Ухвала суду № 39583887, 01.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 484/325/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мельничук О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А0800 на постанову Первомайського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0800 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини А0800 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами).

Зобов'язано військову частину А 0800 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми.

Зобов'язано військову частину А 0800 виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами) з урахуванням виплаченої суми.

Військова частина А 0800 звернулася з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, апелянт просив надати військовій частині А 0800 відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення в порядку ч. 1 ст. 88 КАС України у зв'язку з відсутністю видатків з державного бюджету на оплату судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року військовій частині А 0800 відстрочено сплату судового збору в розмірі 36,54 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.03.2014 року до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стала виплата йому при звільненні у запас належної грошової суми в неповному обсязі, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За результатом розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що полковника ОСОБА_2, заступника начальника відділу логістики (із технічного забезпечення) Повітряного командування «Південь», відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» - у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Вислуга років позивача у Збройних Силах: календарна - 27 років 4 місяця, пільгова - 28 років 6 місяців. ОСОБА_2 звільнений у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу.

Як вбачається з копії витягу з наказу командира військової частини А0800 від 31.12.2013 року № 303, полковника ОСОБА_2 з 31.12.2013 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На день виключення зі списків особового складу до складу грошового забезпечення позивача включено: оклад за військовим званням 135,00 грн. до 31.12.2013 року; посадовий оклад 1 436,00 грн. до 31.12.2013 року; надбавка за вислугу років (40 %) 628,40 грн. до 31.12.2013 року; щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за таємність (15 %) 215,40 грн. до 31.12.2013 року, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) 1 099,70 грн. до 31.12.2013 року, премія (90 %) 1 292,40 грн. до 31.12.2013 року, грошова винагорода (40%) 1 922,76 грн. до 31.12.2013 року.

При звільненні позивачу було виплачено допомогу при звільненні в сумі 64 893,15 грн. та виключено зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з 31.12.2013 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо не включення до розміру грошового забезпечення позивача, який було використано при розрахунку грошової допомоги під час звільнення, щомісячної грошової винагороди, є протиправними.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Встановлено, що позивачу на момент звільнення виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення у розмірі 1 922,76 грн.

Таким чином, враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена Кабінетом Міністрів України, що виплачувалась позивачу з моменту введення її в дію постановою Уряду та до моменту звільнення, мала постійний характер, тому колегія суддів вважає, що в силу статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Оскільки при виплаті грошової допомоги при звільненні відповідачем не було включено до її розміру грошову винагороду, яка виплачувалась позивачеві, тому дії відповідача мають бути визнані протиправними із зобов'язанням відповідача провести перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги та виплатити таку допомогу з урахуванням грошової винагороди.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 р. № 595, яким винагороду не включено до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова допомога при звільненні, оскільки Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» має вищу юридичну силу ніж наказ Міністра оборони України № 595, а тому в даному випадку саме норми ст. 9 Закону підлягають застосуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки ухвалою від 15.05.2014 року військовій частині було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, сума судового збору в розмірі 36,54 грн., у відповідності до ч. 2 ст. 88 КАС України, підлягає стягненню з апелянта даним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А0800 залишити без задоволення, а постанову Первомайського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року без змін.

Стягнути з військової частини А0800 судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду (рахунок №31212206781008, отримувач ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДПРОУ 37607526, банк отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011) в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький