Ухвала суду № 39581494, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5046/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчсенко А.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що у квітні 2012 року податковим органом проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 161/23-25399799 від 23.04.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крассула Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та статтю 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за вересень 2011 року на загальну суму 7 333, 00 гривень.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів вказане рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджується, а тому укладені угоди не створюють реальних наслідків.

Даний висновок апелянтом мотивований актом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2».

З вищевказаного акта слідує, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд-Сервіс» за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України. Податкова інспекція прийшла до висновку про відсутність у вказаного контрагента адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Слід зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Поруч з цим, зазначений акт не містять жодних відомостей безпосередньо щодо господарських операцій, проведених позивачем з його контрагентами, які в подальшому слугували підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, як правильно відзначено судом першої інстанції, на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість, а в акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Так, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» був укладений договір купівлі-продажу від 29.09.2011 року, за яким позивач (покупець) оплачує, а ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» (продавець) зобов'язується передати належний йому товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно довідки № 373070 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»за КВЕД, зокрема, є будівництво будівель, розбирання та знесення будівель; земляні роботи, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, електромонтажні роботи.

ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» були виписані позивачу податкова накладна на загальну суму 44 000, 00 грн., в тому числі ПДВ -7 333, 00 грн., та видаткова накладна на суму 44 000, 00 грн..

Сплата за товар згідно умов договору, а саме дошка н/об хвоя 50 мм суха, 32 кубічних метра, підтверджується платіжним дорученням № 112 від 30.09.2012 року на суму 44 000,00 грн.

Поставка вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автопідприємством, яке здійснювало перевезення є ФОП ОСОБА_3.

Слід зауважити, що матеріали справи містять копію товарного чеку на суму 1000 гривень в підтвердження взаємовідносин по надання послуг перевезення по ФОП ОСОБА_3 Відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за вересень 2011 року вбачається, що була здійснена оплата у розмірі 1000 гривень по вказаному перевізнику.

Таким чином, ураховуючи правочин, предметом яких є купівля-продаж дошки н/об хвоя 50 мм суха, згідно умов даного договору купівлі-продажу, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» підтверджуються необхідними документами.

Так, факт надання послуг позивачу з боку ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у позивача виданої йому ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості за отриманий товар з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та свідчать про сплату ПДВ у повному обсязі.

Зазначене вище повністю спростовує посилання апелянта на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2».

Також, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Епіцентр К» (покупець) були укладені договір поставки № 4357/80/10 та договір про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 4358/80/10 від 04.10.2010 року, за яким постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Епіцентр К» документально підтверджений видатковими накладними, договорами поставки. Операції були проведені по бухгалтерському обліку.

З придбаної у ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» дошки н/об хвоя 50 мм суха позивач виготовляв меблеві щити різного розміру для поставки їх ТОВ «Епіцентр К» на виконання умов договору поставки № 4357/80/10.

Наведене вище повністю свідчить про використання придбаних позивачем у контрагента товарів у своїй власній господарській діяльності (на виконання умов іншого договору (поставки), що вкотре підтверджує реальність та товарність господарських операцій позивача з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»

Також, в матеріалах справи наявний лист директора ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», скерований до начальника ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС від 21.05.2012 року (зареєстровано 30.0.2012 року) з приводу реальності поставки товарів на адресу ТОВ «Крассула Нова».

За ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Вище перелічені документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з правових приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що і було зроблено.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, доводи апелянта щодо безтоварності господарських правовідносин не підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Колегія суддів не може не зауважити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.