Вирок № 39588804, 04.07.2014, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М..

Справа № 644/4049/14-к

Провадження № 1-кп/644/321/14

04.07.2014

ВИРОК

Іменем України

04 липня 2014 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Клименка А.М.,

суддів - Лігус С.М., Зябрової О.Г.,

при секретарях - Литвиненко А.Л., Полікарпові Є.В.,

за участі:

прокурорів - Тоічкіна С.М., Амбарцумяна Ю.Г.,

потерпілого - ОСОБА_1.

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220530000544 від 08 березня 2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не військовозобов'язаного, з середньою освітою, розлученого, перебуваючого у цивільному шлюбі, не працюючого, зареєстрованого місця проживання не маючого, фактично проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 19 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2014 року приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи устані алкогольного сп'яніння і знаходячись в кімнаті квартирі АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, узяв в руку ножиці і умисно наніс їх загостреною частиною ОСОБА_1 декілька ударів, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з розвитком лівобічного гемо пневмотораксу, підшкірної емфіземи зліва (рана розташована в ділянці 3 міжреберья по середньо-ключичній лінії зліва), яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; непроникаючих колото-різаних поранень грудної клітини, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я; різаної рани та синця на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково і пояснив, що в той день від випив горілки із знайомими і зайшов за цигарками до своєї знайомої - ОСОБА_4 В неї вдома був ОСОБА_1, його дружина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, усі були п'яні. Він випив з ними самогону. ОСОБА_1 з дружиною сидів на дивані. В нього виник з ним конфлікт. Спочатку причиною конфлікту була горілка, а потім він «встряв» у розмову ОСОБА_1 і ОСОБА_4, яка почала виганяти ОСОБА_1 з дружиною, які наймали в неї житло, із своєї квартири. Раніше він був знайомий з ОСОБА_1, вони часто бачилися і ніколи не сварилися. Спочатку вони нецензурно лаялися, потім почали битися. Схопили один одного і впали на диван. Він опинився зверху ОСОБА_1, потім встали. Несподівано він відчув удар по голові залізякою, але не впав, схопив у серванті ножиці і почав ними бити ОСОБА_1 ОСОБА_1 стояв спиною до серванту і тримав у руці молотка, він стояв обличчям до ОСОБА_1 Удари наносив правою рукою, не цілився, вдарив 2 - 3 рази, потім заблокував руки ОСОБА_1 і вони знову впали на підлогу. ОСОБА_1 підвівся і пішов з квартири, він пішов за ним. На вулиці він викинув ножиці і пішов до своїх знайомих. Він не мав наміру заподіяти ОСОБА_1 тілесні ушкодження, або позбавити його життя.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, його вина у його вчиненні повністю доведена усіма зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими під час судового провадження доказами, а саме…

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив суду, що він із своєю дружиною - ОСОБА_5 взимку наймав квартиру у ОСОБА_4, яка останнім часом почала їх виганяти, але потім заспокоювалася, і вони продовжували в неї жити. Увечері 07 березня 2014 року вдома вони разом з ОСОБА_4 і її чоловіком розпивали спиртні напої. Електрика була відключена, на столі горіла свічка. Прийшов ОСОБА_3 і приєднався до них. ОСОБА_3 і раніше часто заходив до ОСОБА_4, харчувався, в тому числі і їх продуктами. В нього «накипіло» і він все висловив ОСОБА_3 У відповідь ОСОБА_3 вдарив його в ухо, від чого він впав, а коли підвівся, то ОСОБА_3 вдарив його в груди, від чого він впав на підлогу на спину між кріслами і сервантом. ОСОБА_3 нахилився над ним і почав чимось бити, чим саме - він не бачив, лезо було невелике, не більше 10 см. При цьому ОСОБА_3 казав; «Мені тебе заказали, не вб'ю тебе, вб'ють мене». Ніякого спротиву ОСОБА_3 він не чинив, ударів було 5 - 6. Потім ОСОБА_3 залишив його і підійшов до його дружини - ОСОБА_5, спитав: «Чого ти пищиш?» і вдарив її. Щоб захистити дружину він узяв на серванті молоток і вдарив ним ОСОБА_3 по голові, потім кинув молоток і пішов з квартири. Він розумів, що тепер ОСОБА_3 піде за ним. Він вийшов на вулицю і пішов до знайомих, де йому викликами «Швидку».

Показаннями свідка ОСОБА_4, яка пояснила суду, що ОСОБА_1 з дружиною і дитиною жив в її квартирі протягом шести місяців. Останнім часом вона почала їх виганяти, але ОСОБА_1 відмовлявся йти і казав, що вона його не вижене, оскільки в нього мала дитина. ОСОБА_3 вона знала давно, він періодично заходив до неї в гості. В той день він зайшов під вечір. До його приходу вона і ОСОБА_1 трохи випили і грали в карти. Коли прийшов ОСОБА_3 вони також випили, і вона почала говорити ОСОБА_1, що йому треба йти з її квартири. ОСОБА_3 приєднався до розмови, підтримав її і сказав, що вона господарка квартири і їй вирішувати, кому тут жити. Між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 сталася сварка, а потім вони почали битися. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 молотком по голові. ОСОБА_3 узяв зі столу ніж. Вони стояли біля серванту обличчя в обличчя. Як ОСОБА_3 наносив удари ножем ОСОБА_1 - вона не бачила. ОСОБА_1 перший вдарив ОСОБА_3 молотком по голові, в цей момент у ОСОБА_3 в руках нічого не було.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що потерпілий ОСОБА_1 є її чоловіком. Вони зиму прожили в квартирі ОСОБА_4 Останнім часом ОСОБА_4 почала їх виганяти з квартири, але потім повертала. В цей час до неї часто заходив ОСОБА_3 щоб попоїсти, в тому числі їв і їхні харчі. В той день ОСОБА_3 увечері знову прийшов, чоловік не витримав і все йому виказав. Вони посварилися. Під час сварки вони підвелися, ОСОБА_3 завалив ОСОБА_1 між кріслами і сервантом, чоловік лежав на підлозі, ОСОБА_3 був зверху нього і почав бити чоловіка ножем, але самого ножа вона не бачила, оскільки в квартирі було досить темно, горіла лише свічка. Скільки ОСОБА_3 наніс ударів - вона не знає, все сталося досить швидко. Вона почала кричати. ОСОБА_3 залишив чоловіка, підійшов до неї і вдарив її чимось в ногу. Чоловік підвівся, узяв з серванту молоток, вдарив ним ОСОБА_3 по голові і вибіг на вулицю. Щоб ОСОБА_3 щось казав ОСОБА_1 коли його бив, вона не чула. Чоловік пішов до сусідки, яка викликала йому «Швидку». Вона спочатку не зрозуміла, що ОСОБА_3 її поранив і лише пізніше, коли вже їх випустили з міліції і вона приїхала до своєї сестри, то побачила на нозі рану, від якої в неї тепер залишився шрам.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив суду, що його мати - ОСОБА_4 на зиму пустила до своєї квартири пожити ОСОБА_1 з дружиною та дитиною. Перед подіями, які мали місце 07 березня 2014 року, в квартирі почалися скандали з приводу того, що зима закінчилася, а ОСОБА_1 відмовлявся звільняти квартиру. Між ним та ОСОБА_1 з цього приводу сталася сварка, під час якої той його побив. Увечері 07 березня 2014 року він прийшов додому, мати, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і його дружина розпивали спиртне. Він трохи випив з ними і пішов спати. Коли він прокинувся, то все вже закінчилося. На лобі ОСОБА_3 він бачив гулю, крові не було.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що пізно увечері 07 березня 2014 року, коли вона повернулася до дому з роботи, до неї прийшов її знайомий ОСОБА_1, який проживав по-сусідству, і попросив викликати для нього «Швидку». На ОСОБА_1 була не повністю одягнена куртка, лише на праву руку, він був зігнутий, тримався за груди, а потім почав задихатися. Вона викликала «Швидку», яка і забрала ОСОБА_1 до лікарні.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив суду, що він є братом потерпілого ОСОБА_1 Пізно увечері 07 березня 2014 року йому зателефонувала сусідка брата, розповіла, що до неї прийшов його брат, в якого були ножові поранення, і вона викликала «Швидку». ОСОБА_1 спробував з ним поговорити по телефону, але почав задихатися. Потім брата забрала «Швидка», він поїхав до нього до лікарні, поспілкувався і поїхав до себе додому.

Крім вищенаведених доказів вина обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується письмовими доказами, а саме…

Протоколом огляду місця події від 08 березня 2014 року, під час проведення якого в квартирі ОСОБА_4 були знайдені та вилучені 6-ть ножів і ще один ніж був знайдений на прилеглій території на відстані 8 метрів від будинку (а.с. 88 - 102).

Протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 від 11 квітня 2014 року, під час якого обвинувачений вказав місце, куди після вчинення злочину він викинув ножиці, якими заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1, які були у вказаному обвинуваченим місці знайдені та вилучені співробітниками міліції (а.с. 71 - 76).

Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 від 20 березня 2014 року та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії потерпілий докладно пояснив та за допомогою статиста показав механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 (а.с. 77 - 81).

Протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 від 10 березня 2014 року та фототаблицею до нього, під час проведення якого ОСОБА_3 розповів та показав, яким чином потерпілий ОСОБА_1 наніс йому удар молотком по голові, а він заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 82-87).

Висновками судово-медичних експертиз № 524-С від 24 квітня 2014 року і № 538-С від 25 квітня 2014 року, згідно яких протиправними діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні наступні тілесні пошкодження: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з розвитком лівобічного гемопневмотораксу та підшкірної емфіземи зліва (рана розташована в ділянці 3 міжреберья по середньо-ключичній лінії зліва); непроникаючі колото-різані поранення грудної клітини; колото-різані поранення верхніх кінцівок та лівого стегна; різана рана та синець на голові.

Колото-різані поранення виникли в результаті дії гострого предмета, володіючого ріжучими властивостями, синець утворився в результаті ударної дії тупого твердого предмета - і могли бути отримані в строк не пізніше дати звернення в лікувальну установу і діагностування їх під час вступу. Не виключена можливість виникнення колото-різаних поранень і в результаті дії клинка ножа та браншами ножиців.

За ступенем тяжкості: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з розвитком лівобічного гемопневмотораксу та шкірної емфіземи зліва відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя; непроникаючі колото-різані поранення грудної клітини належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня); різана рана та синець на голові викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно дослідження на алкоголь від 07 березня 2014 року (22 година) у ОСОБА_1 був виявлений алкоголь в крові - 2,562 %о, що відноситься до сильного ступеню алкогольного сп'яніння.

Показання потерпілого ОСОБА_1, дані ним при проведенні слідчого експерименту від 20 березня 2014 року, не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітини.

Відповісти на питання про можливість виникнення тілесних пошкоджень у ОСОБА_1 при обставинах, на які вказує обвинувачений ОСОБА_3, - не є можливим, оскільки він не вказує на конкретну локалізацію спричинення тілесних пошкоджень (а.с. 63 - 68).

Висновком судово-медично-криміналістичної експертизи № 52МК-С/14 від 25 квітня 2014 року, згідно якого на джемпері потерпілого ОСОБА_1 було виявлено 9 колото-різаних пошкоджень, з яких 7 на передній поверхні та 2 на спинці. Дані пошкодження утворилися внаслідок дії одностороннє гострого колюче-ріжучого предмету, що мав лезо нерівномірної гостроти заточки та обух з невиразними ребрами. Пошкодження на одязі та тілі потерпілого в цілому співпадають за своєю локалізацією. Деякі розбіжності пояснюються можливим зміщенням одягу під час нанесення ударів, та спричиненням лише пошкоджень на одязі, а також великою еластичністю трикотажного джемпера. Співставляючи морфологічні особливості пошкоджень на джемпері з конструктивними властивостями представлених на експертизу ножиців, з урахуванням експериментальних досліджень, не виключається можливість спричинення даних пошкоджень як окремими браншами, так і одночасно двома розведеними браншами (у випадку парних пошкоджень) (а.с. 51-54).

Висновком судово - психіатричної експертизи № 298 від 02 квітня 2014 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час ознак психозу і слабкості розуму не має, виявляє дисоціальний розлад особистості. Під час вчинення правопорушення знаходився поза якимось тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 47).

Оцінив зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

За версією органу досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 в результаті нанесення ударів ножем. Суд вважає це помилковим, виходячи з наступного…

Як вбачається з протоколу пред'явлення речей для впізнання від 20 березня 2014 року під час його проведення потерпілий ОСОБА_1 впізнав серед пред'явлених йому ножів ніж під № 7, як дуже схожий на ніж, яким ОСОБА_3 заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 69). Суд вважає, що відомості, отримані під час проведення цієї слідчої дії є недопустимим доказом, оскільки ґрунтуються на припущеннях потерпілого.

Крім того, під час допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що в момент заподіяння йому тілесних ушкоджень, він бачив у руці ОСОБА_3 загострений металевий предмет довжиною близько 10 см. Чи був то ніж, чи ножиці - не знає.

Разом з тим, під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 11 квітня 2014 року він добровільно вказав місце, яке знаходилося неподалік від місця вчинення злочину, куди викинув ножиці, якими саме і заподіяв тілесні пошкодження потерпілому, і ці ножиці були в цьому місці знайдені та вилучені співробітниками міліції (а.с. 71 - 76).

Вищенаведені об'єктивні і допустимі докази у своїй сукупності з висновком судово-медично-криміналістичної експертизи № 52МК-С/14 від 25 квітня 2014 року про можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 ножицями, знайденими під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3, дають суду підстави дійти висновку, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв не ножем, а саме ножицями.

Судова колегія критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що з моменту нанесення йому потерпілим ОСОБА_1 удару молотком по голові і до моменту, коли вони обидва залишили квартиру ОСОБА_4, ОСОБА_1 увесь час тримав у руці молотка, який, виходячи з квартири, заховав у рукаві одягненої на ньому куртки, оскільки це ствердження обвинуваченого спростовується наступними доказами…

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10 березня 2014 року та фототаблиць до нього, під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_3 не вказував на вищевказану обставину, а навпаки надав пояснення та показав, що ОСОБА_1 наніс йому удар молотком по голові, тримаючи молотка у правій руці (а.с. 84, 85), а потім узяв зі столу кухонний ніж з рукояткою білого кольору, який тримав, знову таки, у правій руці, і став ним йому погрожувати (а.с. 83).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, до якої безпосередньо після отримання тілесних ушкоджень прийшов потерпілий ОСОБА_1, ніякого молотка в нього не бачила. З протоколу огляду місця події від 08 березня 2014 року та фототаблиць до нього вбачається, що в результаті проведення огляду місця вчинення злочину та прилеглої до нього території наступного дня після вчинення злочину о 8-й годині ранку ніякого молотка знайдено не було (а.с. 88 - 102).

Наведене свідчить, що після нанесення одного удару по голові ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_1 вже молотка в руках не тримав, з молотком з квартири ОСОБА_4 не виходив і в момент заподіяння йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень небезпеки його подальшого застосування для ОСОБА_3 не створював.

Позицію сторони захисту стосовно вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину у стані афекту, викликаного неправомірними діями потерпілого ОСОБА_1 і необхідністю кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 123 КК України, судова колегія вважає не обґрунтованою, оскільки під час вчинення злочину ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, про обставини конфлікту, про дії кожного з його учасників як до моменту заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому, так і під час їх заподіяння, а також і про обставини, які мали місце після припинення конфлікту, давав чіткі послідовні і логічні показання як під час проведення досудового розслідування, в тому числі і при проведенні судово-психіатричної експертизи, так і в судовому засіданні. Наведені обставини, у сукупності з висновками судово-психіатричної експертизи № 298 від 02 квітня 2014 року, дають суду можливість зробити висновок про те, що на момент заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_3 у стані афекту не знаходився.

Також судова колегія вважає не обґрунтованим посилання сторони захисту і обвинуваченого ОСОБА_3 на заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 з необережності і необхідністю кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 128 КК України, оскільки, виходячи з показань обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що в момент нанесення ним ударів ножицями потерпілому ОСОБА_1, він їх тримав міцно і їх бранши були зведені, а також з аналізу сукупності висновків судово-медичних експертиз № 524-С від 24 квітня 2014 року і № 538-С від 25 квітня 2014 року та висновку судово-медично-криміналістичної експертизи № 52МК-С/14 від 25 квітня 2014 року суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_1 загалом 11-ть ударів ножицями, а саме: один удар із значною силою у ліву половину грудної клітини, заподіявши проникаюче колото-різане поранення; 9-ть ударів у грудну клітину, в тому числі два у спину потерпілого, а також верхні кінцівки і ліве стегно, заподіявши непроникаючі колото-різані поранення, і один удар в голову, заподіявши потерпілому різану рану на голові. Кількість ударів, їх характер і локалізація безумовно свідчить про неможливість їх необережного нанесення і наявність у ОСОБА_3, в момент їх нанесення, прямого умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження.

Також судова колегія не може прийняти до уваги ствердження обвинуваченого про те, що протягом усього конфлікту з ОСОБА_1, дії останнього постійно становили загрозу його життю та здоров'ю, а саме: спочатку потерпілий вдарив його молотком по голові, а потім погрожував молотком та ножем, які тримав в руці, і його дії по відношенню до потерпілого носили виключно оборонний характер, оскільки: по - перше, окрім одного удару молотком на початку конфлікту, яким обвинуваченому було заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді садни (а.с. 48, 49), ніяких інших ударів ані молотком, ані ножем, потерпілий йому не наніс; по - друге, як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10 березня 2014 року, проведеного за участю обвинуваченого, після отримання удару молотком ОСОБА_3 свідомості не втратив, охопив потерпілого руками і вони удвох впали на диван, а коли підвелися, то молотка у потерпілого вже не було, і тому він схопив зі столу кухонний ніж, який ОСОБА_3 в нього майже зразу відібрав; по - третє, з одинадцяти нанесених обвинуваченим потерпілому ударів ножицями два були нанесені в спину ОСОБА_1; в - четверте, протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 не були негайними після нанесення йому потерпілим удару молотком, не були протидією протиправним діям потерпілого і не мали характерних однак захисту, між діями потерпілого та обвинуваченого пройшов певний проміжок часу, протягом якого потерпілий своїх протиправних дій більше не продовжував і загрози життю та здоров'ю обвинуваченого не становив.

Аналізуючи вищенаведені факти судова колегія дійшла висновку, що в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень обвинувачений від протиправних дій потерпілого не захищався, а діяв виключно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ним, з умислом, спрямованим на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, про що свідчить нанесення значної кількості ударів потерпілому за допомогою колюче-ріжучого предмету, а саме: загостреної частини металевих ножиців.

Разом з тим, суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_3 органом досудового розслідування як закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_1 не вірною, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження були встановлені такі ознаки об'єктивної сторони вчиненого обвинуваченим злочину, які виключають наявність у нього прямого умислу на позбавлення потерпілого життя, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 мав реальну можливість продовжити свої протиправні дій та нанесення ударів потерпілому і не мав для цього жодних об'єктивних перешкод, але, діючи виключно з власної волі, зупинив свої протиправні дії, а потім не чинив жодних перешкод потерпілому, коли той пішов з місця вчинення злочину. Більше того, тримаючи в руці знаряддя злочину, ОСОБА_3 разом з потерпілим ОСОБА_1 вийшов на вулицю, де було темно і нікого з громадян не було, але не скористався цією нагодою і своїх протиправних дій не поновив, що безумовно свідчить про відсутність у нього прямого умислу на позбавлення потерпілого життя.

Суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_1 про те, що під час заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_3 висловлював намір позбавити його життя, оскільки крім показань самого потерпілого ця обставина під час судового розгляду кримінального провадження жодним доказом стороною обвинувачення підтверджена не була, а тому суд, при кваліфікації дій обвинуваченого, до уваги її не приймає.

При призначенні обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення і відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, зареєстрованого місця проживання не має, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться, згідно висновку судово-наркологічної експертизи тривалий час зловживає алкоголем і виявляє синдром залежності від нього, вчинив злочин під час іспитового строку за попереднім вироком суду.

Обставин, які пом'якшують покарання, що призначається обвинуваченому, суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання, що призначається обвинуваченому, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також з метою запобігання можливості вчинення ним нових злочинів, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, в розмірі 1689 грн. 87 коп. підлягає задоволенню, оскільки внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину потерпілий ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у відділенні політравми КЗОЗ «ХМКЛШНМД» з 07 березня по 14 березня 2014 року, на його лікування були витрачені кошти місцевого бюджету в розмірі 1689 грн., 87 коп., які до теперішнього часу не відшкодовані, а крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявлений позов прокурора визнав повністю.

З обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави судові витрати в розмірі 1572 грн. 48 коп. за проведення судово - дактилоскопічних експертиз.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази: сім ножів, дві чарки, сорочку, сокиру, три викрутки, слід повернути за належністю ОСОБА_4; светр синього кольору, повернути потерпілому ОСОБА_1; ножиці з металу сірого кольору, як знаряддя вчинення злочину слід знищити.

У зв'язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі та з метою забезпечення його подальшого виконання, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому за вчинений злочин покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Згідно ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 цим вироком покарання приєднати повністю не відбуту частину покарання, призначеного йому вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у вигляді 7 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора задовольнити і стягнути з ОСОБА_3 в дохід місцевого бюджету в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради 1689 грн. 87 коп., перерахувавши їх р/р 31412544700002, МФО 851011, код 37999649 у ДКСУ в Харківській області, призначення платежу 240603.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 1572 грн. 48 коп.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області: сім ножів, дві чарки, сорочку, сокиру, три викрутки - повернути ОСОБА_4; светр синього кольору - повернути ОСОБА_1; ножиці з металу сірого кольору - знищити.

Строк відбування ОСОБА_3 призначеного покарання рахувати з дня його затримання - 08 березня 2014 року, зарахувавши час затримання та тримання його під вартою у відбування покарання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід, раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, у вигляді тримання його під вартою у Харківському слідчому ізоляторі (№ 27) - залишити без змін.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику і обвинуваченому негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: А.М. Клименко

Судді: С.М. Лігус

О.Г. Зяброва