Постанова № 39590826, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року 10:11 № 826/5983/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 року № 77126552207, № 77026552207, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» (надалі - позивач або ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 року № 77126552207 та № 77026552207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77126552207 та № 77026552207 підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» не порушувало вимог п.185.1 ст.185., п.188.1 ст.188, пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та, відповідно, формування від'ємного значення ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 05.06.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 року № 77126552207 та № 77026552207 з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на податковий кредит та, відповідно, формування від'ємного значення ПДВ по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 05.06.2014 року на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено відносно позивача документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахуванні і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Регіонметал-Захід», код ЄДРПОУ 37853780 за вересень 2012 року, з ПП «Інфініті Центр», код ЄДРПОУ 37354591 за червень, липень 2012 року, з ПП «Унісон Дизайн», код ЄДРПОУ 34795572 за червень, липень 2012 року.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наявність у позивача взаємовідносин та податкового кредиту, сформованого за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Регіонметал-Захід», код ЄДРПОУ за вересень 2012 року, ПП «Інфініті Центр» за червень, липень 2012 року, з ПП «Унісон Дизайн» за червень, липень 2012 року.

Відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах:

з ПП «Інфініті Центр» у загальній сумі 78 039,32 грн., у т.ч.: за червень 2012 у сумі ПДВ 18 668,60 грн., за липень 2012 року у сумі ПДВ 59 370,72 грн.;

з ТОВ «Регіонметал захід» за липень 2012 року у загальній сумі 70 397,24 грн.;

з ПП «Унісон Дизайн» у загальній сумі 77 475,35 грн., у т.ч.: за червень 2012 у сумі ПДВ 64 142,02 грн., за липень 2012 року у сумі ПДВ 13 333,33 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту в періоді, що підлягав перевірці, встановлено його завищення позивачем в розмірі 225 911,92 грн., в тому числі за: червень 2012 року на суму 82810,62 грн., липень 2012 року на суму 72704,06 грн., вересень 2012 року на суму 70397,24 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 09.10.2013 року № 491/26-55-22-07/32072453, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.185.1 ст.185., п.188.1 ст.188, пп.а п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) за вересень 2012 всього у сумі 70 397,00 грн., суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду ( рядок 24) за вересень 2012 всього у сумі 66 552,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет (рядок 25) за липень 2012 року всього на 88 963,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наявністю в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» розбіжностей між показниками позивача та його контрагентів - ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр», ПП «Унісон Дизайн», - які виникли у зв'язку зі складанням відносно зазначених контрагентів актів про неможливість проведення зустрічних звірок, якими встановлено наступне.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 16.01.2013 року №125/2240/37853780 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Регіон метал захід» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Регіон метал захід» сформовано податковий кредит за період травень, червень, серпень-листопад 2012 року», встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Регіонметал захід» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а, отже, операції купівлі-продажу ТОВ «Регіонметал захід» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.01.2013 року №165/2240/34795572 «Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства «Унісон Дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року», встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Унісон Дизайн» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Унісон Дизайн» з постачальниками та покупцями.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 26.12.2012 року №2341/22-20/34795572 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП «Унісон Дизайн», встановлено відсутність у ПП «Унісон Дизайн» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 року №12/22-40/37354591 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інфініті Центр» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за червень, липень, вересень, жовтень 2012 року», встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Інфініті Центр» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інфініті Центр», з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Отже, операції купівлі-продажу ПП «Інфініті Центр» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність у зазначених суб'єктів підприємницької діяльності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст.234 ЦК України), а, отже, такі правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст.203 ЦК України, та спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є такими, що порушують публічний порядок (нікчемними).

Крім того, відповідач дійшов висновку, що діяльність зазначених контрагентів підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, що в сукупності свідчить про здійснення ТОВ «Інжиніринговий Центр Ай.Бі.Тек» фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля.

Більше того, на думку відповідача, надані до перевірки накладні підписані зі сторони контрагентів позивача - ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр», ПП «Унісон Дизайн» - посадовими особами, які не приймали участі у фінансово-господарській діяльності зазначених товариств, а за винагороду без наміру займатись господарською діяльністю зареєстрували зазначені товариства на своє ім'я для прикриття незаконної діяльності, а, отже, не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки від 09.10.2013 року № 491/26-55-22-07/32072453 були залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 09.10.2013 року № 491/26-55-22-07/32072453 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

форми «В 4» від 31.10.2013 року № 77126552207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року в розмірі 136949,00 грн.;

форми «Р» від 31.10.2013 року № 77026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 963,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 44 482,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

За результатом адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 8251/10/2615-10-04-01 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77026552207 було залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77126552207 - скасовано та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 136949,00 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 31.01.2014 року № 1765/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77026552207 було залишене без змін з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 8251/10/2615-10-04-01 про результати розгляду первинної скарги.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77126552207 та № 77026552207 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.5.1.1. п.5.1., п.5.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

У випадках, визначених пп.5.1.1 п.5.1, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначене, суд зазначає про те, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77126552207 задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77126552207 скасоване в адміністративному порядку рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 8251/10/2615-10-04-01 про результати розгляду первинної скарги, а, отже вважається відкликаним та не підлягає повторному скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 77026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язані з податку на додану вартість в розмірі 88 963,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 44 482,00 грн., суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Так, по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонметал-Захід», позивачем подані копії наступних первинних документів:

видаткову накладну від 03.09.2012 року № 230 та податкову накладну від 03.09.2012 року № 27 до договору поставки від 03.09.2012 року на коробку фанерну з кришкою 34х34х48,5 у кількості 125 шт. на загальну суму 16624,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 2770,75 грн.);

податкову накладну від 28.09.2012 року № 28 до договору виконання робіт від 13.08.2012 року № 1017/1/5/С на виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 5758,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 959,82 грн.);

договір субпідряду № 1011/СР від 03.09.2012 року з невід'ємними додатками до нього (договірна ціна) та на його виконання: акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2012 року на суму 356 919,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 59 486,60 грн.), податкову накладну від 28.09.2012 року № 7 на суму 400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.) та платіжне доручення № 3548 від 28.09.2012 року на суму 400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.).

По взаємовідносинам з ПП «Інфініті Центр», позивачем подані копії наступних первинних документів:

видаткову накладну від 21.07.2012 року № 216 та податкову накладну від 31.07.2012 року № 135 до договору поставки від 31.07.2012 року на товар на загальну суму 6224,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 1037,39 грн.);

видаткову накладну від 27.06.2012 року № 62 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 34 до договору поставки від 27.06.2012 року на товар на загальну суму 53694,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 8949,08 грн.);

видаткову накладну від 27.06.2012 року № 61 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 33 до договору поставки від 27.06.2012 року № 61 на товар на загальну суму 58317,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 9719,52 грн.);

податкову накладну від 31.07.2012 року № 48, акт виконаних робіт від 29.03.2013 року, акт прийому-передачі від 29.03.2013 року та платіжне доручення № 3266 від 31.07.2012 року до договору поставки від 27.06.2012 року на обладнання на загальну суму 350000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 58333,33 грн.).

По взаємовідносинам з ПП «Унісон Дизайн», позивачем подані копії наступних первинних документів:

податкову накладну від 27.06.2012 року № 131 та видаткову накладну від 27.06.2012 року № 153 до договору поставки від 27.06.2012 року на суму 39702,34 грн. (у т.ч. ПДВ - 6617,06 грн.);

податкову накладну від 27.06.2012 року № 130 та видаткову накладну від 27.06.2012 року № 152 до договору поставки від 27.06.2012 року на суму 59088,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 9848,04 грн.);

договору субпідряду № 776-ДУ5/1/С від 01.06.2012 року з невід'ємними додатками до нього (договірна ціна, локальний кошторис) та на його виконання: акт надання послуг від 27.06.2012 року № 85, податкову накладну від 27.06.2012 року № 74 на суму 71 793,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 965,50 грн.);

договору про надання послуг від 01.06.2012 року № УН-118 з невід'ємними додатками до нього (специфікація послуг) та на його виконання: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № 161 на суму 34766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 794,47 грн.), від 27.06.2012 року № 166 на суму 34766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 794,47 грн.) та податкові накладні від 27.06.2012 року № 137 на суму 34766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5794,47 грн.), від 27.06.2012 року № 142 на суму 34766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5794,47 грн.);

договору про надання послуг від 01.06.2012 року № УН-119 та на його виконання: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № 167 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 143 на суму 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.);

договору про надання послуг від 01.06.2012 року № УН-120 та на його виконання: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № 168 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 144 на суму 22000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3666,67 грн.);

договору про надання послуг від 04.06.2012 року № УН-125 та на його виконання: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № ОУ-0000162 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 138 на суму 24750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4125,00 грн.);

договору про надання послуг від 04.06.2012 року № УН-126 та на його виконання: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № ОУ-0000164 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 140 на суму 26235,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4372,50 грн.);

договору про надання послуг від 04.06.2012 року № УН-127 та на його виконання: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № ОУ-0000163 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 139 на суму 24750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4125,00 грн.);

договору про надання послуг від 04.06.2012 року № УН-128 та на його виконання: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 року № ОУ-0000165 та податкову накладну від 27.06.2012 року № 141 на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.);

договору субпідряду № 1011/С5 від 26.07.2012 року з невід'ємними додатками до нього (договірна ціна) та на його виконання: податкову накладну від 31.07.2012 року № 243 на суму 80000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13333,33 грн.) та платіжне доручення від 31.07.2012 року № 3269 на суму 80000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13333,33 грн.).

Крім того, на підтвердження реальності проведення відповідних господарських операцій з зазначеними контрагентами, позивачем надані суду докази подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) на користь інших суб'єктів господарювання.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент здійснення вищезазначених господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання недійсних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

При цьому, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн» - судом не встановлено їхньої невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн».

Суд критично оцінює доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, оскільки інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, згідно п.73.5 ст.73 Кодексу, та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки відповідних контрагентів позивача.

В той же час, в актах про неможливість проведення зустрічної контрагентів, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічні звірки фактично не відбулись, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів є безпідставними.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн», - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн» на підставі їхньої нікчемності.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Інфініті Центр» та ПП «Унісон Дизайн».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів - податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 31.10.2013 року № 77026552207.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 31.10.2013 року № 77026552207 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 року № 77026552207.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок