Ухвала суду № 39586036, 26.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"26" червня 2014 р.Справа № 922/1840/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Валківського міжрайонного прокурор м. Валки в інтересах держави в особі 1. Головного управління МНС України в Харківській області 2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення коштів, розірвання договору, виселення з орендованих приміщень за участю представників:

1-го позивача - Годин О.С., довіреність № 010/120-1861 вн від 11.07.2013р.

2-го позивача - Шафоростова О.М., довіреність № 223 від 06.12.2013р.

відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 07.06.1996 р.

Представник прокуратури - Панова М.С., посвідчення НОМЕР_4 від 18.02.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Валківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління МНС України в Харківській області ,Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

Стягнути з СПДФО ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна по Харківській області (перерахувавши вказані кошти до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31117093700007, отримувач: УК Московськ/мХар Московськи/22080200, код ЄДРПОУ ГУДКСУ: 37999607, в установі банку - Головне управління Державного казначейство України в Харківській області, МФО 851011) заборгованість на загальну суму 16710,23 грн, з якої основний борг - 13673,07 грн, 2080,04 грн - пеню, 957,12 - штраф, за договором оренди №3551-НУ183 від 25.03.2008. Розірвати договір оренди укладений 25.03.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області та СПДФО ОСОБА_1 за №3551 -Н/183.

Виселити СПДФО ОСОБА_1 з орендованого за договором оренди №3551 - Н/183 від 25.03.2008 нежитлового приміщення площею 260,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язати СПДФО ОСОБА_1 повернути орендоване за договором оренди №3551 - Н/183 від 25.03.2008 нежитлове приміщення площею 260,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у власність держави в особі балансоутримувача - Головному управлінню МНС України в Харківській області.

У якості забезпечення позову накласти арешт на майно СПДФО ОСОБА_1, а також на грошові кошти в межах позовних вимог в сумі 16710,23 грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, через канцелярію господарського суду (вх.№21941 від 26.06.2014року) надав заяву про зменшення позовних вимог , в якій просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення орендаря з займаного приміщення , в частині стягнення боргу з орендної плати 13 071,0грн., пені в сумі 1 906,89грн., та штрафу в сумі 914,97грн. припинити провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку із сплатою відповідачем вищевказаної заборгованості , після звернення прокуратури із позовом .

Представник Головного управління МНС України в Харківській області , у відзиві на позовну заяву (вх.№21892 від 26.06.2014року) не наполягає на розірванні договору оренди та виселенні відповідача з орендованих приміщень, у зв'язку із чим в цій частині позовних вимог просить суд зменшити позовні вимоги .

Відповідно до вимог передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне прийняти вищевказані зменшення позивачів до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник прокуратури в судовому засіданні 26.06.2014року просить суд вирішити спір на розсуд суд відповідно до норм господарського законодавства.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду (вх.№21965 від 26.06.2014року) надав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 5 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

Міжрайонною прокуратурою проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері оренди державного та комунального майна.

Встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області та СПДФО ОСОБА_1 25.03.2008 укладено договір оренди №3551 - Н/183, предметом якого є індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 260,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він діє з 25.03.2008 до 01.04.2008. Відповідно до умов додаткових угод №1, 2, 3, 4 строк дії договору продовжено до 28.10.2014.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за яким є інформація про індекс інфляції) - лютий - 726,60 грн. (згідно з Додатком № 2). Розмір орендної плати змінювався на підставі додаткової угоди.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; - на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.4).

Як вбачається із матеріалів справи позивач систематично не виконував зобов'язання з оплати за оренду приміщення , зокрема з квітня 2012 року не сплачував орендну плату за майно, в результаті чого утворилась заборгованість перед орендодавцем на загальну суму 16710,23грн., з якої основний борг -13673,07грн., пені в сумі 2080,04грн., штраф в сумі 957,12грн.

Однак, як вбачається із довідки РВ ФДМУ по Харківській області (вх.№18056 від 29.05.2014року), що 28.05.2014року відповідачем повністю погашена заборгованість з орендної плати та пені , згідно платіжних доручень №1743/5956 на суму 14924,0грн. та №1743/5957 на суму 3489,55грн., у зв'язку із позивачі звернулися до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України .

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Приймаючи до уваги зменшення другим позивачем позовомх вимог, з урахуванням відзиву першого відповідача, в якому перший відповідач також зменшує позовні вимоги , а також те, що предметом спору було зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу суми заборгованості за договором оренди №3551-Н/183 від 25.03.2008 року, яка остаточно була погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі, в зв'язку з чим, між сторонами не залишилося не врегульованих питань, в зв'язку з чим, за таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того господарський суд розглянувши клопотання прокуратури про накладення арешту на кошти та майно відповідача в розмірі ціни позову, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурором не надано відповідних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову, суд вважає за необхідне в задоволені клопотання відмовити.

Частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.).

Разом з цим, з врахуванням того, що спір виник з вини відповідача, то на нього належить покласти витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43 44, 49, 75, п.1-1, ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №922/1840/14 припинити .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) - 1 827,0 грн. судового збору.

Суддя О.О. Присяжнюк