Ухвала суду № 39587709, 04.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/14399/13-к Головуючий у І інстанції Примаченко В.О.Провадження № 11-кп/780/577/14 Доповідач у 2 інстанції ОрелКатегорія 3 04.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Матюшка М.П., Загоруйка В.В.

при секретарі Іщенко С.В.

за участю прокурора Пуха І.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2014 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця м. Самара, Російської Федерації, офіційно не одруженого, проживаючого: АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, раніше судимого: 19.06.2006 року Сквирським районним судом Київської області за ч. З ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільненого з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Постановою Сквирського районного суду Київської області від 28.03.2007 року іспитовий строк відмінено та направлено для відбуття покарання за вироком Сквирського районного суду від 19.06.2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, засуджено ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15 000 грн. моральної шкоди.

Вироком також вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати по справі.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

14.05.2013 року приблизно в 00 годин 30 хвилин в кімнаті - залі будинку № 212 по вул. Леніна, с. Пищики Сквирського району, Київської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час спільного розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння відбулася сварка. В ході сварки ОСОБА_2 перебував в сидячому положенні в кріслі, а ОСОБА_4 в цей час знаходився навпроти ОСОБА_2 в напівзігнутому положенні над ним. В той час коли ОСОБА_4 намагався витягти ОСОБА_2 з крісла, тримаючи за одяг, у останнього виник умисел на вчинення вбивства ОСОБА_4 З цією метою він взяв правою рукою кухонний ніж, який знаходився на столі, за яким вони розпивали спиртні напої та умисно наніс удар з права на ліво в область лівої частини грудної клітки ОСОБА_4 спричинивши смерть останнього. Того ж дня через 10 - 15 хв. після вбивства ОСОБА_2 з метою приховати вчинений ним злочин взяв тіло ОСОБА_4 попід руки та поволік до погрібника, що розташований на території цього ж домоволодіння, куди вкинув труп потерпілого та згорнув на нього залишки будівельного сміття, серед якого було вапно, де його було знайдено.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити у частині стягнення витрат на залучення експерта, в частині призначення покарання - скасувати, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 115 КК України 15 років позбавлення волі, судові витрати стягнути на користь держави. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що призначивши покарання ОСОБА_2 у вигляді 10 років позбавлення волі, суд порушив вимоги ст. 65 КК України та не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 вину у вчиненому ним злочину не визнав, відповідно не розкаявся, не сприяв суду встановленню об'єктивної істини по справі, постійно намагався ввести суд в оману, допомоги потерпілій не надав, та не вибачився перед нею за скоєне. Судом не встановлено жодної пом'якшуючої покарання обставини щодо ОСОБА_2 Крім того, всупереч ч.2 ст. 124 КПК України суд стягнув з обвинуваченого ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертизи в сумі 7448,80 грн. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області а не на користь держави, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, ухвалити новий вирок яким його виправдати, мотивуючи тим, що органами досудового розслідування та судом не встановлена причетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_4, оскільки не існує свідків, які могли б на це вказати, не встановлений механізм та знаряддя вчинення вбивства. Все обвинувачення побудоване на здогадках та припущеннях, та показах самого ОСОБА_2 в якості підозрюваного, від яких він відмовився.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що обвинувачення грунтується на його попередніх показаннях і слідчому експерименті, які він давав, будучи заляканим працівниками міліції. Суд належним чином не оцінив показань свідків та потерпілої, протокол і відео зйомка слідчого експерименту також містять розбіжності, на які він вказував у суді, експертизою не встановлена причина смерті потерпілого, знаряддя вбивства. Суд не звернув уваги на його позитивну характеристику та заяви захисника.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, яка заперечила проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника та підтримала апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника до задоволення не підлягають, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених та наведених у вироку доказах.

Доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченого про не встановлення механізму та знаряддя вчинення вбивства не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки вказаний обвинуваченим під час слідчого експерименту механізм вбивства, зокрема заподіяння одного удару ножем в лівий бік потерпілого відповідає одному пошкодженню, виявленому на футболці потерпілого в проекції, вказаній ОСОБА_2, що зафіксоване протоколом огляду місця події, протоколом огляду трупа, висновком експертизи трупа.

Посилання в апеляційній скарзі захисника та обвинуваченого на те, що протокол його допиту як підозрюваного та протокол проведення слідчого експерименту не можуть визнаватися належними доказами не заслуговують на увагу. Суд у вироку не посилався на обставини, зазначені в протоколі допиту підозрюваного, а лише зробив аналіз даного протоколу щодо твердження обвинуваченого про надання ним показів під впливом захисника, не посилаючись на фактичні обставини, викладені в зазначеному протоколі. Тому твердження захисника та обвинуваченого щодо незаконного обґрунтування у вироку вини обвинуваченого зазначеним протоколом, є безпідставними.

Безпідставними колегія суддів вважає і твердження в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника про тиск на нього з боку працівників міліції, поскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що тиск на нього виявлявся в тому, що працівники міліції переконували його, що висновки експертиз доведуть його участь у вчиненні даного злочину. Суд ці покази обвинуваченого проаналізував та зробив висновок про безпідставність цих тверджень, належним чином його обґрунтувавши. Зокрема, суд зазначив про те, що всі слідчі дії на досудовому слідстві проводилися в присутності захисника. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що ОСОБА_2 звертався зі скаргами на дії працівників міліції чи адвоката ОСОБА_5

Твердження в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого про не можливість визнання належним доказом протоколу слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_2 розповів про обставини вчинення інкримінованих йому дій та відтворив події, що відбулися між ним та потерпілим 14.05.2013 року, колегія суддів знаходить безпідставними. Так, слідчий експеримент був проведений слідчим у відповідності до вимог ст. 240 КПК України, за участю понятих та в присутності захисника.

Допитані в судовому засіданні поняті пояснили, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 без примусу розповів та відтворив обставини вчинення ним вбивства потерпілого ОСОБА_4. При цьому поняті зазначили, що ОСОБА_2 був при цьому в спокійному стані, розповідав про деталі вчиненого, вільно орієнтуючись в будинку та на місцевості. Сумнівів, що ОСОБА_2 не орієнтується в обставинах вчиненого злочину, у понятих не виникло.

Також безпідставними знаходить колегія суддів твердження в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого про необхідність виправдання ОСОБА_2 в зв'язку з тим, що відсутні прямі свідки цієї події.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції обґрунтував сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які були належним чином проаналізовані, та викладені у вироку. Відсутність свідків вчинення злочину, при наявності сукупності інших доказів, не може бути безспірною підставою для виправдання обвинуваченого. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у вироку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про призначення максимального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2. При цьому необхідність призначення саме такого покарання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, не сприяв розкриттю злочину та встановленні істину у справі, намагався ввести суд в оману. Зазначені твердження прокурора на думку колегії суддів не можуть слугувати підставами для застосування найбільш суворого покарання, оскільки ці обставини колегія суддів, як і суд першої інстанції, визнає способом захисту обвинуваченого від пред'явленого йому обвинувачення.

На думку колегії суддів, призначений судом першої інстанції строк покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого і є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати, крім іншого, складаються із витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів та експертів.

Згідно з ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Однак, судом першої інстанції, при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України, питання про відшкодування процесуальних витрат, понесених на проведення експертиз вирішено не вірно, поскільки витрати на залучення експерта стягнуті судом не на користь держави, а на користь експертної установи - Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області.

Враховуючи вищевикладене та те, що зміни в частині стягнення процесуальних витрат не впливають на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення та не погіршують становище обвинуваченого, колегія суддів знаходить за необхідне внести зміни в резолютивну частину вироку та зазначити про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2. на користь держави процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням експертиз на загальну суму 7 448 грн. 80 коп..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2014 року щодо ОСОБА_2 в частині стягнення процесуальних витрат, змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертиз у сумі 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 80 коп.

В решті вирок суду залишити без змін.

С У Д Д І :