Рішення № 39581404, 29.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 911/582/14

за позовом Івано-Франківського обласного відділення Антимонопольного комітету України;

до Приватного акціонерного товариства «Мономах»;

про стягнення 40 950,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Мазур І.О. (довіреність № 01.1-26/208 від 28.02.2014 р.);

від відповідача: Пасічний П.П. (довіреність б/н від 28.04.2014 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Івано-Франківського обласного відділення Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства «Мономах» про стягнення 40 950,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2014 року порушено провадження у справі № 911/582/14 та призначено справу до розгляду на 17.03.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 17.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 26.02.2014 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 15.04.2014 року.

20.03.2014 року до Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог у справі № 911/582/14, в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 48750 грн., збільшивши період нарахування.

В судовому засіданні 15.04.2014 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечував в частині збільшення позовних вимог щодо періоду нарахування пені, проти первісно заявлених вимог відповідач заперечень не надав.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 15.04.2014 рок у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 29.04.2014 року.

В судовому засіданні 29.04.2014 року позивач надав пояснення на відзив відповідача та підтримав позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 25.12.2012 №138 у справі № 111/1-2012 (надалі - Рішення №138) визнано дії Приватного акціонерного товариства «Мономах» (відповідача) порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо споживчих властивостей зеленого чаю «Fruits».

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача було накладено штраф у сумі 65000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Оскільки, відповідач сплатив штраф лише 26.07.2013 року, позивач з врахуванням періодів зупинення нарахування пені у зв'язку з судовим оскарженням рішення про накладення штрафу, в заяві про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 48750 грн. пені за 50 днів прострочення, відповідно за періоди з 17.05.2013 року по 12.06.2013 року та з 04.07.2013 року по 26.07.2013 року.

Також, суд зазначає, що в заяві позивача допущено описку і в сумі позову зазначено 48 750 00 грн., тобто не поставлено кому, яка розділяє копійки. У зв'язку з чим, суд у відповідності до ст. 55 ГПК України визначив суму, яка відповідає фактичним обставинам - 48 750,00 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував проти нарахування пені в частині збільшення позовних вимог, оскільки позивачем розраховано період нарахування пені без врахування 6 днів, які залишились від строку для добровільної сплати штрафу.

Таким чином, фактично відповідач не надав заперечень проти стягнення пені в розмірі, який первісно було заявлено позивачем в позові з врахування 6 днів залишку строку на добровільне виконання.

Як встановлено судом, копію Рішення №138 із супровідним листом Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 №07/797-с відповідач отримав 04.01.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0744200240919. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Таким чином, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк для добровільного виконання (сплати штрафу) закінчується 04.03.2013 року.

Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Пунктом 20.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 передбачено, що тривалість зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» перебіг строку, який обчислюється місяцями починається наступного дня після настання події, якою визначено його початок, у разі, якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У визначені Законом строки до закінчення двохмісячного терміну на сплату штрафу, відповідач оскаржив рішення про накладення штрафу в судовому порядку.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 28.02.2013 року порушив справу № 909/246/13-г щодо визнання недійсним рішення № 138 та 16.05.2013 року прийняв рішення у справі №909/246/13-г, яким в задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 13.06.2013 року прийняв апеляційну скаргу щодо перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2013 у справі № 909/246/13-г до провадження та 03.07.2013 року прийняв постанову, якою залишив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2013 року у справі №909/246/13-г без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В касаційному порядку судові рішення не оскаржувались.

Таким чином, строк нарахування пені зупинявся на період з 28.02.2013 року по 16.05.2013 року оскарження в Господарському суді Івано-Франківської області та на період з 13.06.2013 року по 03.07.2013 року розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом.

Оскільки, відповідачем було оскаржено рішення про накладення штрафу за 6 днів до закінчення строку на добровільну сплату і оскарження зупиняє перебіг строків, відповідні 6 днів на добровільне виконання продовжуються після закінчення обставин, що були підставою для зупинення строку на відповідну кількість днів.

Тобто, після закінчення обставин зупинення нарахування (оскарження в Господарському суді Івано-Франківської області) на період з 17.05.2013 року по 22.05.2013 року (6 днів) тривав строк для добровільної сплати.

Відтак, нарахування пені за прострочення сплати штрафу мало відбуватись в періоди з 23.05.2013 (наступний день після закінчення залишку строку для добровільного виконання рішення № 138) до 12.06.2013 (день, що передував відкриттю Львівським апеляційним господарським судом апеляційного провадження), та з 04.07.2013 року (наступний день після прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови у справі №909/246/13-г) до 26.07.2013 року сплати штрафу, що загалом складає 42 дні, як первісно заявлено позивачем в позові.

Відповідний обґрунтований розрахунок також зазначався позивачем і в Листі від 06.12.2013 року №07/665-с про вимогу щодо сплати пені. Відповідачем такий розрахунок не заперечено та не спростовано.

Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 40950 грн., яка була заявлена позивачем при зверненні до суду (до збільшення позовних вимог), оскільки відповідний розрахунок було здійснено правильно, проти чого, також, відповідач не надав заперечень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, сплата судового збору покладається судом на відповідача в розмірі, який підлягає сплаті з задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мономах» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10, код 19421419) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Бровар.УК/Бровари, код 37893158, р/р 31111106700005, МФО 821018, банк ГУДКУ у Київській обл., код бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106) 40950 (сорок тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. пені.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мономах» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10, код 19421419) в доход Державного бюджету України 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.05.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.