КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ.
06 червня 2014 року 810/2342/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень.
Публічне акціонерне товариство "Яготинський маслозавод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.03.2014 № 0003732201 та 21.03.2014 № 0003742202 (далі - оскаржувані рішення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Публічному акціонерному товариству "Яготинський маслозавод" встановлено порушення в частині завищення податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 158 928, 00 грн. (за серпень, за жовтень 2014 р.), які прийняті контролюючим органом не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи податкового органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 06.06.2014, представники сторін не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У зв?язку з неявкою представників сторін, суд застосував наслідки ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.
24.02.2014 року посадовою особою відповідача на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Іріт групп» за серпень, жовтень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.02.2014 №123/22-01/00446003 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Яготинський Маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податкового зобов?язання при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Іріт групп" за серпень, жовтень 2013 року" (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог ст.44 та ст.198 Податкового кодексу України, що призвело за висновком відповідача до завищення податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 158928,00 грн.
За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення: №0003732201 від 21.03.2014 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 33 686 грн., та штрафних санкцій у розмірі 79 464,00 грн.; №0003742202 від 21.03.2014 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 125 242, 00 грн. (далі - оскаржувані рішення).
Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З матеріалів справи слідує, що відповідач виніс оскаржувані рішення на підставі висновків Акта перевірки про безтоварність господарских операцій між позивачем та ТОВ "Іріт групп" у серпні, жовтні 2013 року.
З матеріалів справи слідує, що позивач придбав за договором купівлі-продажу у ТОВ "Іріт групп" товар (паливно-мастильні матеріали) для власних потреб. З Акта перевірки слідує, що позивачем для підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Іріт групп" відповідачу було надано всі запитувані відповідачем документи в межах невиїзної перевірки, зокрема: деклрації з ПДВ, копії договору купівлі-продажу, копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень, копії товарно-транспортних накладних та оборотно-сальдової відомості.
При цьому ні з Акта перевірки, ні з письмових заперечень відповідача не слідує, що відповідач під час перевірки виявив недоліки при складенні позивачем фінансово-госпорських документів, чи що позивачем надано не повний перелік документів, запитуваних відповідачем до перевірки.
Окрім того, з Акта перевірки слідує, що відповідач не заперечує наявність у позивача придбаного у ТОВ "Іріт групп" товару та використання цього товару для власних потреб.
Однак відповідач, посилаючись на відомості, викладені в актах перевірки Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 14.11.2013 №3087/22-05/36389466 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Ірит групп" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з СВК "Ружинський" та з ПАТ "Яготинський маслозавод" за період з 1.08.2013 по 31.08.2013 року" (далі - акт перевірки від 14.11.2013 №3087/22-05/36389466) та від 27.12.2013 №4255/22-02/36389466 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ірит групп" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ківшовата Агро" та ПАТ "Яготинський маслозавод" за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 року" (далі - акт перевірки від 27.12.2013 №4255/22-02/36389466), - робить власні висновки з приводу безтоварності господарських операцій позивача у зв?язку з можливим ланцюгом потачання товару від ТОВ "Ірит групп".
З вищезазначеного акта перевірки Житомирської ОДПІ від 14.11.2013 №3087/22-05/36389466 слідує, що податкові органи ставлять під сумнів дійсність господарских операцій між ТОВ "Ірит групп" та його контагентами - ПП "Міракос-Вест", ТОВ "Торговий дім "Каргес" та ТОВ "Укртрансоіл-2009", у зв?язку з наданням ТОВ "Ірит групп" до перевірки договорів з зазначеними контрагентами. При цьому в акті Житомирської ОДПІ від 14.11.2013 податкові органи висловили лише сумніви у тому, що товар (паливно-мастильні товари), наявний у ТОВ "Ірит групп" був приданий саме у ПП "Міракос-Вест", ТОВ "Торговий дім "Каргес" та ТОВ "Укртрансоіл-2009", а не у інших постачальників. Тобто, в акті перевірки від 14.11.2013 №3087/22-05/36389466 податкові органи не встановили достовірних фактів безтоварності господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Ірит групп" у його контрагентів, а висловили припущення про таку безтоварність.
З акта перевірки від 27.12.2013 №4255/22-02/36389466 слідує, що податкові органи ставлять під сумнів дійсність господарских операцій між ТОВ "Ірит групп" та його контагентами - ПП "Міракос-Вест", ТОВ "Карт-Ойл" та ПП "Інтекс Ком" у зв?язку з відсутністю реквізитів посадових осіб на видаткових накладних та відсутністю номерів подорожніх листів в товарно-транспорних накладних. У зв?язку з порушенням порядку ведення обов?язкової бухгалтерської документації, податкові органи прийшли до висновку про безтоварність господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Ірит групп" у його контрагентів. Разом з тим, податкові органи, як і в акті від 14.11.2013, - не встановили достовірних фактів безтоварності господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Ірит групп" у його контрагентів.
Однак на підставі вищезазначених припущень, що містяться в акті перевірки від 14.11.2013 №3087/22-05/36389466, відповідач сформував свої висновки, які містяться в Акті перевірки і з яких слідує висновок про непідтверджений документально ланцюг постачання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Ірит групп" до позивача.
Таким чином, суд констатує, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень керувся вийнятково припущеннями про безтоварність господарських операцій позивача, які базувались на можливій однорідності товару який був придбаний позивачем та ТОВ "Ірит групп". При цьому з матеріалів справи слідує, що відповідач не досліджував ознаки такого товару (кількість, якість тощо), тому його висновки про ланцюг постачання від контрагентів ТОВ "Ірит групп" до позивача не доведені в судовому засіданні належними та допустими доказами і не можуть бути прийняті судом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Застосовуючи вищезазначені норми податкового законодавства щодо спріних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що дотримання позивачем жодної з вищезазначених умов, які дають право на формування податкового кредиту, відповідачем не було спростована в судовому засіданні, а відтак - суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі первинні документи для здійснення податковим органом перевірки дійсності вчинення правочину ПАТ «Яготинський маслозавод» з ТОВ «Іріт Груп».
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на додану вартість, суд дійшов висновку, що визначення податковим органом суми грошового зобов'язання за деклараціям з податок на додану вартість у розмірі 158928, 00 грн., з них: 57463,00 грн. - за серпень 2013 року; 101465,00 грн. - за жовтень 2013 року - здійснено відповідачем необґрунтовано та за відсутності визначених законом підстав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4 767,84 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення - рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.03.2014 №0003732201 та від 21.03.2014 № 0003742202 - визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.
Судове рішення № 39587573, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 06.06.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/2342/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: