Постанова № 39582150, 27.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 червня 2014 р. № 820/7138/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Педорченка В.І.,

представника відповідача - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ІГКО " до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "ІГКО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 02.12.2013 року №23-263.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що згідно наказу від 21.06.2013 р. та направлення від 02.08.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області в період з 05.08.2013р. по 09.08.2013р. було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ПП "ІГКО", що знаходиться в м. Богодухів Харківської області по вул. Підлісній, 8 - В, за результатами якої складений акт від 09.08.2013 року № 00757. Під час проведення перевірки підприємством було надано до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області заперечення до акту перевірки, де змістовно та з наведенням нормативних актів було спростовано факти виявлених порушень. 20 серпня 2014 року ПП "ІГКО" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області було надано відповідь на припис по акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, де також звернено увагу держспоживінспекції на надуманість викладених в акті порушень. Однак вказані заперечення не були прийняті при розгляді матеріалів перевірки, позивач не був повідомлений про місце та час цього розгляду, що призвело до винесення незаконної на думку позивача оскаржуваної постанови від 02.12.2013 року №23-263 про накладення стягнень на ПП "ІГКО", передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач вважає, що постанова є не обґрунтованою та помилковою, в зв'язку з чим не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, в письмових запереченнях проти позову заперечував, пославшись на те, що перевірка відповідача була проведена на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, висновки викладені в акті є законними та обґрунтованими, оскаржувана постанова від 02.12.2013 року №23-263 про накладення стягнень на позивача прийнята Інспекцією у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями Приватним підприємством "ІГКО" вимог законодавства, на підставі чого просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Приватне підприємство "ІГКО" зареєстроване як юридична особа відповідно до копій виписок з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідки з ЄДРПОУ.

Основними видами діяльності за КВЕД ПП "ІГКО" є: 47.70 роздрібна торгівля пальним; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.31 агентства нерухомості.

Посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області на підставі плану перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2013р., затвердженого наказом від 21.06.2013 р. № 65, направлення на проведення планової перевірки від 02.08.2013 р. № 01027 проведена планова перевірка Приватне підприємство "ІГКО". Перевірка ПП "ІГКО" АЗС проводилась з 05 серпня 2013 р. по 09 серпня 2013 р. в присутності директора Туманцова В.С. за адресою: Харківська область, м. Богодухів, в. Підлісна, 8-В. Повідомлення про проведення перевірки від 11.07.2013 р. № 00659 отримано представником позивача 19.07.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2013 року № 00757, в якому зафіксовані встановлені порушення:

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: відсутня інформація про назву, що реалізується товару; найменування нормативних документів, вимогам яких відповідає продукція, що реалізується; відсутнє найменування та місцезнаходження виробника продукції, що реалізується.

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, у відповідності до ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" Приватному підприємству "ІГКО" наданий припис до акту від 09.08.2013р. №00757, відповідно до якого позивача зобов'язано усунути недоліки зазначені в акті перевірки до 21.08.2013.р., про що письмово повідомити Інспекцію.

Не погодившись з висновками акту перевірки підприємством було надано до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області заперечення до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 09.08.2013 року № 00757 за вихідним № 7 від 13.08.2013 року. (отриманий канцелярією 13.08.2013р).

20 серпня 2014 року за вихідним №8 від 20.08.2013 року ПП "ІГКО" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області було надана відповідь на припис по акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (отриманий канцелярією 21.08.2013р).

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 465/2011 (далі - Положення) Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності, а також повноваження органів державного нагляду та контролю у питаннях захисту прав споживачів визначені вимогами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " № 877-V від 05 квітня 2007 року, Закону України "Про захист прав споживачів " від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг (затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07 березня 2012 року, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056), Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17 серпня 2002 року).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів ", територіальні органи у областях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарював торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу, зокрема, зазначаються: номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Вказані положення кореспондуються з положеннями Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції.

Відповідно до вимог підпунктів 4.2.1 і 4.2.6 пункту 4.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів та про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з п. 3 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до вимог пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем питання про накладення штрафу на позивача було розглянуто 02.12.13р. без участі представника позивача. Відповідач в письмових запереченнях на позов посилається на своєчасне та належне повідомлення відповідача про місце і час розгляду питання про накладення штрафу, однак як свідчать надані ним до заперечень супровідні листи - повідомлення від 08.09.2013р. № 349/01/05 про розгляд питання 21.08.13р., направлений на дійсну адресу відповідача: Харківська область м. Богодухів, вул. Підлісна, б. 8-В, листом з повідомленням, який повернулося по відповідача з відміткою про закінчення терміну зберігання, повідомлення від 23.09.2013р. № 4149/01/05 про розгляд питання 07.10.13р., від 04.11.2013р. № 4768/01/05 про розгляд питання 02.12.2013р. були направлені позивачу на адресу Харківська область, Краснокутський район, с. Любівка, вул.. Шкільна, б.10, яка не є дійсною адресою місцезнаходження юридичної особи ПП «Ігко», оскільки відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП місцезнаходженням юридичної особи ПП «Ігко» є 62103, Харківська область, м. Богодухів, в. Підлісна, б. 8-В, крім того саме за цією адресою відповідно до направлень на перевірку і була здійснена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів за результатами якої відповідачем прийнята постанова від 12.12.2013р. № 23-263.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області 02.12.2013р. в порушення вимог п. 4 Положення про порядок накладення стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, було розглянуто питання про накладення штрафу у відсутності представника суб'єкта господарської діяльності ПП «Ігко» без його своєчасного повідомлення про місце і час розгляду справи та винесена постанова № 23-263.

Крім того, в оскаржуваної постанови зазначені порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки, а саме "відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме відсутня інформація про назву реалізуємого товару; - відсутність найменування нормативних документів вимогам яких відповідає реалізуємий газ; - відсутність найменування та місцезнаходження виробника реалізуємого газу.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація про продукцію повинна містити:

- назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

- найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

- дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також; іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

- відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

- позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

- виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.

- дату виготовлення;

- відомості про умови зберігання;

- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

- правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

- строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про . ' необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також: проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Як встановлено в судовому засіданні, підприємством позивача в доступному вигляді та доступному для споживачів місці зберігається вся наявна інформація про реалізуєму продукцію - газ природний ( ГОСТ 5542-87, всі дані про поставщика газу, результати досліджень про відповідність газу вимогам стандартів, оригінали документів були надані під час перевірки перевіряючим, а їх копії надані в межах перевірки листом за вих. № 5 від 06.08.2013р., прийнято в канцелярію інспекції з питань захисту прав споживачів 06.08.2013р.

При посиланні на нормативний акт, вимоги якого порушені в акті зазначено:

- п. 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого Постановою КМУ від 15.06.2006 року № 833, в якому вказано що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

- п. 12 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів затвердженних постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1790.

Суд зазначає, що вказані правила роздрібної торгівлі не мають відношення до діяльності підприємства тому, що ПП "ІГКО" не здійснює торгівлю скрапленим газом, як це передбачено п. 1 вищевказаних правил роздрібної торгівлі. Ці Правила визначають порядок приймання, зберігання, роздрібної торгівлі і надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу (далі - газ) для побутових потреб населення та інших споживачів.)

Скраплений природний газ - це природний вуглеводневий газ, який за нормальних температури й тиску навколишнього середовища перебуває в газоподібному стані, але за дуже низької температури переходить у рідинний стан, що полегшує його зберігання і перевезення. Він є пропан-бутановою сумішшю, яку отримують з нафти і газового конденсату.

Стиснений природній газ - це суміш газів, які сформувалися мільйони років тому в глибині земної кори в результаті перетворення органічних речовин в осадових породах. Основну частину природного газу (до 98%) складає метан

Крім того в акті зазначені порушення п. 12 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів" в якому вказано, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Так, ПП "ІГКО" в доступному місці в повному обсязі та належним чином надає інформацію про реалізуємий природній газ (метан), що розміщена на стелі на в'їзді до АГНКС з вказівкою найменуванням продукції, на дошці споживача, що розташована в доступному місці та електронному табло, що знаходиться на будівлі заправочної станції)

Щодо порушень абз. 2, 3, 12 і 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами затверджених наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 р. № 104, суд зазначає, що в акті не вказаного до якого саме розділу даних правил відносяться вказані абзаци, з огляду на що неможливо зробити висновок які саме порушення мав на увазі перевіряючий.

Крім того , відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про нафту і газ" від 12 липня 2001 року № 2665-ІІІ газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про нафту і газ" право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу.

Виробників природного газу не існує, а є лише підприємства що здійснюють промислову розробку родовищ нафти та газу, що згідно абз. 21 Закону України "Про нафту і газ" є технологічним процесом вилучення з родовища нафти, газу та супутніх їм корисних компонентів, що здійснюється на основі відповідних проектних документів після завершення геологічного вивчення родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження у встановленому порядку запасів нафти, газу і супутніх компонентів;

Статтею 4 Закону України "Про нафту і газ" передбачено, що відносини у нафтогазовій галузі мають особливості, пов'язані з об'єктивними умовами функціонування галузі, а саме наявністю Єдиної газотранспортної системи України для газопостачання споживачів.

З вищенаведених статей Закону України "Про нафту та газ" вбачається, що фактично виробників газу не існує, тобто вказані в Акті порушення з приводу відсутності доступної інформації про найменування та місцезнаходження виробників реалізуємого газу не мають під собою законного обґрунтування та не можуть бути підставами для притягнення ПП "ІГКО" до відповідальності.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова, прийнята позивачем з порушенням Положення про порядок накладення стягнення штрафів за порушення законодавства про захист права споживачі, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2002р. № 1177, є необґрунтованою, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття та такою, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "ІГКО " до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 02.12.2013 року №23-263.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 02.07.2014 року.

Суддя Рубан В.В.