Ухвала суду № 39582554, 04.07.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/9217/2012

Провадження № 6/520/400/14

УХВАЛА

04.07.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання мирової угоди в процесі виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 року головний державний виконавець першого Київського відділу ДВС ОМУЮ ОСОБА_3 звернулась до суду з поданням, в якому просить вирішити питання щодо визнання ОСОБА_4 угоди в процесі виконання між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 від 20.05.2014 року.

В своєму поданні посилається на те, що на виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, який видав Київський районний суд м. Одеси 05.02.2013 року по справі № 1512/9217/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 174 247, 40 гривень.

21.10.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

Державний виконавець посилається на те, що 21.05.2014 року до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1, згідно якої остання просить передати до Київського районного суду м. Одеси для визнання ОСОБА_4 угоду від 20.05.2014 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 1512/9217/2012 від 05.02.2013 року та закриття виконавчого провадження по примусовому стягненню боргу.

Вказана обставина і стала підставою для зверення до суду з данним поданням.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судове засідання представник першого Київського відділу ДВС не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач у справі ОСОБА_1, її представник та представник відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_5 у судовому засіданні подання ДВС підтримали, просили задовольнити та затвердити мирову угоду, що була між ними досягнута.

Розглянувши подання головного державного виконавця першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подана мирова угода не може бути визнана, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 1512/9217/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням 3% річних.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 а, кв. 33 , на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 20 000 доларів США, з урахуванням 3 % річних у сумі 1800 доларів США, а всього стягнути 21 800 доларів США, що за курсом НБУ України на день винесення рішення (100 дол. США=799,3грн.) складає 174 247,4 (сто сімдесят чотири тисячі двісті сорок сім) гривень, 40 коп, а також судові витрати у розмірі 1741 гривень.

Вищевказане рішення в законному порядку оскаржене не було, а від так набрало законної сили, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

05.02.2013 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист № 1512/9217/2012 з примусового виконання вищевказаного рішення суду.

21 жовтня 2013 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову ВП № 40324822 про відкриття виконавчого провадження.

В процесі проведення виконавчого провадження, сторонами було досягнуто згоди щодо врегулювання відповідного цивільно-правового спору шляхом укладення мирової угоди, через що 20.05.2014 року сторони звернулись до державного виконавця з заявою про передачу до Київського районного суду м. Одеси для визнання мирової угоди від 20.05.2014 року.

З тексту мирової угод, укладеної 20.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що сторони уклали мирову угоду про наступне:

«1. Боржник та Стягувач виходячи з положень ст. 372 Цивільного процесуального кодексу України а також з метою мирного врегулювання існуючого спору, вирішили укласти цю ОСОБА_4 угоду на стадії виконання про таке:

1.1Рішенням суду встановлено факт наявності заборгованості Боржника перед Стягувачем

за договором позики розмір якої визначений у регулятивній частині Рішення суду, та вже збільшився за зміною курсу долара США.

1.2Боржник передає у рахунок погашення заборгованості у власність стягувану 541/6000 частин + 305\6000 частин квартири АДРЕСА_2, що в цілому складає одну кімнату у комунальній квартирі.

1.3 Стягувач, підписанням цієї ОСОБА_4 угоди підтверджує отримання від Боржника, 541/6000 частин + 305/6000 частин квартири АДРЕСА_2

1.4 Стягувач, з моменту підписання цієї ОСОБА_4 угоди та згоди на отримання від Боржника 541/6000 частин + 305/6000 частин квартири АДРЕСА_2, даної ОСОБА_4 угоди, не пізніше двох тижнів, зобов'язується зняти всі арешти на майно (як рухоме так і нерухоме), заборони на перетинання кордону України та інших можливих заходів, що були запровадженні Першим відділом Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Одеси з метою забезпечення виконання Рішення суду.

1.5 Сторони визнають, що у разі невиконання Боржником свого зобов'язання перед Стягувачем в повному обсязі, Стягувач має право звернутися із позовною заявою до суду щодо стягнення заборгованості із Боржника в частині збільшення грошових коштів, виходячи із суми запозиченої в доларах США.

1.6 Боржник та Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов'язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї ОСОБА_4 угоди, покладаються на Боржника.

1.7 Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї ОСОБА_4 угоди не матиме жодних майнових претензій до Боржника, з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї ОСОБА_4

1.8 Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією ОСОБА_4 угодою він відмовляється від примусового виконання вказаного Рішення суду, після чого виконавче провадження №1512/9217/12ц відкрите державним виконавцем Першим відділом Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м Одеси у справі щодо виконання судового, рішення, прийнятого Київським районним судом м. Одеси по справі №1512/9217/12ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, підлягає закінченню

1.9 Стягувач та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією ОСОБА_4 угодою відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження

1.10 Боржник та Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї ОСОБА_4 угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.

1.11. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї ОСОБА_4 угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій.

1.12. Сторони даної ОСОБА_4 угоди повністю усвідомлюють умови мету та сутність цієї ОСОБА_4 угоди.

1.13Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї ОСОБА_4 угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї ОСОБА_4 угоди а саме п. 1.5. даної ОСОБА_4 угоди. Наслідки затвердження цієї ОСОБА_4 угоди Сторонам відомі.

1.14Уся інформація, викладена в цій ОСОБА_4 угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій ОСОБА_4 угоді.

1.15 ОСОБА_6 угода передається на затвердження до суду, який знаходиться за місцем виконання Рішення суду (ст. 372 ЦПК України) і набуває чинності після затвердження цієї ОСОБА_6 угоди судом

1.16 ОСОБА_7 угода складена у двох примірниках українською мовою, які мають однакову юридичну силу».

Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Відповідно до ст.372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обовязків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.

Як зазначено вище, в обґрунтування вимог позивач посилається на досягнуту з відповідачем домовленість щодо передачі їй у власність 541/6000 частин + 305/6000 частин квартири АДРЕСА_2 однак, оригіналів документів, які підтверджували б право власності відповідача на спірну квартиру, суду надано не було.

Більш того, у мировій угоді йдеться про те, що спірна квартира передається відповідачем позивачу в рахунок погашення боргу, що не є предметом спору та виходить за межі заявлених вимог, а визнання права власності на квартиру, розташовану у Приморському районі міста Одеси, взагалі не входить до компетенції Київського районного суду м. Одеси.

Також слід зазначити, що вказана квартира належить крім відповідача ще чотирьом співвласникам, права яких можуть бути порушені в результаті відчуження частки, належної відповідачу.

Крім того, сторони не навели підстав неможливості укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири чи неможливості її реалізації з в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, у визнанні мирової угоди слід відмовити так як мирова угода сторін в даній цивільній справі не відповідає нормам процесуального права в тій частині, що спір виник щодо стягнення боргу, а сторонами ставиться питання щодо права власності на нерухоме та рухоме майно, що виходить за межі позовних вимог і призводить до зміни предмету спору, що, на думку суду, неприпустимо.

На підставі викладеного й керуючись вимогами ст. 372 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання мирової угоди в процесі виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням 3% річних залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Куриленко О. М.