Рішення № 39586411, 23.01.2014, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

23.01.2014

Справа № 504/2656/13-ц

2/504/399/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарі Нікітюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Комінтернівське цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

05 серпня 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить поновити строк позовної давності для звернення до суду, стягнути в порядку регресу кошти в розмірі 17 075,77 гривень та судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 229,40 гривень й витрат на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача Гончарук К.І. послалася на те, що 17 січня 2010 року о 20:00 годин на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, що керував транспортним засобом Субару, державний номер НОМЕР_1, який під час виконання розвороту поза перехрестям не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині та допустив зіткнення з транспортним засобом Ніссан, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Ніссан, власником якого є ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2657/10 від 25.01.2010 року, розмір матеріальної шкоди завданої в результаті механічного пошкодження транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, становить 23 793,51 гривень.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року (справа № 3-674/ 2010) ОСОБА_1, визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.01.2010 року о 20:00 годин на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень, за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Після проведення коригуючого розрахунку розміру шкоди, завданої автомобілю Ніссан, державний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначено, що вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу, складає 16 875,77 гривень.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і в добровільному порядку не відшкодував шкоду, заподіяну з його вини власнику автомобіля Ніссан, державний номер НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_3, звернувся до позивача із заявою про отримання страхового відшкодування.

01.06.2010 року МТ СБУ видав наказ № 1411 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих на підставі якого, виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 16 875,77 гривень, тому з моменту здійснення такої виплати у позивача виникло право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування.

15.06.2010 року позивач, направив на адресу ОСОБА_1 лист із проханням компенсувати МТ СБУ витрати в розмірі 16 875,77 гривень, але відповідач добровільно вищезазначені витрати не відшкодував, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача Гончарук К.І. не з'явилася, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити за наявними у матеріалах справи доказами. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує /а. с. 53/.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином /а. с. 52/, про причини не явки не повідомив, у зв'язку з чим, суд зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року (справа № 3-674/ 2010), залишеної без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12.03.2010 року (справа № 33-144/10) ОСОБА_1, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень за те, що він 17.01.2010 року о 20:00 годин рухаючись на автомобілі Субару, державний номер НОМЕР_1 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Ніссан, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження /а. с. 29, 35-36/.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІУ на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Судом встановлено, що на дату вчинення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу Субару ОСОБА_1 не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а водій ОСОБА_3, застрахував свої майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ніссан, державний номер, НОМЕР_2, що підтверджується копією полісу № ВС/1766361 від 03.05.2009 року /а. с. 28/.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2657/10 від 25.01.2010 року, встановлено, що розмір матеріальної шкоди завданої в результаті механічного пошкодження транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.01.2010 року о 20:00 годин на вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса, становить 23 793,51 гривень /а. с. 17-59/.

Копією розписки ОСОБА_3 підтверджується, що вищезазначена шкода, особисто винуватцем дорожньо-транспортної пригоди не була відшкодована потерпілій особі /а. с. 10/.

Згідно ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки та порядок отримання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Копією заяви від 29.03.2010 року підтверджується, що ОСОБА_3 звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням відшкодувати йому шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2 /а. с. 11/.

Статтею 29 вищевказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Коригуючим розрахунком розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю Ніссан, державний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначено, що вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу, складає 16 875,77 гривень /а. с .14-16/.

01.06.2010 року МТ СБУ видано наказ № 1411 про відшкодування ОСОБА_3 шкоди у розмірі 16 875,77 гривень, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної /а. с. 8/.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, але який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Пунктом 26 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року роз'яснено, що до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Зі змісту положень ст. 993 ЦК України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування переходить право вимоги, до особи, відповідальної за завдані збитки у межах фактичних витрат.

Таким чином, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1, з вини якого завдано матеріальну шкоду власнику автомобіля Ніссан, тому відповідач повинен відшкодувати МТ СБУ фактичні витрати, пов'язані із виплатою страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Наданою копією платіжного доручення № 2365 від 01.06.2010 року підтверджується, що позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 16 875,77 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 77 копійок /а. с. 7/, тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача фактично сплаченої суми витрат є правомірними і підлягають задоволенню.

Витрати понесені позивачем у розмірі 200 гривень за проведення експертного дослідження не підлягають стягненню, оскільки вони є не обґрунтованими та не підтверджуються жодними наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення № 30599 від 30.10.2013 року вбачається, що позивачем оплачено судовий збір в розмірі 229,40 гривень, який підлягає стягненню з відповідача /а. с. 42/,

Щодо відшкодування витрат позивача, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України передбачає, що витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), а також документи, що свідчать про оплату витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення судових витрат на оплату правової допомоги в розмірі 2000 гривень, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про понесення позивачем таких витрат.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Від відповідача ОСОБА_1 клопотань про застосування строку позовної давності до суду не надходило, тому вимога позивача про поновлення строку позовної давності судом не розглядалася.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 993, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 29, 35, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 61, 84, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'заних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, юридична адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, поштовий індекс - 02154, п/р 2600202284871, в «Укрексімбанку», МФО 322313, ідентифікаційний код 21647131, витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 16 875,77 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, юридична адреса: м. Київ, Русанівський б-р.,8, поштовий індекс - 02154, п/р 2600202284871, в «Укрексімбанку», МФО 322313, ідентифікаційний код 21647131, судовий збір у розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: