Постанова № 39587762, 13.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року /10:22/Справа № 808/2852/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Білюшова В.М., представника відповідача Коваленко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 року № 0000314800, № 0000324800,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Крок Г.Т.») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000314800, № 0000324800, прийняті відповідачем 15.04.2014 р..

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що у акті перевірки від 31.03.2014 р. № 123/28-04-48-00/13638750, на підставі якого прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були проаналізовані господарські відносини між позивачем та низкою його контрагентів та первинні документи, що їх підтверджують, а з посиланням на фіктивність цих контрагентів, на їх неспроможність здійснювати господарську діяльність та на наявну податкову інформацію, відповідачем були зроблені висновки про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 391 928 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 455 881 грн. Позивач вважає, що такі висновки зроблені відповідачем упереджено, без урахування дійсних обставин та всупереч вимог діючого законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та поясненнях, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях посилається на певні факти, які на думку відповідача свідчать про відсутність факту надання позивачеві послуг контрагентами, зазначеними у акті перевірки. Зокрема відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, відсутність підприємств за юридичною адресою, відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання та транспортних засобів.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідно до наказу СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі № 177 від 14.03.2014 р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Укрхімтрейдінггруп» за серпень - жовтень 2011 р., ТОВ «Яніта-Україна» за жовтень 2013 р., ТОВ «Буд Ворк» за серпень,вересень 2010 р., ТОВ «Імас-2005» за листопад 2011 р., ФОП ОСОБА_4 за квітень, червень, липень 2012 р., та ТОВ «ТД Гарант» за квітень 2011 р., за результатами якої було складено акт перевірки № 123/28-04-48-00/13638750.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Крок Г.Т» п.138.2 ст.138, пп. 139. 1. 9. п. 139. 1. ст. 139, п. 198.1. п. 198. 3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

15.04.2014 р. на підставі акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000314800, № 0000324800, якими позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 556 322,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 455 881 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 100 411,50 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 391 928 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 371 569 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20 359 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ «Крок Г.Т» звернулося до суду.

ТОВ «Крок Г.Т» (ідентифікаційний код 13638750) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.04.1992 року Орджонікідзевським райвиконкомом м. Запоріжжя, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідкою АА № 812362 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідачем у акті перевірки у якості підстав для висновків про порушення ТОВ «Крок Г.Т.» норм ПКУ вказується на те, що: - постачальниками позивача не надано для перевірки первинних документів по здійсненим операціям; у постачальників на момент перевірки ТОВ «Крок Г.Т.» немає необхідних для ведення господарської діяльності основних фондів, технічних можливостей, виробничих активів, складських приміщень, персоналу та таке інше; ТОВ «Крок Г.Т.» не надані для перевірки товарно-транспортні накладні або надані товарно-транспортні накладні заповнені неналежним чином.

Судом встановлено, що фактично податкові зобов'язання донараховані ТОВ «Крок Г.Т.» на підставі податкової інформації, отриманої від податкових органів, а саме:

ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя - від 12.08.11р. №962/23/37129802 та від 26.10.11р. № 1929/23/37129802 невиїзної перевірки ТОВ «ТД Гарант»;

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 774/22-01/36640503 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Укрхімтрейдінггруп»;

Лівобережної МДПІ Дніпропетровської області від 15.01.2013 № 149/227/33855779 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імас-2005»;

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 20.11.2012 р. № 1954/17-2-16/НОМЕР_3 про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Лігран»;

ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.12.13р. № 3018/26-55-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Яніта-Україна», на яку є посилання у акті перевірки позивача та саме на підставі якої відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками.

У зв'язку з ненаданням документів постачальниками, відповідач у акті перевірки вказує, що правочини, укладені позивачем з цими постачальниками, спрямовані виключно на зменшення бази оподаткування, тому відповідач дійшов висновку про відсутність фактів здійснення операцій з придбання позивачем товарів у постачальників.

Суд вважає, що зазначені обставини не є достатніми і безпосередніми доказами фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У той же час в акті перевірки вказано, що позивачем відповідачу були надані всі первинні документи на підтвердження операцій з контрагентами та перелік цих документів, наведений у додатку № 3 до акту перевірки. Ніяких зауважень щодо змісту цих документів та їх оформлення у акті перевірки не має.

Позивачем до суду були надані копії первинних бухгалтерських та податкових документів на підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг у зазначених постачальників. Також позивачем до суду надані документи по оплаті придбаних товарів та послуг. Розрахунки між позивачем та постачальниками здійснювались у безготівковій формі. Позивачем надані акти та звіти про використання придбаних у постачальників товарів у виробництві продукції позивача.

До суду позивачем надані докази, що підтверджують реєстрацію постачальників, у тому числі реєстрацію їх як платників податку на додану вартість, та здійснення ними господарської діяльності.

Додатково до суду були надані копії декларацій постачальників з податку на додану вартість, витяги із реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за спірні періоди, з яких вбачається, що постачальниками були задекларовані податкові зобов'язання по операціям поставки товарів на адресу позивача.

Таким чином, суд на підставі наявних доказів вважає, що висновки відповідача про нездійснення позивачем операцій придбання товарів у постачальників не відповідають дійсності.

Щодо доводів відповідача про відсутність у постачальників на момент перевірки ТОВ «Крок Г.Т.» основних фондів, технічних можливостей, виробничих активів, складських приміщень, персоналу та таке інше, необхідних, на думку відповідача, для ведення ними господарської діяльності, суд зазначає, що це не спростовує можливості виконання договірних відносин за рахунок інших, залучених суб'єктів господарювання та/або робітників чи працюючих за договором підряду. Крім цього, відсутність на момент перевірки ТОВ «Крок Г.Т.» необхідних, на думку перевіряючих, активів та таке інше не доказує їхню відсутність на момент здійснення операцій. До того ж, усі ці факти не мають ніякого відношення до діяльності ТОВ «Крок Г.Т.». Суд зазначає, що у разі наявності порушення законодавства з боку постачальників ТОВ «Крок Г.Т.» це є відповідальністю цих правопорушників, а не відповідальністю ТОВ «Крок Г.Т.».

Щодо не надання ТОВ «Крок Г.Т.» товарно-транспортних накладних або надання ТТН, заповнених неналежним, на думку відповідача, чином, суд зазначає, що ТТН не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання товарів. Посилання відповідача на наказ Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 суд вважає необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Постанови КМУ від 25.02.2009 р. № 207, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Ці законодавчі акти за юридичними принципами мають вищу юридичну силу ніж зазначений наказ Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363. Крім цього, вони прийняті пізніше ніж вищевказаний наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Придбання ТОВ «Крок Г.Т.» товарів у постачальників, як вбачається зі змісту договорів з ними, відбувалось за умови постачання товару на умовах DDP та CPT. Тобто перевезення товару до складу покупця - позивача здійснює постачальник за власний рахунок. Тому і оформлення ТТН здійснює цей постачальник або інший перевізник, якого наймав постачальник. У зв'язку з цим ТТН потрібна лише водію перевізника на етапі здійснення перевезення вантажу.

У деяких випадках позивач доставляв товари власним транспортом, у деяких випадках товари доставлялися за допомогою «Нічного експресу» або «Євроекспресу» (копії відповідних документів надані позивачем та містяться у матеріалах справи).

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом для підтвердження факту придбання товару у продавця, та є необхідним документом лише на етапі здійснення перевезення вантажу.

Суд також зазначає, що ТТН не є необхідним документом для ТОВ «Крок Г.Т.», оскільки придбання у постачальників товарів підтверджується іншими документами. Крім цього ТТН взагалі не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого відображаються господарські операції з придбання товарів. Таку ж саму позицією висловлює і Міністерства доходів і зборів України у листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Стосовно висловленої відповідачем у запереченнях проти позову позиції, що за наявності у позивача дебіторської заборгованості контрагента ТОВ «ТД Гарант» неотримання оплачених позивачем товарів виключає можливість користування ним правом на податковий кредит, суд вважає таку позицію помилкової у зв'язку з наступним.

Пунктом п.198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною».

Аналогічні норми встановлені ПКУ і для податкових зобов'язань. Тобто на відміну від розділу ІІІ ПКУ «Податок на прибуток», в якому витрати неможливо формувати по передоплаті, податковий кредит формується або по даті здійснення авансових платежів, або по даті отримання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПКУ право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, нормами ПКУ встановлено право платника податків на користування податковим кредитом за правилом «першої події», у тому числі і у разі здійснення передоплати та до отримання товарів та послуг від постачальника.

Суд також вважає помилковим посилання відповідача на сплив позовної давності по операціям з цим постачальником. Виходячи зі змісту взаємовідносин, позовна давність за цими відносинами спливає у травні 2014 р., тобто після прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень від 15.14.2014 р. Відповідачем до суду не надано ніяких доказів іншого. Суд також звертає увагу на те, що зі спливом позовної давнини спливає і встановлений ст. 102 ПКУ 1095-денний строк, протягом якого контролюючі органи можуть нараховувати податки та застосовувати штрафні санкції.

Стосовно актів про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок постачальників позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 р. № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Відповідно до п. 4.4. цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Оскільки зустрічна звірка не є перевіркою, на підставі якої можуть бути здійснені донарахування податків, та крім цього, фактично зустрічні звірки не були здійснені, тобто податкові органи фактично не здійснювали звіряння здійснених між ТОВ «Крок Г.Т.» та його постачальниками - ТОВ «Імас-2005» та ТОВ «Яніта-Україна» операцій, то у відповідача немає законодавчо встановлених підстав вважати ці операції нездійсненими, нереальними, фіктивними та таке інше. Це також стосується і висновків щодо взаємовідносин з постачальником ТОВ «Укрхімтрейдінггруп», оскільки контролюючими органами не було здійснено перевірку цього контрагента.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПКУ податкове повідомлення-рішення повинно містити підставу для нарахування податкового зобов'язання. Оскільки згідно пп. 54.3.2 ст. 54 ПКУ відповідач визначав суму грошового зобов'язання у зв'язку з виявленими при перевірці порушеннями, а ці порушення згідно ст. 86 ПКУ оформляються актами перевірок, то спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті саме на підставі вказаних у акті перевірки порушень.

Згідно п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (далі - Порядок) Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Приписами п. 5.2 розділу ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів…

Судом відмічається, що у акті перевірки не було вказано тих порушень, про які зазначає відповідач у запереченнях на адміністративний позов. Фактичною підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень була зазначена у акті перевірки податкова інформація, яка не спростовує фактів здійснення операцій з придбання позивачем товарів у постачальників.

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів …..».

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПКУ право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Включення до складу витрат вартості послуг/товару, отриманих від постачальників ТОВ «Крок Г.Т.» на підставі наявних документів, відповідає діючому законодавству та не містить зазначених у акті перевірки порушень ПКУ.

Позивачем були надані відповідачеві під час перевірки та суду первинні документи на підтвердження фактичного отримання та сплати послуг/товарів від зазначених контрагентів, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, виписки з банку, акти та звіти про використання придбаних товарів у господарської діяльності

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Про те, що податкові накладні та інші первинні документи за правовідносинами позивача з постачальниками не відповідають вимогам законодавства, у акті перевірки не вказано. Таким чином, наявними у ТОВ «Крок Г.Т.» первинними документами підтверджується правомірність формування витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям, витрати та податковий кредит сформовані та задекларовані у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не було спростовано фактів наявності контрагентів ТОВ «Крок Г.Т.» на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вироку суду, яким би встановлювались відповідні обставини.

Суд зазначає, що можливе невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для відмови у формуванні витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку ТОВ «Крок Г.Т.» не є.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків, що не доведено відповідачем у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні порушення вимог п.138.2, ст.138, п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200 ПК України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрхімтрейдінггруп», ТОВ «Яніта-Україна», ТОВ «Імас-2005», ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ТД Гарант», а висновки податкового органу про заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість є неправомірними, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.04.2014 року № 0000314800, № 0000324800 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.».

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко