Постанова № 39588017, 04.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 року справа №805/3605/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г.,

Секретар судового засідання Карабан Т.М.

За участі представника позивача Яковлєва А.В. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Краснопер Р.А., Булига В.П. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дюфор" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 805/3605/14 за позовом Дочірнього підприємства "Дюфор" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792203 від 13 лютого 2014 року Державної Податкової Інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на суму 3483,00 грн. (а.с. 3-4).

Заявою від 28 квітня 2014 року, позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000792203 від 13.02.2014 року Державної податкої інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на загальну суму 4353,75 грн. де 3 783,00грн. це сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 870,75 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями (а.с. 41).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Дюфор" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203 на загальну суму грошового зобов'язання 4353 грн. 75 коп. відмовлено повністю (а.с.82-85).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 89-92).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач подаючи податкову декларацію з ПДВ за грудень 2013 року, додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну), заяву довільної форми зі скаргою, подав податкові декларації контрагентів в якості копій первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Апелянт звертає увагу, на те, що виходячи з абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, сам факт подання додатку 8 до декларації та заяви зі скаргою є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. На думку апелянта, при визначенні права на отримання декларантом податкового кредиту переважним є сам факт сплати податку на додану вартість. Цей довід підтверджується тим, що законодавець в абзаці 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України чітко не визначив перелік документів, що підтверджують або сплату товару, податку, чи перелік первинних документів. Цей довід підтверджується тим, що положенню абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України кореспондує норма абзацу 12 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Апелянт зазначає, що положення абзацу 12 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України вказують, що надходження вищезазначеної заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, з цієї статті вибігає, що, окрім позапланової перевірки, відповідач повинен був направити письмовий запит постачальнику, стосовно якого було подану скаргу.

Крім того, апелянт вказує на те, що позапланову перевірку відповідач не провів, письмовий запит не направляв, натомість склав акт щодо порушень податкового законодавства позивачем та прийняв оскаржуване рішення - повідомлення.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, надавши на адресу суду письмові пояснення по суті спору. В запереченнях на апеляційну скаргу, податковий орган звернув увагу на те, що підставою для проведення позапланової перевірки є саме виявлення розбіжностей даних податкової накладної та єдиного реєстру податкових накладних. Що стосується даної справи, то перевірки була проведена саме за наслідками самостійного подання платником податків скарги на дії постачальників щодо неякісного складання податкових накладних, а не виявлення розбіжностей між даними реєстру та податковими накладними. На думку відповідача, пунктом 201.10 ПКУ наголошено тільки одну підставу для встановлення порушення з боку платника податків - це надання скарги на недоброякісних контрагентів, з одночасним наданням копій первинних документів. Надання таких документів є обов'язковою умовою для того, щоб податковий кредит платника податків вважався таким, що задекларований правомірно. Таким чином відповідач, не зобов'язаний був проводити позапланову перевірку та направляти письмові запити щодо надання документів, а отже мав право за результатами проведення камеральної перевірки визначити позивачу суду грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "Дюфор" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35794891, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с. 12-18).

05 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2013 року, за результатами якої складений акт № 21/22-03/35794891 (а.с. 6-7).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем при перевірці податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року встановлено, що згідно з додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань) та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2013 року, позивачем сформований податковий кредит по контрагентам ТОВ "Сємбіз" на суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ) 1681 грн. 67 коп., ТОВ "Донецька електропромислова компанія" на суму ПДВ 1711 грн. 45 коп., ТОВ "Дон-Терминал" на суму ПДВ 89 грн. 90 коп. відповідно до податкових накладних від 11 грудня 2013 року № 208, від 13 грудня 2013 року № 211, від 3 грудня 2013 року № 4 та № 5, від 30 грудня 2013 року № 1014 у загальній сумі за обсягом поставки 17415 грн. 10 коп., з яких податок на додану вартість 3483 грн. 02 коп. Згідно з додатком 8 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" позивач заявив про порушення вищенаведеними продавцями порядку заповнення податкових накладних, а саме №№ 208, 211; та про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Єдиний реєстр), а саме №№ 4, 5, 1014. Як встановлено відповідачем, позивачем до декларації та додатку № 8 не надано копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На підставі даного акту Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4353 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3483 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870 грн. 75 коп. за порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.2 статті 200, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (а.с. 5).

Позивач 27 лютого 2014 року сплатив збільшене грошове зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі (а.с. 36).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що надання позивачем банківських виписок суду під час судового розгляду справи та підтвердження сплати податку в ціни придбаного товару не впливає на наявність порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Кодексу при поданні декларації та додатку 8 (заяви) до декларації. Абзац дванадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає можливість подання покупцем скарги окремо від заяви, що є підставою для проведення перевірки продавця. Однак, норми Податкового кодексу України не визначають, що проведення такої перевірки є у даному випадку обов'язком, а не правом контролюючого органу, а також те, що наявність чи відсутність такої позапланової перевірки продавця впливає на формування податкового кредиту покупцем.

З висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується з урахуванням наступного.

Відповідно до підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (далі - ПК) посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 49.8 статті 49 ПК передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України передбачено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

ДПІ була прийнята від позивача податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 р. та її дані були відображені в базі даних Міністерства доходів і зборів України.

При здійсненні ДПІ камеральної перевірки показників поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 р. податковим органом було встановлено, що згідно з додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань) та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2013 року, позивачем сформований податковий кредит по контрагентам ТОВ «Сємбіз» на суму ПДВ 1681 грн. 67 коп., ТОВ «Донецька електропромислова компанія» на суму ПДВ 1711 грн. 45 коп., ТОВ «Дон-Терминал» на суму ПДВ 89 грн. 90 коп. відповідно до податкових накладних від 11 грудня 2013 року № 208, від 13 грудня 2013 року № 211, від 3 грудня 2013 року № 4 та № 5, від 30 грудня 2013 року № 1014 на загальну суму податку на додану вартість 3483 грн. 02 коп. Згідно з додатком 8 доданої позивачем до декларації з ПДВ за грудень 2013 року позивач заявив про порушення вищенаведеними продавцями порядку заповнення податкових накладних № 208, № 211 та про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних № 4, 5, 1014 в Єдиному реєстрі податкових накладних, але при цьому як зазначає ДПІ не додав розрахункові документи, чеки або інші, які засвідчують факт сплати податку.

Результати перевірки були оформлені актом від 5 лютого 2014 р. № 21/22-03/35794891 (арк. спр. 6-7).

На підставі акту камеральної перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792203 від 13 лютого 2014 р. (арк. спр. 5) про визначення ДП «Дюфор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4353 грн. 75 коп., з якої основного платежу - 3483 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 870 грн. 75 коп.

Податковий орган при формуванні спірного податкового повідомлення-рішення виходив з того, що надані позивачем до ДПІ в підтвердження правомірності податкового кредиту з ПДВ податкові накладні не є розрахунковими документами, а платіжні доручення чи виписки банку до додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 р. надані не були.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності такої підстави, як виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Особливістю проведення камеральної перевірки є те, що згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 статті 76 ПК). Таким чином, про результати камеральної перевірки платник податку дізнається зі складеного посадовою особою податкового органу акту перевірки. При не врахуванні податковим органом всіх наданих платником документів, в даному випадку, крім декларації з ПДВ за грудень 2013 р. позивачем був направлений до ДПІ лист № 20/01-14 від 20 січня 2014 р. з перерахуванням тих помилок, які допустили контрагенти при виписуванні податкових накладних та доданням копій податкових накладних та копії банківської виписки, але як вбачається з акту перевірки посадова особа ДПІ ці документи не враховувала, запит для уточнення даних в поданих документах платнику податків ДПІ в порушення пункту 73.3 статті 73 ПК не направляла та не вирішувала питання щодо призначення відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК документальної позапланової перевірки при виявленні фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Не витребування документів податковим органом призвело до висновку про заниження позивачем ПДВ в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 р. при наявності податкових накладних (арк. спр. 9-11), підтверджених банківськими виписками (арк. спр. 63-66), що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів/послуг та не були надані платником податку завдяки тому, що проводилася камеральна, а не позапланова невиїзна перевірка з попереднім обов'язковим направленням запиту.

В підтвердження вказаного суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з абзацом 10 пункту 201.10 статті 201 ПК виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Позивач повідомив податковий орган, в тому числі, й про відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, що й повинно було стати підставою для призначення позапланової перевірки його, як покупця з дослідженням всіх наявних у платника податкових та бухгалтерських документів, які мають відношення до спірних господарських операцій.

Суд першої інстанції не надавав оцінки наданим до справи банківським випискам (арк. спр. 63-66), які в повному обсязі відповідають даним визначеним в податкових накладних від 11 грудня 2013 року № 208, від 13 грудня 2013 року № 211, від 3 грудня 2013 року № 4 та № 5, від 30 грудня 2013 року № 1014, хоча право та обов'язок на подання таких доказів безпосередньо до суду передбачено статтею 71 КАС України. В даному випадку порушення у вигляді не подання до ДПІ всіх банківських виписок в підтвердження викладеного в наданих податкових накладних не є тотожним такому порушенню, як заниження податку на додану вартість в поданій податковій звітності, порушення в заповненні якої податковий орган не встановлював.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу позивача зі скасування постанови суду першої інстанції та прийняттям нової постанови про задоволення позову. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дюфор" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 805/3605/14 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 805/3605/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити позовні вимоги дочірнього підприємства «Дюфор» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792203 від 13 лютого 2014 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000792203 від 13 лютого 2014 р. про визначення дочірньому підприємству «Дюфор» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4353 грн. 75 коп., з якої основного платежу - 3483 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 870 грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Дюфор» судові витрати, сплачені при поданні позову та апеляційної скарги у вигляді судового збору на загальну суму 986 грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 04 липня 2014 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв