Постанова № 39589023, 24.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 777/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

24.07.2013 ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - УПФ) у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу період його навчання на курсах з 27.02.1970 по 25.04.1970, роботи екскаваторником з 25.04.1970 по 17.01.1971, роботи агрономом-овочеводом в колгоспі «Заповіт Леніна» з 18.01.1971 по 01.11.1973 та зобов'язати УПФ врахувати такі періоди у зв'язку із чим провести відповідний перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем вищезазначені періоди безпідставно не зараховані до його трудового стажу, оскільки такі належним чином підтверджені усіма належними доказами та зокрема трудовою книжкою, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи. Вважає, що такі дії УПФ порушують його право на пенсію у встановленому розмірі, яке гарантоване Конституцією України.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року в справі №344/11492/13-а заявлений позов задоволено частково.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило УПФ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу є неможливим, у зв'язку із тим, що таким не було подано усі необхідні підтверджуючі документи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні періоди роботи позивача належним чином підтверджені записами в його трудовій книжці, а тому підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, однак зроблені із частковим порушенням норм процесуального права з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 07.01.2011 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком при стажі роботи 28 років 01 місяць 27 днів.

06.06.2013 позивач звернувся до УПФ із заявою здійснити перерахунок призначеної йому пенсії із врахуванням періоду його навчання на курсах з 27.02.1970 по 25.04.1970, роботи екскаваторником з 25.04.1970 по 17.01.1971, роботи агрономом-овочеводом в колгоспі «Заповіт Леніна» з 18.01.1971 по 01.11.1973.

Листом від 19.06.2013 №107/Ц-8, відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку із не поданням ним необхідних документів, що підтверджували б спірні періоди його роботи та навчання (а.с.4).

Не погодившись із такою відмовою УПФ, позивач звернуся до суду із цим адміністративним позовом.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Звідси, слід зробити висновок, що Законом №1788-ХІІ та Порядком №637 затверджено, що трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його трудовий стаж для призначення пенсії, і якщо її немає, або в ній відсутні свідчення, що визначають право особи на пенсію, можуть бути витребувані інші документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 27.02.1970 по 24.04.1970 проходив навчання на курсах трактористів-екскаваторників в Маринопільській пересувній механізованій колоні №149 Будівельно-монтажного тресту «Прикарпаттяводбуд», з 25.04.1970 по 17.01.1971 працював на посаді екскаваторника після навчання на курсах, з 18.01.1971 по 01.12.1973 на посаді агронома-овочевода в колгоспі «Заповіт Леніна».

Вказані періоди страхового стажу позивача підтверджені відповідними записами у його трудовій книжці, які вчинені на підставі виданих підприємством наказів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу позивачем по справі, крім трудової книжки, було надано для підтвердження трудового стажу: довідку Галицького міжрайонного управління водного господарства Івано-Франківського облводгоспу від 11.02.2011 №02-34/31 якою підтверджено період навчання, накази по підприємству, архівні витяги та довідки.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком із врахуванням до його страхового стажу спірних періодів, оскільки дані записів зроблених в трудовій книжці позивача є підставою для зарахування таких до стажу для призначення пенсії.

Принагідно слід також зазначити, що згідно п.«д» ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Таким чином, відповідно до вказаного Порядку, при відсутності у особи диплому, посвідчення, чи свідоцтва, для підтвердження часу навчання приймаються також інші документи, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Відтак, подані ОСОБА_1 накази по підприємству в повній мірі підтверджують період проходження ним курсів по підготовці кадрів у Маринопільській пересувній механізованій колоні №149 Будівельно-монтажного тресту «Прикарпаттяводбуд».

Крім цього, апеляційний суд критично оцінює доводи УПФ про недостовірність та неточність окремих записів у трудовій книжці позивача, що є підставою для витребування у нього уточнюючих довідок, оскільки такі мають характер припущень та в розумінні КАС України не є належними доказами з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип у тому числі означає диференціацію повноважень окремих державних органів та неможливість виходу за їх межі. Дійсно, органи Пенсійного фонду вправі здійснювати перевірку поданих для обчислення пенсії документів, проте позбавлені права робити висновки про їх підробку (у даному випадку у зв'язку із записом вчиненим іншим чорнилом). Позбавлені такого права і адміністративні суди. У разі виникнення певних сумнівів, у органів Пенсійного фонду є право звернутися до правоохоронних органів для проведення компетентної перевірки.

В протилежному випадку усі твердження УПФ щодо недостовірності певних документів та записів мають характер припущень, які, за загальним правилом, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Тому, на підставі повно та всебічно встановлених обставин у справі, з урахуванням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що записи у трудовій книжці та наявні в матеріалах справи докази, підтверджують право позивача на врахування до його страхового стажу спірних періодів роботи.

Однак, слід звернути увагу, що позивачем у своїх позовних вимогах не було визначено дати з якої слід провести відповідний перерахунок пенсії та помилково зазначені невірні періоди його роботи які не враховані УПФ при призначенні пенсії, а тому у відповідності до вимог ст.11 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати УПФ провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 06.06.2013 (тобто з моменту звернення за таким перерахунком, оскільки при призначенні пенсії 11.02.2011 він погодився не зараховувати спірні періоди до свого стажу роботи, про що здійснено відповідну розписку яка міститься в матеріалах справи), одночасно визнавши неправомірною відмову відповідача зарахувати до його страхового стажу період навчання на курсах трактористів екскаваторників в Маринопільській пересувній механізованій колоні №149 Будівельно-монтажного тресту «Прикарпаттяводбуд» з 27.02.1970 по 24.04.1970 та роботи екскаваторником з 25.04.1970 по 17.01.1971, роботи агрономом-овочеводом в колгоспі «Заповіт Леніна» з 18.01.1971 по 01.12.1973.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково не вказав дати з якої слід провести відповідний перерахунок пенсії позивачу та у зв'язку із нечіткістю резолютивної частини судового рішення, апеляційний суд визнає можливим змінити постанову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування постанови апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату з 06 червня 2013 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням до його трудового стажу періоду навчання на курсах трактористів екскаваторників в Маринопільській пересувній механізованій колоні №149 Будівельно-монтажного тресту «Прикарпаттяводбуд» з 27 лютого 1970 року по 24 квітня 1970 року, роботи екскаваторником в Маринопільській пересувній механізованій колоні №149 Будівельно-монтажного тресту «Прикарпаттяводбуд» з 25 квітня 1970 року по 17 січня 1971 року, роботи агрономом-овочеводом в колгоспі «Заповіт Леніна» з 18 січня 1971 року по 01 грудня 1973 року, та з урахуванням виплачених сум».

В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін