Ухвала суду № 39588535, 03.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/307/14 Справа № 437/6164/12 Головуючий у 1 й інстанції - Черкова Н. Т. Доповідач - Косенко Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Коваленка В.Д., Крот С.І.

за участю прокурора Кузьменка А.С.

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та підсудного ОСОБА_4 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року,

Встановила:

Зазначеною ухвалою суд направив кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.367 КК України та ОСОБА_5 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України на додаткове розслідування.

Органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_4 в тому, що він будучи директором ТОВ «Експрес-Кислянка», тобто являючись службовою особою, в період часу з 01 лютого 2012 року до 30 квітня 2012 року, в результаті невиконання та неналежного виконання службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не забезпечив створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «Експрес-Кислянка» на суму 1 678 898 грн. 96 коп. та не контролював роботу головного бухгалтера вказаного підприємства ОСОБА_5, що призвело до розтрати останнім грошових коштів ТОВ «Експрес-Кислянка» на загальну суму 3 112 145 грн. 09 коп., що спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 18 квітня 2012 року, будучи головним бухгалтером ТОВ «Експрес-Кислянка», тобто являючись службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснюючи службове підроблення, складання завідомо неправдивого офіційного документу, а саме видаткового касового ордеру №32 від 18 квітня 2012 року здійснив розтрату грошових коштів ТОВ «Експрес-Кислянка» на загальну суму 3 112 145 грн. 09 коп., що в 5800 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні, повертаючи справу на додаткове розслідування, суд посилався на неповноту досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні, а також на неправильність кваліфікації дій обвинувачених і на пред'явлення їм неконкретного обвинувачення.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції просить зазначену ухвалу суду скасувати з підстав суттєвого порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та направити справу на новий судовий розгляд.

В апеляційній скарзі підсудний ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, міркування прокурора Кузьменка А.С., який підтримав доводи, наведені в апеляціях прокурора і підсудного ОСОБА_4, пояснення адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційні вимоги підсудного ОСОБА_4 та прокурора, пояснення адвоката ОСОБА_3 як представника потерпілої ОСОБА_6, який вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, а подані апеляції такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та підсудного ОСОБА_4 підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував вимог закону та знехтував наведеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» застереженнями, внаслідок чого постановив у справі рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону і є передчасним.

Відповідно до п.9 названої постанови Пленуму Верховного Суду України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Як зазначено у цій постанові Пленуму Верховного Суду України, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Як убачається з матеріалів справи, досудове слідство по ній проведено з дотриманням вимог ст.22 КПК України 1960 року. Зокрема, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи органами досудового слідства були допитані обвинувачені, потерпіла сторона, свідки, проведено експертизи та інші слідчі дії.

Обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пред'явлено з дотриманням вимог ст.64 і ст.132 КПК 1960 року, а обвинувальний висновок у справі складено з дотриманням ст.223 КПК України 1960 року.

В ухвалі суд вказав на неконкретність пред'явленого обвинувачення. Зокрема, посилався на те, що в обвинувальному висновку не вказано особу, яка винна в недостачі м'яса на суму 1 678 898 грн. 96 коп., не встановлена причина цієї недостачі, а також не вказана, як зазначено в ухвалі, категорія заподіяної шкоди. Крім того, суд вважав невстановленим, хто саме привласнив майно і в якому розмірі та інше.

В той же час з пред'явленого обвинувачення видно, що ці обставини викладені так, як це відомо слідству на підставі доказів, що є у справі. Проте суд без всебічного і повного дослідження доказів піддав сумнівам висновки досудового розслідування, не вказавши в ухвалі, чому вважає їх неповними. А тому ця вказівка суду є необґрунтованою. З цих підстав не можна погодитися і з вказівками суду щодо необхідності встановлення правового статусу потерпілої ОСОБА_6 та з'ясування обставин про те, в чиїх інтересах діяв ОСОБА_5

Що стосується посилань суду на неправильність кваліфікації дій обвинувачених, зокрема, пред'явлення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачення в більш тяжких злочинах, то вони не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.

Так, відповідно до вимог ст.275 КПК 1960 року розгляд справи в судовому засіданні проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення суд додержується правил, установлених в статтях 276,277,278 КПК 1960 року.

Крім того, суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування (п.13 названої Постанови Пленуму.

Отже, суд не мав права за своєю ініціативою повертати справу на додаткове розслідування для притягнення підсудних до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

Висновок суду в ухвалі про те, що в матеріалах справ недостатньо даних про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, також не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК 1960 року виправдувальний вирок.

Матеріалами справи встановлено, що таких порушень вимог кримінально-процесуального закону 1960 року, які можуть служити перешкодою суду повно і всебічно розглянути справу та постановити по ній законне, обґрунтоване і справедливе рішення, при проведенні досудового слідства не допущено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дана справа на додаткове розслідування з підстав, вказаних в ухвалі суду, повернута необгрунтовано, а тому зазначене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи в той самий суд на новий судовий розгляд.

З цих підстав доводи апеляційних скарг прокурора і підсудного ОСОБА_4 щодо необхідності скасування ухвали суду є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та підсудного ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу Синельніковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Судді

П О С Т А Н О В А

при попередньому розгляді справи.

11 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Косенка Л.М.

за участю прокурора

при попередньому розгляді у відкритому судовому засіданні кримінальної справи за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та підсудного ОСОБА_4 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

Встановив:

Зазначеною ухвалою суду першої інстанції кримінальна справа щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлена прокурору Дніпропетровської області для організації проведення додаткового розслідування.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та підсудний ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Після виконання судом першої інстанції вимог, передбачених ст.351 КПК України в редакції 1960 року, кримінальну справу разом з апеляціями направлено до суду апеляційної інстанції та призначено до розгляду в Апеляційному суді Дніпропетровської області на 19 червня 2014 року о 11 годині 00 хвилин.

З 16 червня 2014 року до 02 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, зокрема суддя-доповідач Косенко Л.М. перебуватимуть в щорічній відпустці. У зв'язку з чим, розгляд кримінальної справи в зазначений день судом апеляційної інстанції неможливий.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.357,358 КПК 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Призначити розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 09 годину 00 хвилин 03 липня 2013 року.

У судове засідання викликати підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Про час та місце розгляду справи повідомити прокурора, захисників-адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілу ОСОБА_6, представника цивільного позивача ОСОБА_3

Суддя