Рішення № 39588298, 02.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2756/14 Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Міністерства культури України та Державного підприємства «Запорізький державний цирк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства культури України, Державного підприємства «Запорізький державний цирк» про скасування наказу Міністерства культури України про звільнення, поновлення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства культури України, Державного підприємства «Запорізький державний цирк» (далі ДП «Запорізький державний цирк») про скасування наказу Міністерства культури України про звільнення, поновлення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який в ході судового розгляду справи уточнив.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13.11.2013р., у повному обсязі задоволено його позовні вимоги, частково визнано незаконною атестацію, яка відбулася 23.04.2013р., в частині визнання директора Державного підприємства «Запорізький державний цирк» - ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді, та скасовано всі накази про його звільнення.

Наказом міністра Міністерства культури України № 796/0/17-13 від 13.11.2013р., саме в день проголошення ухвали апеляційного суду Запорізької області по вищевказаній справі, було припинено дію контракту № 497 від 10.11.2011р. та 13 листопада 2013 року його звільнено з посади директора Державного підприємства «Запорізький державний цирк» на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з неявкою на роботу більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Посилаючись на те, що звільнення відбулося з грубим порушенням положень чинного законодавства про працю, позивач просив суд скасувати наказ Міністерства культури України № 796/0/17-13 від 13.11.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Державного підприємства «Запорізький державний цирк» на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України, поновити дію контракту № 497 від 10.11.2011 року укладеного між Міністерством культури та туризму України в особі міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_3, поновити ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства «Запорізький державний цирк», стягнути з Державного підприємства «Запорізький державний цирк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2014 року позов задоволено.

Скасовано наказ Міністерства культури України № 796/0/17-13 від 13.11.2013 року про звільнення ОСОБА_3, з посади директора ДП «Запорізький державний цирк» на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено дію контракту № 497 від 10.11.2011 року укладеного між Міністерством культури та туризму України в особі міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_3.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора ДП «Запорізький державний цирк».

Стягнуто з ДП «Запорізький державний цирк» на користь ОСОБА_3, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 41 792 (сорок одна тисяча сімсот дев'яносто дві) гривні 03 копійки.

Не погоджуючись із рішенням суду, Міністерство культури України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взято до уваги, що тимчасова непрацездатність позивача тривала понад чотири місяці, що підтверджується табелями обліку робочого часу, що є підставою для звільнення відповідно до п.5 ст. 40 КЗпП України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

На рішення суду також подало апеляційну скаргу ДП «Запорізький державний цирк», в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд безпідставно дійшов висновку, що у непрацездатності ОСОБА_3 робилися перерви та у ці перерви він виконував обов'язки директора. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги Міністерства культури України та ДП «Запорізький державний цирк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Повноваження апеляційного суду щодо перегляду рішення суду першої інстанції визначені ст.307 ЦПК України, відповідно якої за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП України вирішальне значення має, щоб строк однієї хвороби працівника продовжувався не менше чотирьох місяців підряд, у зв'язку з чим він не з'являвся на роботу та нужденність підприємства у працівникові, який хворіє. Оскільки, позивач знаходився на лікуванні понад чотири місяці з різними діагнозами захворювання та звільнення його на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не було результатом потреби та нужденності ДП «Запорізький державний цирк» у цій особі, що є вирішальним для вирішення питання про звільнення працівника з підстав нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а свідчить про формальний підхід відповідача до звільнення працівника. Крім того Міністерством культури України для обчислення 4-х місячного періоду було підсумовано декілька лікарняних, за різними діагнозами, тому суд, з метою захисту конституційного права громадян на працю, прийшов до висновку про скасування наказу про звільнення позивача із займаної посади, поновлення дії контракту та поновлення його на роботі.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2011 року між Міністерством культури та туризму України та ОСОБА_3 укладений контракт, відповідно до умов якого ОСОБА_3 призначено на посаду директора ДП «Запорізький державний цирк» терміном на 5 років з 10 листопада 2011 року по 09 листопада 2016 року (т.1 а.с. 35-39).

Наказом Міністерства культури України № 796/0/17-13 від 13.11.2013 року «Про звільнення ОСОБА_3», припинено дію контракту № 497 від 10.11.2011 року, укладеного між Міністерством культури та туризму України в особі міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_3, призначеним на посаду директора ДП «Запорізький державний цирк», з підстав, передбачених законодавством України. Звільнено ОСОБА_3 13.11.2013 року з посади директора ДП «Запорізький державний цирк» згідно п. 5 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 102).

Вирішуючи спір на користь позивача та скасовуючи наказ Міністерства культури України № 796/0/17-13 від 13.11.2013 року, поновлюючи дію контракту № 497 від 10.11.2011 року та поновлюючи ОСОБА_3 на посаді директора ДП «Запорізький державний цирк», суд першої інстанції дійшовши обґрунтованої думки щодо нез'явлення на роботу позивача протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, помилково вважав, що при звільненні працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП України вирішальне значення має, щоб строк однієї хвороби продовжувався не менше чотирьох місяців підряд, у зв'язку з чим він не з'являвся на роботу та нужденність підприємства у працівникові, який хворіє.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 безперервно хворів з 04 червня 2011 року по 18 листопада 2011 року, тобто понад 4 місяці з різними діагнозами захворювань.

Так, з 12.06.2013 року по 01.07.2013 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом «гіпертонічна хвороба, дуже високий ризик, гіпертензійне серце» (т.1 а.с. 5), з 02.07.2013 року по 22.07.2013 року - на стаціонарному лікуванні із діагнозом: «ДДПП. Діскогенна люмбоішіалгія з радікулопатією» (т.1 а. с. 6), з 23.07.2013 року по 02.08.2013 року - на стаціонарному лікуванні з діагнозом «хронічний панкреатит» (т.1 а. с. 7-8), з 20.08.2013 року по 30.08.2013 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом «нестабільна стенокардія» (т.1 а. с. 9).

За даними табелю обліку використання робочого часу на ДП «Запорізький державний цирк» за серпень та вересень 2013 року, 31.08.2013 р. та 01.09.2013 р. офіційно є вихідними днями, тож стати до роботи позивач повинен був у перший робочий день, яким є 02.09.2013 року.

З 02.09.2013року по 16.09.2013 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні з діагнозом «гіпертонічна хвороба» (т.1 а. с. 10), з 17.09.2013 року по 07.10.2013 року на лікуванні із діагнозом «поперековий остеохондроз» (т.1 а. с. 11), з 08.10.2013 року по 18.10.2013 року проходив лікування із діагнозом «гіпертонічна хвороба 2-ї стадії, криз» (т.1 а. с. 12).

З 21.10.2013 р. по 23.10.2013 р. ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні у КУ «Міська лікарня № 7 м.Запоріжжя», про що свідчить листок непрацездатності Серія АГВ 256509, де зазначено стати до роботи 24.10.2013 року (т.1 а. с. 32).

З 24.10.2013 року по 18.11.2013 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, про що свідчить листок непрацездатності Серія АВО № 931999, виданий поліклінікою № Голосіївського району м. Києва (т.1 а. с. 98).

Трудовим законодавством України визначено, що у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності з працівником може бути розірваний трудовий договір, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Чинне законодавство передбачає збереження місця роботи лише за особами працездатного віку, у яких вперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення їм може видаватися на строк до 10 місяців (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Як вбачається із листів непрацездатності ОСОБА_3, інфекційного захворювання на туберкульоз у нього не виявлено.

Іншого законодавства, яке б визначало, що при звільненні працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП України вирішальне значення має, щоб строк однієї хвороби продовжувався не менше чотирьох місяців підряд, у зв'язку з чим він не з'являвся на роботу та нужденність підприємства у працівникові, який хворіє, не існує.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є передбаченою законом підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи, що з 04 червня 2013 року по день звільнення 13 листопада 2013 року ОСОБА_3 безперервно знаходився на лікуванні та впродовж більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності не з'являвся на роботу, уповноважений орган, в даному випадку Міністерство культури та спорту, в силу п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України мало право на розірвання укладеного з ним трудового договору.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства культури України та Державного підприємства «Запорізький державний цирк» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства культури України, Державного підприємства «Запорізький державний цирк» про скасування наказу Міністерства культури України про звільнення, поновлення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: