Постанова № 39584105, 01.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2014 р. Справа № 802/2111/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Кудрик Я.О.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

10.06.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці) з адміністративний позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_2 своєчасно не сплатив суму єдиного внеску до фонду, в зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 3357,24 грн.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував. Зокрема, ФОП ОСОБА_2 зазначив, що статтею 9 Податкового кодексу України визначені загальнодержавні податки та збори, а статтею 10 цього Кодексу - місцеві податки і збори. Серед визначених Податковим кодексом України податків і зборів відсутнє поняття єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що кореспондується з частиною другою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", де зазначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Отже, на думку відповідача, обов'язок сплачувати єдиний внесок у нього відсутній, оскільки відповідно до ст. 92 Конституції України обов'язковим до сплати є лише податки і збори, які входять до системи оподаткування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідач відповідно до статтей 4, 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону № 2464-VI. Крім того, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За правилами частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, а також виключно ним визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частиною 2 статті Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входять до системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати єдиного внеску або звільнення від його сплати для відповідача у справі.

Отже, обов'язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зумовлюється статусом суб'єкта підприємницької діяльності як платника єдиного податку.

Крім того, суд зазначає, що ні Основами законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування, ні Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, або працюють на інших підприємствах та сплачують внески з нарахованої заробітної плати.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що серед визначених Податковим кодексом України податків та зборів не зазначено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у позивача відсутній обов'язок його сплачувати.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік.

Згідно довідки заборгованості відповідача та картки особового рахунку, які наявні в матеріалах справи, розмір несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період становить 3357,24 грн (а.с.4-5).

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В силу ч.4 ст.25 Закону № 2464 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу була надіслана вимога № Ф 1708 від 28.03.2013 року на суму 3357,24 грн (а.с.6). Зазначена вимога була отримана відповідачем 28.03.2013 року, однак боржник протягом десяти робочих днів після отримання вимоги не сплатив зазначеної у ній суми та не оскаржив її.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач оскаржив вимогу № Ф 1708 від 28.03.2013 року, яка на момент розгляду справи є чинною.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у позивача повноважень на адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, Законом України від 04.07.2013 року № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» внесено зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, Податковий кодекс України доповнено статтею 19-1, якою до функцій контролюючих органів було зокрема віднесено: контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп. 19-1. 1.2); забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням (пп. 19-1.1.8.).

В той же час суд звертає увагу на те, що п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» передбачено, що органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

За таких умов органи Пенсійного фонду на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (станом на 11.08.2013), продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування: проводять перевірки, узгодження їх результатів та вимог про сплату боргу, оскарження рішень про застосування фінансових санкцій, стягнення за виконавчими документами.

Оскільки вимога УПФ України у м. Вінниці про сплату єдиного внеску було прийнято 28.03.2013 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», то саме УПФУ в м. Вінниці має продовжувати процедуру такого адміністрування.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що в зазначений строк відповідач суму заборгованості, які підтверджуються матеріалами справи не сплатив, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ДРФО НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (ЄДРПОУ 37979905, р/р 37197104000238 ГУДКСУ у Вінницькій області МФО 802015) заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3357,24 грн. (три тисячі триста пятдесят сім гривень 24 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович