Постанова № 39591767, 11.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року , о 13-33 годині,Справа № 0870/11243/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 29.11.2006 ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ЗАЕС) звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом № 28-22/7025 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000912310/0 від 30.11.2005, прийнятого на підставі зведеного акту про результати перевірки, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 54 322,5 гривень.

05.03.2007 господарський суд Запорізької області прийняв ухвалу у справі № 18/37/07-АП про передачу адміністративної справи № 18/37/07-АП за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва, яку позивач оскаржив.

12.06.2007 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу у справі № 22а-163/07 про відмову у задоволенні апеляційної скарги ЗАЕС на вказану ухвалу, яка була оскаржена в касаційному порядку. 02.04.2009 Вищий адміністративний суд України виніс ухвалу у справі № 18/37/07-АП (22а-163/07) про задоволення касаційної скарги ЗАЕС та вирішив направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

З травня 2009 року до позивача не надходила інформація від судів про порушення провадження у справі № 18/37/07-АП (№ 22а-163/07) та прийняті судові рішення по ній. Відсутність вказаної інформації не дозволяла користуватись правами позивача, які передбачені КАС України, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються інтересів позивача, й 13.08.2012 він звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням щодо надання інформації про найменування суду, до якого направлена справа № 18/37/07-АП (№ 22а-163/07) на новий розгляд.У відповіді було вказано про направлення даної справи до Запорізького окружного адміністративного суду.

25.09.2011 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з клопотанням про надання інформації у справі № 18/37/07-АП (№ 22а-163/067) - у відповіді вказано, що така справа до суду не надходила.

Судове провадження № 18/37/07-АП (№ 22а-163/07) втрачене до закінчення судового розгляду. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

05.12.2005 на адресу ЗАЕС надійшло податкове повідомлення-рішення №0000912310/0 від 30.11.2005, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Запорізькій області № 1056/10/25-020 від 29.03.2006 дане рішення було скасоване в частині 16 726 гривень основного платежу і 8 363 гривень штрафних санкцій. Після чого податкове зобов'язання позивача з земельного податку складає 19489 гривень (36215 -16726) за основним платежем, і 9744,5 гривень (18107,5 - 8363) штрафних санкцій, разом- 29233,5 гривень.

Податкове повідомлення-рішення, яке було прийняте в результаті розгляду скарги позивача та прийняття вказаного рішення ДПА, на адресу ЗАЕС не надходило.

В акті перевірки вказано, що ЗАЕС неправомірно користувалося пільгами в 2002-2003 роках по земельному податку за ділянки, зайняті дитячим оздоровчим центром «Юність» і водно-спортивною базою, в результаті чого були донараховані податкові зобов'язання в сумі, визначеній в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

Неправомірність застосування зазначених пільг обґрунтовані тим, що дані підрозділи не є закладами, про які говориться в ст. 12 Закону України «Про плату за землю», ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Термін «заклад» необхідно розуміти тільки в тій якості, в якій він зазначений у Державному класифікаторі України ДК 002-94. Проте, класифікатор ДК 002-94 не пройшов реєстрацію в Мін'юсті, як того вимагає Указ Президента України № 493/92 від 03.10.1992.

Щодо дитячого оздоровчого центру «Юність», то визначення терміну «заклад охорони здоров'я» дається в Основах законодавства України про охорону здоров'я № 2801-ХІІ від 19.11.1992. В статуті ДП НАЕК «Енергоатом» в редакції, яка діяла у 2002 - 2003 роках, серед інших предметів діяльності компанії значиться фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльність з різних видів спорту, визнаних в Україні. Аналогічне положення міститься і в Положенні «Про ВП «Запорізька АЕС», в редакції, яка діяла у 2002 - 2003 роках.

В перевіряємому періоді зазначені види діяльності, відповідно до положення «Про управління об'єктами соціального призначення» (УОСП), були покладені на вказаний підрозділ. В 2003 році вказані функції були покладені на управління соціальних програм (УСП), в зв'язку з перетворенням УОСП.

Згідно з переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 385 від 28.10.2002 в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, дитячі оздоровчі центри відносились до закладів охорони здоров'я, а відтак, відносно вказаного об'єкту могли бути застосовані пільги по сплаті земельного податку.

Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері здійснюється на основі встановлених законодавством вимог щодо режиму праці і відпочинку шляхом проведення реабілітаційних та професійно-прикладних занять в режимі робочого дня, післятрудового відновлення, профілактичних занять, спортивно-масової роботи, в тому числі організації спортивно-оздоровчого туризму.

Порядок створення і використання матеріальної бази для занять фізичною культурою, фінансування, забезпечення спеціалістами для індивідуальних та колективних занять працівників та членів їх сімей визначаються законодавчими, іншими і нормативними актами та колективними договорами. Відповідно до колективного договору, укладеного між представниками власника і трудовим колективом ЗАЕС на 2001 - 2002 роки, представник власника зобов'язується забезпечити утримання санаторія-профілакторія, спортивно-оздоровчого комплексу, плавального басейну, водно-спортивної бази, дитячого оздоровчого центру «Юність» в межах коштів, виділених на ці цілі, та надавати працівникам компанії і членам їх сімей об'єкти спортивного і оздоровчого спрямування, які перебувають на балансі ДП НАЕК «Енергоатом» для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи.

Водно-спортивна база у складі спортивно-оздоровчого комплексу входить до переліку об'єктів соціально-культурного та побутового призначення, що перебувають на балансах відокремлених підрозділів НАЕК «Енергоатом», основним завданням якої є проведення фізкультурно-оздоровчої реабілітації працівників станції, зміцнення здоров'я та фізичний розвиток. Призначення вказаного об'єкту підтверджується також і положенням «Про водно спортивну базу ВП ЗАЕС» в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, відповідно до якого основною діяльністю водно-спортивної бази є залучення персоналу ВП ЗАЕС і членів їх сімей до занять фізичною культурою і спортом. Перелічені в положенні задачі і функції кореспондуються з задачами і функціями, зазначеними в положенні «Про спортивно-оздоровчий комплекс», в складі якого в перевіряємому періоді перебувала водно-спортивна база. Остання є об'єктом фізичної культури і спорту, до якого могли бути застосовані пільги по сплаті земельного податку. Отже, донарахування додаткових зобов'язань є безпідставним.

Законодавство, яке діяло в період, що перевірявся, не ставить застосування пільг з земельного податку в залежність від того, чи має заклад охорони здоров'я або заклад фізкультури і спорту статус загальнонаціонального закладу чи ні, а терміни «заклади України» і «вітчизняні заклади» застосовуються лише в якості визначення територіальної належності вказаних закладів. Вказівку Закону України «Про плату за землю» в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, необхідно застосовувати до «закладів фізичної культури і спорту» і до «оздоровчих закладів» з огляду на те, що дитячий оздоровчий центр «Юність» і водно-спортивна база займаються видами діяльності, які відносять їх до «оздоровчих закладів» і «закладів фізкультури і спорту».

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховані штрафні (фінансові санкції) в розмірі 20 259 гривень.

Під час проведення перевірки, що проводилась з 01.11.2004, перевіряючим було відомо про те, що, відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 02.12.2003, у відношенні ДП НАЕК «Енергоатом», відокремленим підрозділом якого є Запорізька АЕС, порушено справу про банкрутство №43/167. Копія зазначеної ухвали була надіслана відповідачу. За наслідками порушення справи про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

Правові підстави для застосування до ДП НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідача відсутні.

Листом № 11832/23-055 від 02.12.2005 Енергодарська ОДПІ повідомила ЗАЕС про те, що за результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, які були надіслані на адресу юридичної особи - ДП НАЕК «Енергоатом», яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Вєтрова, 3.

Державні податкові інспекції в містах без районного поділу забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів. Взяття на облік як платників податків-юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до ЄДР або у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ.

Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за нормою N 4-ОПП, яка є єдиним документом, що підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби.

ДП НАЕК «Енергоатом» взяте на облік як великий платник податків 26.12.1996 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, яка, відповідно до Порядку, здійснює адміністрування податків, визначення бази оподаткування, проведення подальшого контролю за поданням податкової звітності, і, як наслідок, наділена відповідними повноваженнями щодо розрахунків сум податкового зобов'язання, складання і направлення податкових повідомлень-рішень відносно юридичної особи - ДП НАЕК «Енергоатом».

За таких обставин під час винесення оскаржуваного повідомлення-рішення відповідачем були перевищені повноваження.

Позивач, з урахуванням клопотання від 09.10.2013 про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000912310/0 від 30.11.2005.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що власник, землекористувач чи орендар земельної ділянки повинен сплачувати плату за землю - земельний податок, від сплати якого звільняються, зокрема, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту.

Заклад - організації, заклади, установи - організаційні структури, які не займаються підприємницькою діяльністю. Фінансування робіт, пов'язаних з їх діяльністю, здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або з місцевого бюджету адміністративного-територіальних одиниць.

Водно-спортивна база і дитячий оздоровчий центр «Юність» є структурними підрозділами ЗАЕС, а не закладами: дитячим санаторно-курортним та оздоровчим закладом України, вітчизняним закладом культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту. Тому позивач повинен нараховувати і платити земельний податок.

В трактуванні терміну «заклад» позивач посилається на спеціальні Закони України, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я, закладів фізичної культури та спорту, при цьому ним надано посилання на те, що Класифікатор ДК 002-94, затверджений Держстандартом, не пройшов реєстрацію в Мін'юсті, і наводиться посилання на термін «заклад» в Методичних рекомендаціях щодо класифікації інституційних секторів економіки України, затверджених наказом Міністерства статистики України №172 від 25.07.1994. Класифікатор ДК 002-94 діяв в період нарахування земельного податку, тобто в 2002 і 2003 роках, та давав чітке визначення «закладів», установ, організацій, тому позивачу було правомірно донараховано 36 215 гривень земельного податку з юридичних осіб.

Щодо нарахування штрафних санкцій, то в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів, але Законом про банкрутство не передбачено, що до суб'єкта господарювання в період дії мораторію не можливо застосовувати штрафні санкції за порушення податкового законодавства в частині заниження податку.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, то позивач зазначає, що ДП НАЕК «Енергоатом» знаходиться на обліку в СДПІ у м.Києві, тому рішення має приймати саме цей податковий орган, а не ОДПІ у м.Енергодар. Це твердження є безпідставним, оскільки в складі ДП НАЕК «Енергоатом» є структурні підрозділи в інших містах України, зокрема, ВП ЗАЕС в м.Енергодар Запорізької області, які за певними видами податку знаходяться на обліку і сплачують податки за місцезнаходженням структурного підрозділу: земельний податок, податок з власників транспортних засобів тощо. Крім того, в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 (далі - Закон №2181) чітко не зазначено, який податковий орган (структурний підрозділ податкової служби України) здійснює винесення податкового повідомлення-рішення.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Щодо наявності судового спору між тими ж сторонами із того предмету спору, а саме скасування податкового повідомлення-рішення №0000912310/0 від 30.11.2005 (справа №18/37/07-АП -7/26), то станом на дату подачі даного позову ЗАЕС (21.11.2012) у даній справі №0870/11243/12 в провадженні є справа №18/37/07-АП-7/26 - між одними сторонами з одного предмету спору.

Крім того, строк позовної давності на оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.11.2005 (про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк) сплинув в січні 2006 року, оскільки в позові ЗАЕС зазначає, що спірне рішення від 30.11.2005 отримав 05.12.2005.

Відповідач просить відмовити у позові, додатково зазначивши, що листом №13242/7/16-411 від 22.11.2005 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, на обліку якої знаходиться головне підприємство ДП НАЕК «Енергоатом», повідомила про завершення перевірки ДП НАЕК «Енергоатом», за результатами якої складено зведений акт, та зобов'язала прийняти податкові повідомлення-рішення по податках місцевого призначення, в тому числі і по земельному податку. Енергодарською ОДПІ було надіслано оскаржуване рішення, прийняте на підставі даного акту, платнику ДП НАЕК «Енергоатом», посадові особи якого підписали зведений акт.

За результатами адміністративного оскарження Енергодарською ОДПІ було складено та направлено ДП НАЕК «Енергоатом» нове податкове повідомлення-рішення № 0000182301/2 від 06.04.2006.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу ДПС про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Податкове повідомлення-рішення №0000182301/2 від 06.06.2006 узгодилось 03.08.2006 в сумі 29 233,5 гривень та, станом на 03.08.2006, набуло статусу податкового боргу. Загальна сума податкового боргу, яка складається, в тому числі з несплаченої суми по рішенню №0000182301/2 від 06.06.2006, була реструктуризована та в подальшому погашена підприємством.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнають та просять відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 14.02.2013 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з тим, що в провадженні іншого суду є адміністративна справа (№18/37/07-АП (7/26)) про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.06.2013 вказану ухвалу скасовано, оскільки нормами КАС України не вимагається будь-якого окремого рішення суду щодо визнання втраченим конкретного провадження до закінчення судового розгляду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що працівниками податкових інспекцій м. Києва було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «НАЕК Енергоатом» за період з 01.01.2002 по 31.12.2004, результати якої викладено в зведеному акті № 661/16-4/24584661 від 17.11.2005.

30.11.2005 Енергодарською ОДПІ у відношенні ДП «НАЕК «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «ЗАЕС») було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912310/0 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 54 322,5 гривень, в т.ч. 36215 гривень за основним платежем, 18107,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Енергодарської ОДПІ №166/23-025 від 13.01.2006 скаргу позивача на вказане рішення залишено без задоволення, рішення-без змін (а.с. 158-159 т.1). Рішенням ДПА у Запорізькій області №1056/10/25020 від 29.03.2006 повторну скаргу позивача на вказане рішення задоволено частково, оскаржуване рішення скасовано в частині зайво нарахованого земельного податку у розмірі 16 726 гривень та зайво застосованих штрафних санкцій у розмірі 8363 гривень (а.с. 167-159 т.1). Рішенням ДПА України №10370/7/25-0215 від 02.06.2006 скаргу позивача на вказане рішення залишено без задоволення, рішення-без змін - з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області (а.с. 172-173 т.1).

Судом встановлено, що 06.04.2006 Енергодарською ОДПІ у відношенні ДП «НАЕК «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «ЗАЕС») було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182301/2 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 29 233,5 гривень, в т.ч. 19849 гривень - за основним платежем, 9744,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями. Останнє було направлено ДП «НАЕК «Енергоатом» за адресою: вул. Арсенальна, буд. 3, м. Київ, 01000, проте кореспонденція повернулась на адресу Енергодарської ОДПІ з відміткою «організація давно виїхала» (а.с. 175-176 т.1).

Відповідно до пп. «б» пп. 6.4.1. п. 6.4 ст. 6 Закону №2181 (у редакції Закону N 3201-IV від 15.12.2005, який набрав чинності 14.01.2006 та діяв на момент прийняття рішення № 0000182301/2), «податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження».

Згідно з абз. 1 пп. 5.2.2, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181, «у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення».

Судом встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» зареєстровано за адресою: вулиця Вєтрова, буд. 3, м.Київ, 01032, а за адресою: вул. Арсенальна, буд. 3, м. Київ, 01000, на яку було направлено рішення № 0000182301/2 від 06.04.2006, знаходиться пологовий будинок - згідно даних інтернет сайту. Представник позивача пояснив суду, що ніколи ДП «НАЕК «Енергоатом» не знаходився за адресою: вул. Арсенальна, буд. 3, м. Київ.

Таким чином, у зв'язку з помилковим зазначенням іншої, невірної, адреси і, як наслідок, неотриманням позивачем рішення № 0000182301/2 від 06.04.2006, зобов'язання, яке нараховано позивачу цим рішенням, не може вважатись узгодженим, а оскаржуване рішення ( з дрібью "0") - відкликаним.

Під час судового розгляду даної справи представниками сторін не було надано доказів отримання позивачем рішення №0000182301/2 від 06.04.2006.

Судом встановлено, що 06.12.2006 ухвалою господарського суду Запорізької області було відкрито провадження у справі № 18/37/07-АП за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЗАЕС до Енергодарської ОДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000912310/0 від 30.11.2005.

Згідно із ч.3 ст.277 КАС України, "судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження в новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину."

Судом встановлено, що, відповідно до п. 2.3.31 статуту ДП «НАЕК «Енергоатом» в редакції 2001 року, компанія здійснює і інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством України та які не перешкоджають досягненню основної мети компанії (а.с. 44 т. 1). Згідно з п. 2.3.24 статуту в редакції 2013 року, предметом виробничої та господарської діяльності компанії є фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльність з різних видів спорту, визнаних в Україні (а.с. 32 т. 1). Відповідно до Положення про ЗАЕС, для досягнення поставленої мети відособлений підрозділ здійснює й інші види діяльності відповідно до чинного законодавства в межах наданих підприємством повноважень (а.с. 34-36 т.1). Згідно з п. 2.1 положення, керування об'єктами соціального призначення (російською мовою скорочено - УОСН), створено в цілях організації реабілітації й профілактичного оздоровлення працівников ЗАЕС та членів їх родин. Здійснення фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових заходів, психологічної реабілітації персоналу ЗАЕС (а.с. 67 т.1).

Відповідно до п. 2.1 положення про керування соціальних програм ВП ЗАЕС (російською мовою скорочено - УСП), керівництво соціальних програм призначене для реалізації соціальної політики ЗАЕС, спрямованої на підтримку готовності робітника безпечно та ефективно виконувати свої професійні обов'язки (а.с. 74 т.1). Згідно з п. 3.2 положення про УОСН та п.4.2 положення про УСП, до їх складу входить, зокрема, дитячий оздоровчий центр «Юність».

Відповідно до п. 2.1 положення про дитячий оздоровчий центр «Юність», його головною задачею є організація відпочинку та оздоровлення дітей працівників ВП ЗАЕС в період літніх канікул (а.с. 86 т.1). Згідно з п. 5.1.7 колективного договору, укладеного представниками власників та трудовим колективом ЗАЕС на 2001-2002 роки, представник власника зобов'язується забезпечити утримання санаторія-профілакторія, спортивно-оздоровчого комплексу, плавального басейну, водно-спортивної бази, , дитячого оздоровчого центру «Юність» в межах коштів, виділених на ці цілі (а.с. 84 т. 1). Відповідно до п. 3 колективного договору ЗАЕС на 2003 рік, представник власника зобов'язується надавати працівникам кампанії та членам їх сімей об'єкти спортивного та оздоровчого спрямування, які перебувають на балансі ДП НАЕК «Енергоатом» або орендовані, для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної бази (а.с. 97 т. 1).

Згідно з п.п.1,3 додатку №8 до колективного договору на 2003 рік, дитячий оздоровчий центр «Юність» та спортивно-оздоровчий комплекс входять до переліку об'єктів соціально-культурного та побутового призначення, що перебувають на балансі ЗАЕС (а.с. 98 т. 1). Призначення вказаного об'єкту підтверджується також і положенням «Про водно- спортивну базу ВП ЗАЕС» від 19.10.1998 в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, відповідно до п. 2.1 якого основною діяльністю водно-спортивної бази є залучення персоналу ВП ЗАЕС і членів їх сімей до занять фізичною культурою і спортом (а.с. 104-106 т.1).

В розділі 4 положення перелічені основні задачі і функції водно-спортивної бази, а саме: проведення роботи спрямованої на зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток серед робітників ВП ЗАЕС, членів їх сімей, молоді і жителів міста; організація роботи спортивних секцій, груп, клубів; проведення спортивно-видовищних заходів на воді; забезпечення роботи секцій парусного спорту, віндсерфінга, водного туризму, підводного плавання та інш.; забезпечення проведення тренувального процесу секції греблі на байдарках.Перелічені задачі і функції кореспондуються з задачами і функціями, зазначеними в розділі 2 положення «Про спортивно-оздоровчий комплекс» від 29.01.2001 в редакції, яка діяла в період, що перевірявся (а.с. 110-113 т.1).

Згідно з абз. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2535), «від земельного податку звільняються ... заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету..., спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, ...; вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням».

Згідно зі ст. 5 даного Закону, «об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар».

В ч. 5 ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» № 380-IV від 26.12.2002зазначено: «установити, що в 2003 році звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 3 (в частині щодо дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закла- дів України, крім тих закладів, до яких ця норма не застосовується за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету), 5-1 (в частині госпрозрахункових установ, організацій та підприємств), 6, 13, 17, 19, 23 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст.238; 1997 р., № 47, ст. 294; 2000 р., № 3, ст. 20, № 43, ст. 363, № 48, ст. 406; 2001 р., № 11, ст. 46, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 30, ст. 205), здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях».

Відповідно до п. 2.26 Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації N 288 від 22.11.1994, «організації, заклади, установи - організаційні структури, які не займаються підприємницькою діяльністю. Фінансування робіт, пов'язаних з їх діяльністю, здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або з місцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць».

Оскільки дитячий оздоровчий центр «Юність» та водно-спортивна база входять до структури ВП ЗАЕС та знаходяться на його балансі, а не за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або з місцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць, тому позивач повинен нараховувати та сплачувати земельний податок. Відповідно, позивачу було правомірно нараховано зобов'язання з даного податку за період з грудня 2002 року по грудень 2003 року включно.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій оскаржуваного рішення, ЗАЕС не було сплачено земельний податок за земельні ділянки, на яких знаходяться дитячий оздоровчий центр «Юність» й водно-спортивна база, за 2002 рік у розмірі 12217 гривень і 7854 гривень - відповідно, за 2003 рік - 12217 гривень і 3927 гривень - відповідно.

Відповідно до пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку».

Згідно з пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-III, «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули».

Відповідно до пп. 6.1.3 п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 (у редакція Наказу N 326 від 10.08.2005, який набрав чинності та діяв на момент виникнення спірних правовідносин), «у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

З метою обрахування штрафів відповідно до цього пункту Інструкції під базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних засобів береться календарний місяць.

Штрафні (фінансові) санкції, визначені цим пунктом, не застосовуються до платників податків - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, результати перевірок діяльності яких свідчать про заниження (приховування) суми його доходів або завищення суми витрат у поданих деклараціях, якщо податковий орган самостійно визначав суму податкового зобов'язання такої особи у випадках, передбачених законодавством».

З урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області №1056/10/25020 від 29.03.2006, яким оскаржуване рішення скасовано в частині зайво нарахованого земельного податку у розмірі 16 726 гривень та зайво застосованих штрафних санкцій у розмірі 8363 гривень, розрахунок штрафних санкцій оскаржуваного рішення виглядає наступним чином: земельний податок за земельні ділянки, на яких знаходяться дитячий оздоровчий центр «Юність» та водно-спортивна база, за 2002 рік складає 2036 гривень та 1309 гривень- відповідно, за 2003 рік - 1217 гривень та 3927 гривень - відповідно.

На підставі викладених норм Закону й Інструкції, суд приходить до висновку, що ДПА у Запорізькій області при прийнятті вказаного рішення правомірно скасовано рішення в частині зайво нарахованого земельного податку у розмірі 16 726 гривень за січень - жовтень 2002 року, проте не враховано ще один місяць 2002 року - листопад, відповідно, земельний податок за 2002 рік складає 1018 гривень та 654,5 гривень.

Оскільки правомірним є нарахування позивачу зобов'язання з земельного податку за грудень 2002 року - грудень 2003 року включно, тому позовні вимоги в частині нарахування зобов'язання в розмірі 17816,5 гривень не підлягають задоволенню (12217:12+12217=13235 та 7854:12+3927=4581,5 відповідно 13235+4581,5=17816,5).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органам було відомо про те, що, відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 02.12.2003 у відношенні ДП НАЕК «Енергоатом», відокремленим підрозділом якого є Запорізька АЕС, порушено справу про банкрутство №43/167, за наслідками порушення якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 24, 116 т. 1).

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), «мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)».

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до ДП НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій, визначених в оскаржуваному повідомленні-рішенні в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2005 № 0000912310/0 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 18398,5 гривень за основним платежем, 18107,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями, тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в зазначеній частині та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення на загальну суму 54322,5 гривень. Оскільки позов було подано 27.11.2012, то ставка судового збору за подання даного позову майнового характеру дорівнює 543,3 гривням (54322,5*1%), що є меншим ніж мінімальна ставка (107,3 гривень). При зверненні до суду з даним позовом було сплачено 32,19 гривень та 2113,81 гривень (платіжне доучення №7149 від 08.08.2012, №11973 від 13.12.2012). Ухвалою суду від 21.12.2012, на підставі клопотання позивача, було зобов'язано ГУДКСУ у Запорізькій області повернути ВП ЗАЕС 1602,7 гривень помилково сплаченого судового збору.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню - в частині вимог на загальну суму 36506 гривень (18398,5+18107,5), що складає 67% заявлених позовних вимог (36506:54322,5 х 100%), тому поверненню позивачу підлягають витрати у розмірі 364 гривень (543,3 х67%).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією у відношенні державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція») № 0000912310/0 від 30.11.2005 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 18398,5 гривень за основним платежем, 18107,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» судові витрати у розмірі 364 (трьохсот шістдесяти чотирьох) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш