Ухвала суду № 39590716, 27.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження№22ц/790/3625/14 Головуючий 1 інстанції - Блага І.С.

Справа № 646/3395/13-ц Доповідач -Коровін С.Г.

Категорія: - договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування , -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування та просила визнати недійсним договір дарування 186/600 частин домоволодіння АДРЕСА_1 укладений від її імені на користь ОСОБА_6 та посвідчений 23.03.2012р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в реєстрі за №926.

В обгрунтівання своїх позовних вимог зазначала, що спірне нерухоме майно належало їй на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 15.10.1985р. державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори в реєстрі за №1-ДН-1263. За останні роки стан її здоров'я значно погіршився. З 2010 року вона хворіє тяжкими захворюваннями: ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, катарактою та частковою сліпотою. Коли постало питання про необхідність догляду за нею з боку її рідних, то всі сподівання позивачки були на її онуку - співвідповідачку ОСОБА_8, яка є донькою її сина, оскільки той зловживав спиртними напоями та ображав позивачку. У грудні 2011 року ОСОБА_8 приїхала за позивачкою з м. .Дружківка Донецької області, де постійно проживає, та забрала позивачку до себе, пообіцявши здійснювати догляд та утримання, а також сплатити кошти за операцію на очах. Для того, щоб ОСОБА_8 мала можливість одержувати пенсію позивачки у м.Харкові, остання оформила на ім'я ОСОБА_8 довіреність у приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10 У березні 2012 року ставлення ОСОБА_8 до позивачки різко змінилося, вона почала ображати позивачку. Тому позивачка звернулася до свого брата ОСОБА_11, що мешкає у м.Москва, який навідався до будинку позивачки та повідомив їй, що будинок їй вже не належить, його власниками є сторонні люди, які пояснили, що купили його. Оскільки у зв'язку з поганим ставленням онуки до неї позивачка не могла залишатися у м.Дружківка, вона з допомогою брата повернулася до м.Харкова, де дізналася про те, що у березні 2012 року відбулося оформлення спірного правочину дарування на користь ОСОБА_6. При цьому у спірному договорі було зазначено, що від імені позивачки за довіреністю діє ОСОБА_7, яку позивачка не знає і яку вона не уповноважувала та цей правочин. Позивачка вважає, що її онука ОСОБА_8 ввела її в оману та розпорядилася її власністю всупереч інтересам та бажанню позивачки. На пропозицію позивачки розірвати спірний договір ОСОБА_8 відповіла відмовою.

Відповідач ОСОБА_7 надала до суду заперечення на позовну заяву, в якій пояснила, що на початку 2012 року вона з чоловіком вирішили змінити місце проживання, і знайомий розповів їм про будинок АДРЕСА_1. Вона разом з чоловіком вирішили подивитися на цей будинок. Син позивачки ОСОБА_12 показав їм будинок, і той їм сподобався. Через деякий час до неї зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала переоформити будинок. Але коли вони разом з ОСОБА_8 прийшли до нотаріуса, то виявилося, що довіреність від позивачки, яку мала при собі ОСОБА_8 на право розпоряджатися всім майном позивачки, за словами нотаріуса, не підходила для укладення договору дарування. Після цього ОСОБА_8 зателефонувала їй та запропонувала оформити безпосередньо на неї довіреність від ОСОБА_5 Вона погодилася, і через деякий час ОСОБА_8 привезла їй довіреність від імені позивачки згідно якої ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_7 розпорядження спірним нерухомим майном - 186/600 частинами домоволодіння по АДРЕСА_1. Коли їй знадобилася копія паспорту позивачки для переоформлення будинку, вона зателефонувала ОСОБА_8, і та повідомила, що позивачка приїде до м.Харкова і передасть їй копію свого паспорту. У березні 2012 року вона зустріта позивачку на автовокзалі. Позивачка надала їй копію свого паспорту, а вона, у свою чергу, розповіла позивачці про наміри зробити ремонт у спірній частині будинку. Позивачка спитала її, чи можна їй буде інколи навідуватися до них у будинок, і вона відповіла, що завжди приймуть її. Позивачка також розповіла, в неї проблеми з сином, який зловживає спиртними напоями. Після цієї зустрічі вона позивачку більше не бачила.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2014 року ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення і відмовити у задоволенні позову. Вона посилається на те, що судом першої інстанції порушені норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи сторін.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 була власником 180/600 частин житлових будинків літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

29 лютого 2011 року ОСОБА_5 видала довіреність на ім'я ОСОБА_7. Згідно зазначеної довіреності вона уповноважила ОСОБА_7 розпорядитися 168/600 часинами належного їй будинку по АДРЕСА_1 та подарувати зазначене нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. В довіреності зазначено, що вона підписана ОСОБА_5 особисто і посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_10 (а.с.83).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюючи зазначений договір дарування позивачка посилалася на підстави ст.232 ЦК України. Згідно зазначеного закону правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво є цивільним правовідношенням, змістом якого є вчинення однією стороною (представником) правочинів від імені іншої сторони (яку представляють), результаті чого цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для особи, яку представляють. При представництві, заснованому на довіреності, представник не зобов'язаний, а уповноважений вчинити правочини від імені та і в інтересах довірителя, оскільки видача довіреності - односторонній правочин, юридична чинність якого залежить винятково від довірителя.

Згідно довіреності від імені позивача ОСОБА_7 була уповноважена подарувати спірне житлове приміщення саме ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно листа №103/01-16 від 13.11.2013 року приватний нотаріус ОСОБА_10 повідомив, що позивачка неодноразово протягом 2011, 2012 року особисто зверталася до неї як до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій. Всі нотаріальні дії в тому числі і довіреність від 29.02.2012 року за реєстровим №1061 вчинялися в приміщені, що є робочім місцем нотаріуса. Кожного разу вона особисто висловлювала свої наміри і розуміла значення своїх дій. Нотаріальні документи читала особисто. Вона орієнтувалася у подіях і бажала їх настання.

Позивачкою не надано доказів на спростування письмових пояснень нотаріуса. Не надано доказів на підтвердження того, що на час укладення довіреності позивач не розуміла свої дії, знаходилася у хворобливому стані, що перешкоджало їй розуміти наслідки оформлення довіреності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не доведено підстави своїх позовних вимог. Визнавати договір дарування недійсним із зазначених позивачкою підстав немає. Крім того слід врахувати, що позивачка в спірній частині житлового будинку не проживала. Вона зареєстрована і проживає АДРЕСА_2.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -