Рішення № 39587804, 01.07.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2014 Справа № 905/2953/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк

про стягнення 2 686 142,90грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мар`їна З.В. за довіреністю від 24.04.2014року, Гіда О.С. за довіреністю від 19.06.2014року,

від відповідача: Захаров О.С. за довіреністю №10 від 10.06.2014року.

СУТЬ СПРАВИ:

29.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» (далі - ТОВ «ДАНКОМ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») з вимогами про стягнення 2 686 142,90грн., з яких 2273161,88грн. - основна заборгованість, 75476,55грн. - інфляційні витрати, 158249,43грн. - 3%річних, 756495,80грн. - пеня, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року позивач виконав роботи, між сторонами підписано акти приймання виконаних робіт за травень-червень 2011 року на загальну суму 5184249,29грн., однак у порушення вимог договору відповідач за виконані роботи розрахувався частково, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 2273161,88грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 30.04.2014 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ДАНКОМ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/2953/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року, актів приймання виконаних робіт за травень-червень 2011 року, претензії №51 від 11.04.2014 року, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2011-31.03.2014 року, повідомлення від 15.04.2014 року про вручення поштового відправлення, виписок з банківського рахунку, додаткових угод до договору субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.549, 526, 530, 611, 625, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.173, 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

19.06.2014 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 2686142,99грн., з яких: 2273161,88грн. - основна заборгованість, 75476,55грн. - інфляційні витрати, 158249,43грн. - 3%річних, 179255,13грн. - пеня.

Копія заяви отримана уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка, проставлена на примірнику суду.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд вбачає, що фактично позивачем зменшені позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв'язку з чим, розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог, подану відповідно до ст.22 ГПК України, з дотриманням правил вчинення зазначеної процесуальної дії, та приймає її до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнав позовні вимоги, посилаючись на наступне: 1) строк дії договору сплив 31.12.2010 року, в той час як спірні акти датовані травнем-червнем 2011 року, отже роботи виконувались не на підставі договору, а на підставі правочинів, укладених у спрощений спосіб, таким чином, обов'язок з оплати міг виникнути лише після пред'явлення вимоги; 2) вартість виконаних робіт перевищує ціну договору, однак, будь-яке збільшення ціни договору сторонами не узгоджувалось, що також свідчить про те, що роботи виконувались не на підставі договору, підставою позову є договір, за яким спірне зобов'язання не виникало, що є підставою для відмови у позові та стягненні пені; 3) акти підписані різними неуповноваженими особами; 4) акт звірки відповідачем не підписаний; 4) щодо вимог про стягнення пені сплив річний строк позовної давності у травні - червні 2012 року. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

22.05.2014 року позивач подав клопотання, в якому, посилаючись на ч.1 ст.32 ГПК України, просив суд витребувати у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області платіжне доручення про перерахування грошових коштів ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за виконані роботи по об'єкту «Будівництво автодороги Ясинувата - Желанне на автодорозі Знам'янка-Луганськ-Ізварине (обхід м.Донецьк, км 11+000-11+800)».

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки заявником, в порядку ст.38 ГПК України, якою передбачено право господарського суду витребувати докази, необґрунтовано неможливість самостійно надати названі вище докази, не зазначені обставини, що перешкоджають його наданню.

У судовому засіданні 01.07.2014 року представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.07.2014 року заперечив проти позову.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

07.04.2014 року між ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (генпідрядник) та ТОВ «ДАНКОМ» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Умови договору змінювались сторонами шляхом укладання додаткових угод до нього.

Так, за умовами п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 18.05.2011 року генпідрядник доручає, а субпідрядник виконує роботи з будівництва ділянки автодороги Ясинувата - Желанне та роботи з улаштування покриття дорожнього одягу з щебнево-мастичного асфальтобетону на будівництві автодороги Знам'янка - Луганськ - Ізварине (обхід м.Донецьк), км11+000 - км11+800, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, усуває дефекти, що виникли в межах гарантійних термінів експлуатації об'єкта через неякісне виконання робіт.

За п.1.2 договору генпідрядник зобов'язався надати субпідряднику проектно-кошторисну документацію у 3-х денний строк після підписання договору, прийняти роботи і повністю оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно п.3.1 договору субпідрядник зобов'язався закінчити виконання робіт до 31 грудня 2010 року. Термін дії договору - до 31 грудня 2010 року.

Укладаючи додаткові угоди від 30.12.2010 року та 30.06.2011 року, сторони продовжили строки виконання робіт до 30.07.2011 року та строк дії договору субпідряду до 31.12.2011 року.

Договірна ціна робіт, доручених для виконання субпідрядникові, складає 2299128,00 з ПДВ. Розрахунок динамічної договірної ціни приведений у додатку до договору (п.2.1 договору). Копія договірної ціни міститься в матеріалах справи.

Сторони домовились, що договірна ціна динамічна і може бути змінена за згодою сторін за погодженням із замовником у випадках, передбачених п.2.2 договору.

За п.п.2.3, 2.4 договору внесення змін до ціни договору оформляється відповідно до законодавства України, зміни ціни договору оформлюються додатковою угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони неодноразово збільшували ціну договору шляхом укладення додаткових угод до нього.

Так, з урахуванням додаткової угоди від 18.05.2011 року договірна ціна робіт за договором субпідряду збільшена до 15 789 279,20грн. з ПДВ.

Відповідно до п.13.1 договору субпідряду здавання-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкта здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформляється актом. В акті вказується всі претензії до виконання робіт.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, після чого між сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в від 27.05.2011 року, від 17.06.2011 року, від 30.06.2011 року на загальну суму 5156638,44грн.

Акти містить посилання на договір №02-009/10 від 07.04.2010 року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 20 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт і на підставі довідки форми №КБ-3 за умови находження грошових коштів за виконані роботи на розрахунковий рахунок генпідрядника.. За роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацію, виплати провадяться після їх усунення.

Генпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №Кб-3), складених у відповідності з положеннями чинних ДБН та ВБН, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Виходячи названих пунктів договору, відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт за актами від 27.05.2011 року у строк до 27.06.2011 року, за актами від 17.06.2011 року - у строк до 15.07.2011 року, за актами від 30.06.2011 року - у строк до 28.07.2011 року.

Проте, ТОВ «ДАНКОМ» вартість виконаних робіт сплатило лише частково, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 2273161,88грн.

ТОВ «ДАНКОМ» зверталось до відповідача з претензією №51 від 11.04.2014 року, згідно якої просило відповідача сплатити заборгованість, у тому числі за договором субпідряду у розмірі 2 273 161,88грн. Вимога отримана уповноваженим представником, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 2273161,88грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено в статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 2273161,88грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 2273161,88грн. Відповідно ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Заперечення відповідача щодо спливу строк дії договору, виконання робіт не на підставі договору та щодо перевищення узгодженої сторонами ціни договору відхиляються судом у урахуванням наступного.

Згідно додаткових угод від 30.12.2010 року та від 30.06.2011 року строк дії договору субпідряду продовжений сторонами до 31.12.2011 року, в той час як відповідно до спірних актів роботи виконані у травні та червні 2011 року, тобто в межах дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони неодноразово збільшували ціну договору шляхом укладення додаткових угод. Так, згідно додаткової угоди від 18.05.2011 року ціна договору субпідряду складає 15 789 276,20грн. Наведене спростовує твердження відповідача, про те, що сторони не погоджували будь-яке збільшення ціни договору.

Окрім того, як встановлено судом, всі акти місять посилання на договір субпідряду №02-009/10 від 07.04.2010 року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, відображених у вказаних актах, на підставі спірного договору.

Щодо тверджень відповідача стосовно підписання актів невідомими неуповноваженими особами, слід зазначити, що виходячи з вимог діючого законодавства та умов договору замовник, а в даному випадку відповідач як генпідрядник, зобов'язаний прийняти виконані роботи. Отже, саме відповідач мав забезпечити при прийнятті робіт участь свого представника, наділеного відповідними повноваженнями та правом підпису актів виконаних робіт.

За таких обставин, враховуючи, що підписи представника генпідрядника скріплені печаткою підприємства, про факт викрадання якої відповідачем не заявлено, суд вважає, що роботи прийняті відповідачем у встановленому договором порядку. Наявність в матеріалах справи доказів часткової оплати вартості виконаних робіт та відсутність будь-яких заперечень відповідача з цього приводу до початку судового розгляду справи додатково підтверджує вказаний висновок суду.

Заперечення відповідача стосовно того, що відповідачем не підписаний акт звірки взаєморозрахунків сторін не впливає на висновки суду у справі.

Таким чином, доводи відповідача проти заявлених позовних вимог не приймаються судом до уваги з огляду на їх безпідставність та доказову неспроможність.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2273161,88грн. є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати вартості виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 75476,55грн. за період з січня 2012 року по березень 2012 року та 3%річних у розмірі 158249,43грн. за період з 21.12.2011 року по 16.04.2014 року за 847 днів.

Зі змісту ст.625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 75476,55грн. підлягають задоволенню.

При цьому, за розрахунком суду розмір річних за період з 21.12.2011 року по 16.04.2014 року є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, оскільки кількість днів прострочення складає 848 днів, а не 847 як зазначає позивач.

Разом з тим, за відсутності клопотання зацікавленої сторони - ТОВ «ДАНКОМ», суд у відповідності до вимог ст.83 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 158249,43грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами п.15.5 договору субпідряду передбачено, що за необґрунтовану затримку або відмовлення від приймання робіт, оплати виконаних робіт, генпідрядник виплачує субпідрядникові пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених або не прийнятих робіт за кожен день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.15.4 договору субпідряду у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 179255,13грн., яку нараховує за актами від 27.05.2011 року на заборгованість у розмірі 710891,62грн. за період з 27.06.2011 року по 27.12.2011 року, за актом від 17.06.2011 року на заборгованість у розмірі 1196979,65грн. за період з 15.07.2011 року по 16.01.2012 року, за актами від 30.06.2011 року на заборгованість у розмірі 365 290,61грн. за період з 29.07.2011 року по 30.01.2012 року.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає його невірним, оскільки позивачем помилково визначені періоди нарахування. З огляду на встановлені судом строки оплати, нарахування пені за актами від 27.05.2011 року можливе з 28.06.2011 року по 28.12.2011року, за актом від 17.06.2011 року - з 16.07.2011 року по 16.01.2012 року, за актами від 30.06.2011 року з 29.07.2011 року по 29.01.2012 року.

Поняття позовної давності, наведене у ст.256 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 253 ЦК України закріплює право початкового моменту перебігу строку, зокрема, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла б довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, внаслідок чого просить суд відмовити у позові в цій частині.

Як виходить з строків виконання грошового зобов'язання, що встановлені судом, річний строк позовної давності за вимогами по актам від 27.05.2011 року спливає 28.12.2012 року, по акту від 17.06.2011 року - 16.01.2013 року, по актам від 30.06.2011 року - 29.01.2013 року, тоді як позивач звернувся до суду 29.04.2014 року, тобто з порушенням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

З огляду на зазначене, суд застосовує спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені, внаслідок чого відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на зменшення позивачем заявлених позовних вимог, сума судового збору у розмірі 11544,81 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.253, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» м.Донецьк до про Державного підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк стягнення 2 686 142,90грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83001, м.Донецьк, пр. Комсомольський, будинок 6-А, ідентифікаційний код 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» (83054, м.Донецьк, вулиця Економічна, будинок 19, ідентифікаційний код 34705334) заборгованість в сумі 2273161,88грн., 3%річних в сумі 158249,43грн., інфляційні витрати в сумі 75476,55грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 50137,75грн.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» (83054, м.Донецьк, вулиця Економічна, будинок 19, ідентифікаційний код 34705334) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11544,81грн. у зв'язку із зменшенням розміру заявлених позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03.07.2014 року.

Суддя А.М. Осадча