Ухвала суду № 39584390, 18.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5529/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Жука С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «МАЙСТЕР-КЛАС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «МАЙСТЕР-КЛАС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001942230, №0001932230 від 19.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачем правомірно формувався податковий кредит та валові витрати по операціям з ПП «Витас Плюс», ТОВ «СТС Логістік Київ», ПП «Мєчта ЄВ», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня заходів», ТОВ «Холодильник» на підставі первинних документів, які на час проведення перевірки відсутні у позивача з підстав їх вилучення Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а тому податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «МАЙСТЕР-КЛАС» зареєстровано 06.05.2001 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оптова торгівля фруктами та овочами, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Витас Плюс» за період жовтень, листопад 2011 року, ТОВ «СТС Логістік Київ» за період грудень 2011 року, ПП «Мєчта ЄВ» за період травень, червень 2011 року, ТОВ «Сакбі» за період червень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за період листопад 2011 року, ТОВ «Майстерня Заходів» за період червень, липень 2011 року, ТОВ «Холодильник» за період липень 2011 року, за результатами якої складено акт №59/22-3/31505909 від 08.07.2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на суму 168433,19 грн., п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено валові витрати на загальну суму 842165,95 грн. та занижено податок на прибуток на суму 193698,17 грн.

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесене податкове повідомлення-рішення №0001942230 від 19.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 193698 грн., №0001932230 від 19.07.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 168433 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 55507 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено первинними документами здійснення господарських операцій з контрагентами.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ПП «Витас Плюс», ТОВ «СТс Логістік Київ», ПП «Мєчта ЄВ», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня Заходів», ТОВ «Холодильник» стала відсутність первинних документів, які підтверджують здійснення цих операцій, зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних, заявок, сертифікатів якості, виписок з банку, платіжних доручень, відомостей по рахункам, тощо, неможливість ідентифікувати відповідальну особу, яка складала та підписувала податкові накладні, тобто складення податкових накладних з порушенням вимог податкового законодавства, а також наявність актів податкових органів щодо проведених перевірок цих підприємств, якими встановлено неможливість виконання ними господарських операцій, порушення кримінальної справи за ознаками їх фіктивності.

За змістом положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

В контексті вказаних норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару та послуг.

Згідно із положеннями ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом був направлений запит про надання інформації та документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Витас Плюс», ТОВ «СТС Логістік Київ», ПП «Мєчта ЄВ», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня Заходів», ТОВ «Холодильник», проте такі документи не були надані враховуючи їх вилучення співробітниками Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по запиту №31/21-3102 від 05.04.2012 року.

Таким чином, позивачем в ході судового розгляду справи не надано жодного первинного документу в обґрунтування позовних вимог та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами.

Водночас, судом першої інстанції вірно з огляду на положення Кримінально-процесуального кодексу України (який діяв на час вилучення документів), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виходив з того, що вилучення копій бухгалтерських документів за рішенням органу, що їх вилучає та вилучення оригіналів цих документів за нормами кримінально-процесуального законодавства передбачає право на виготовлення копій цих документів та обов'язкове складання переліку всіх вилучених документів і, як наслідок, обґрунтовано не прийняв до уваги лист №31/21-3102 від 05.04.2012 року, за яким первинні документи вилучені.

З акту перевірки і наданих доказів вбачається, що звернення відповідача до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та СУ ПМ ДПС в Одеській області з запитами про надання вилучених документів для проведення позапланової перевірки позивача, на зазначений запит були надані первинні документи позивача, з яких було встановлено наступне.

Позивачем 01.12.2011 року були укладені договори №1812 та №94/121 з ТОВ «СТС Логістік Київ» про надання транспортних послуг та поставки товарів, за якими ТОВ «СТС Логістік Київ» виписані позивачу податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

До того ж, 30.05.2011 року між ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» та ТОВ «Холодильник» укладений договір №3005 про постачання позивачу продуктів харчування, за яким ТОВ «Холодильник» виписані позивачу податкові накладні.

Між ПП «МАЙСТЕР-КЛАС» та ПП «Мечта ЄВ» 01.04.2011 року був укладений договір №104/11 на здійснення поставки товарів, за результатами виконання якого ПП «Мечта ЄВ» виписані позивачу податкові накладні.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення господарських операцій з ТОВ «Сакбі».

Згідно із наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, позивач здійснював придбання товарів у ПП «Вітас плюс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня заходів» та на підставі первинних документів по цим операціям формував валові витрати та податковий кредит.

Отже, враховуючи відсутність переліку вилучених документів та будь-яких доказів їх існування, позивачем не надано доказів наявності інших первинних документів ніж податкові та видаткові накладні, зокрема, актів здачі-прийняття робіт по транспортним послугам, товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару, його подальшої реалізації, сертифікатів відповідності, якості, довіреностей на отримання товару, оприбуткування його на складах, списання по бухгалтерському обліку, проведення по рахункам господарських операцій, наявності місць зберігання товару, а тому з наданих доказів не можливо встановити наявність товару, його найменування, кількість, факти його використання в господарській діяльності, місця придбання та реалізації, факти оплати здійснених операцій, тобто не можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій та осіб, які були задіяні в їх здійсненні.

Таким чином, позивачем не доведено первинними документами здійснення господарських операцій з ПП «Витас Плюс», ТОВ «СТС Логістік Київ», ПП «Мєчта ЄВ», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня Заходів», ТОВ «Холодильник», ТОВ «Сакбі» і не надано доказів їх наявності та передачі до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, або оскарження у відповідності до вимог законодавства дій щодо їх незаконного вилучення без надання можливості виготовити копії та без складення їх переліку, а тому відповідачем зроблено вірний висновок щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Також судом першої інстанції вірно було враховано наявність актів перевірок ПП «Вітас Плюс», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Майстерня Заходів», ТОВ «Холодильник», з яких вбачається заперечення вчинення правочинів керівниками цих підприємств, відсутність у них умов для здійснення цих операцій, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів, тощо, проведення досудового розслідування стосовно фіктивності зазначених контрагентів, що разом з відсутністю первинних документів у позивача підтверджує висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи спір, колегія суддів також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В ході судового розгляду представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «МАЙСТЕР-КЛАС» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі № 815/5529/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: С.І. Жук