Постанова № 39589346, 10.06.2014, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» (далі - ТОВ) до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати нечинними та скасувати рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року № КТ-700000002-0890-2013 (далі - спірне рішення) та картку відмови в прийнятті митної декларації (далі - картка відмови); зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого позивачем за контрактом від 17 лютого 2011 року № АК 11-01, за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013929.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ послалося на безпідставність відмови Митниці у митному оформленні товару, задекларованого за кодом УКТ ЗЕД 2710195100, та неправильність класифікації відповідачем товару за кодом УКТ ЗЕД 2710196100.

Суди встановили, що 17 лютого 2011 року між ТОВ (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аккерт Казахстан» (продавець) укладено контракт № АК-11-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити нафтопродукти походження Республіки Казахстан у кількості, за ціною та якістю, встановленими у додаткових угодах, що підписуються у межах та на умовах зазначеного контракту.

Відповідно до пункту 3.1 контракту якість товару, що постачається, має відповідати показникам, які зазначені в стандарті організації та паспорті якості на товар.

10 травня 2011 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі тимчасову декларацію № 7000000012/2011/005587, у якій товар - важкий дистилят - назва ДСТУ 38.101656-2005 «Паливо пічне побутове. Технічні умови», що використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїно-газойлевої фракції згідно з постійним технологічним регламентом ТР 36102947.003:2001 у кількості 116,22 т, класифікований позивачем за кодом УКТ ЗЕД 2710195100.

На підставі висновків експертів Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 травня 2011 року № 12.1-829 (далі - експертний висновок) Митниця 22 липня 2011 року винесла рішення № КТ-700-1740-11 про визначення коду товару, яким вказаний товар класифікований за кодом УКТ ЗЕД 2710196100 як важкий дистилят - паливо пічне побутове, що є сумішшю аліфатичних вуглеводнів.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, визнав незаконним та скасував рішення Митниці від 22 липня 2011 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2013 року рішення судів нижчих інстанцій залишив без змін.

11 липня 2013 року позивач подав митну декларацію № 700140000/2013/013929, заповнену у звичайному режимі, у якій товар був оформлений за кодом УКТ ЗЕД 2710195100.

Проте відповідач цього ж дня прийняв спірне рішення, згідно з яким визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710196100 з посиланням на вказаний вище експертний висновок, відмовив позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видав картку відмови.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував спірне рішення та картку відмови; зобов'язав Митницю здійснити митне оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013929, а саме 2710195100.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 8, 69, 264, 318 Митного кодексу України 2012 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_89/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві Митниці доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Митниці.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Східної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов