Рішення № 39588356, 26.05.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.05.2014 Єдиний унікальний номер 205/2747/14-ц

2/205/2586/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди. Позивач вказує, що старший прапорщик ОСОБА_1 (далі - Відповідач) проходив військову службу на посаді начальника складу у військовій частині Т0610 з 01 листопада 2004 року. Старший прапорщик ОСОБА_1, перебуваючи на військовій службі у військовій частині Т0610, на посаді начальника складу допустив втрату (недостачу) матеріальних цінностей та майна, які були обліковані за ним, як за начальником складу. В ході проведеного розслідування було встановлено, що майно було втрачене через халатне відношення старшого прапорщика ОСОБА_1 до його зберігання, а також не задовільного ставлення відповідача до своїх функціональних обов'язків та незадовільного ставлення до військової служби, що виражалось в систематичній відсутності на військовій службі, прибуття на військову службу після вживання алкогольних напоїв, в стані сп'яніння. Згідно довідок - розрахунків на утримання вартості за втрачене майно, яке утримувалось на відповідальному зберіганні у старшого прапорщика ОСОБА_1, позивач зазначає, що збиток нанесений втратою майна державі в особі військової частини Т0610 дорівнює 57 816 грн. 27 коп., які й просить позивач стягнути із відповідача.

26 травня 2014 року до суду надійшли заяви від представника Міністерства інфраструктури України, представника 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту та прокуратора, в яких вони просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.68-73).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідач проходив військову службу на посаді начальника складу у військовій частині Т0610 з 01 листопада 2004 року по 23 грудня 2011 року (а.с. 52-53).

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на посаді начальника складу, допустив втрату матеріальних цінностей та майна, які були обліковані за ним, як за начальником складу, що підтверджується відповідним наказом командира військової частини Т0610 від 28.11.2011 року за № 277 (а.с. 10-11). Відповідно до пояснювальної записки відповідача від 02.12.2011 року таке майно було ним втрачено в процесі його переміщення на інший склад (а.с. 6).

Відповідно до наказу командира військової частини Т0610 від 30.10.2011 року за № 301 (а.с. 13), наказу командира військової частини Т0610 від 03.11.2011 року за № 307 (а.с. 14-16), наказу командира військової частини Т0610 від 29.11.2011 року за № 397 (а.с. 17-21) були зафіксовані результати позапланової інвентаризації матеріальних цінностей та майна, які були обліковані за ОСОБА_1 під час перебування його на посаді начальника складу, та встановлено, що втрата таких матеріальних цінностей і майна відбулася внаслідок особистої недисциплінованості відповідача, його недбалого відношення до своїх посадових обов'язків, та порушення ним вимог чинного законодавства і низького контролю з боку командування частини.

Згідно довідки - розрахунку № 1 від 30.09.2011 року (а.с.12), та № 1 від 28.12.2011 року (а.с. 22), довідки - розрахунку № 2 від 28.12.2011 року (а.с.23-24), довідки - розрахунку № 3 від 28.12.2011 року (а.с 25-26) та довідки - розрахунку № 4 від 28.12.2011 року (а.с. 27-36) загальна сума збитків, завданих втратою майна номенклатури транспортно-технічної частини складає 57816 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди, який повинен, зокрема, приймати участь у справі в якості відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п. 2 - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Разом з цим, згідно п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

При цьому підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, регулюються спеціальним законодавчим актом, а саме: Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР (далі - Положення ).

Відповідно до п. 2 вказаного Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, утратою або незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові витрати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними частинами. До нього належать усі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Пунктом 3 означеного положення передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їхньої поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини в заподіянні шкоди.

У зв'язку з тим, що означене майно було передане на відповідальне зберігання відповідачу, і його втрата відбулася через недбальство такої особи, суд приходить до висновку про неправомірний характер дій відповідача по справі, що виразився у втраті такого майна через особисту недисциплінованість відповідача, та його недбалого відношення до своїх посадових обов'язків, наявності між такими діями і заподіяною шкодою державі безпосереднього причинного зв'язку.

Пунктом 8 положенням визначено, що залежно від того, навмисно чи необережно заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна, до військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з пунктом 13 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини державі, в разі: а) умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; б) приписки в нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; в) заподіяння шкоди особою, яка перебувала в нетверезому стані; г) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; д) нестачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання тощо.

Крім того, Кабінет Міністрів України 2 листопада 1995 р. постановою № 880 затвердив Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами в кратному співвідношенні до його вартості. До цього майна, зокрема, належать: зброя та боєприпаси, оптичні прилади, засоби зв'язку, льотно-технічне, спеціальне, морське і десантне обмундирування, штурманське спорядження, спеціальний одяг і взуття, інвентарні речі та деякі інші.

Суд зазначає, що за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст.614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника (презумпція заподіювача шкоди) коли не позивач повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Суд зауважує, що відповідач мав можливість реалізувати своє процесуальне право щодо подання доказів та надання заперечень по суті спору як під час попереднього судового засідання так і на стадії судового розгляду справи по суті. Небажання відповідача надавати суду докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, дало суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Оскільки втрачене майно передавалось під звіт на відповідальне зберігання відповідачеві, то така особа несе повну матеріальну відповідальність згідно п.п. «г» п. 18 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Оскільки позивачем надано докази на підтвердження обставин спричинення відповідачем збитків на суму 57 816 грн. 27 коп., суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту спричинену ним матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок втрати майна військової частини через халатне відношення до зберігання майна у розмірі 57816 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 27 коп.

Також оскільки при зверненні з даним позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволені, то суд вважає, що у відповідності до вимог ст.88 ч.3 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі, що дорівнює суму 578 грн. (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 16 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 1166 ЦК України, Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (49035, АДРЕСА_1) на користь 1935 окремого загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, буд.2, код ЄДРПОУ 33248472) спричинену ним матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок втрати майна військової частини через халатне відношення до зберігання майна у розмірі - 57 816 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 27 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (49035, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету України судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 578 грн. (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 16 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Д.В. Мовчан