Рішення № 39581401, 02.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10022/14 02.07.14

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" провідшкодування шкоди в порядку регресу 2 407,06 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Дмітрієв Р.І. - представник за довіреністю № 13/2806 від 28.10.13від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 02.07.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 407,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Провідна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0643479/0802/11 від 10.11.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 2407,06 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 27.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10022/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.06.2014.

11.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АА/6157488, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.

12.06.14 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що дія договору добровільного страхування позивача розповсюджується на осіб, які керують забезпеченим транспортним засобом у віці старше 25 років зі стажем керування більше 3-х років, в той час як ОСОБА_2, що керувала застрахованим ТЗ має стаж керування менше 2-х років, отже позивачем було безпідставно виплачено страхове відшкодування. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно було виплачено страхове відшкодування не вигодонабувачу, а іншій особі. Також відповідач стверджує, що оскільки позивач протягом року з моменту ДТП (24.11.11) з вимогою про сплату страхового відшкодування до відповідача не звертався, то в силу п. п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» це є підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

В судове засідання 18.06.14 з'явився представник позивача, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 02.07.14.

02.07.14 у судовому засіданні позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача додатково 3174,00 грн., які було утримано в рахунок несплаченої суми страхового платежу та помилково не включено до ціни позову, загальна сума позовних вимог складає 5581,06 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.14 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103029535578.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 листопада 2011 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0643479/0802/11 ПрАТ «СК «Провідна» було застраховано автомобіль марки «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем по договору є ОСОБА_2. 20.12.11 було укладено додатковий договір № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0643479/0802/11, відповідно до якого вигодонабувачем за договором визначено ОСОБА_3.

Пунктом 16 договору визначено строк його дії з 11.11.11 по 10.11.12.

Відповідно до п. 15 договору загальний страховий платіж за договором складає 4232,00 грн., що сплачується рівними частина в розмірі 1058,00 грн. по (включно) 10.11.11, 10.02.12, 10.05.12, 10.08.12.

З Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8916865 вбачається, що 24.11.2011р. на вул. Грязнова з боку вул. Героїв Сталінграду на перехресті з вул. Українською в м. Запоріжжі мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2011р. справа № 0827/3-3675/11.

25.11.11 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Звіту № 470 про оцінку колісного транспортного засобу від 12.12.11 складає 5647,57 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 24.11.2011р. за участю застрахованого автомобіля «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, згідно акту страхового акту № 0801/06/1809 від 23.12.11 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5581,06 грн., з яких 2407,06 грн. було виплачено згідно платіжного доручення № 0062376 від 26.12.11 на рахунок СТО, а 3 174,00 грн. було зараховано в рахунок несплаченої страхувальником частини страхового платежу, що підтверджується листом вих.. № 22-19/5048 від 15.05.14 за підписом головного бухгалтера позивача.

Як слідує з умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0643479/0802/11 від 10.11.2011р (п. 15), сума загальної страхової премії складає 4232,00 грн., яку страхувальник мав сплатити чотирма рівними частинами в розмірі 1058,00 грн.: 1 частина - в строк до 10.11.2011, 2 частина - в строк до 10.02.2012, 3 частина - в строк до 10.05.2012, 4 частина - в строк до 10.08.2012.

Отже, враховуючи умови Договору станом на дату спірної ДТП страхувальник сплатив лише перший страховий платіж, в той час як несплаченими залишилась решта страхових платежів (2, 3 та 4) на загальну суму 3 174,00 грн., на які позивач зменшив суму фактично виплаченого страхувальнику страхового відшкодування. Оскільки вказана сума була зарахована позивачем в рахунок несплачених страхувальником страхових платежів, а отже, фактично, страхувальник, внаслідок погашення наявного в нього зобов'язання сплатити 2, 3 та 4 страхові платежі, отримав зазначену суму.

В даному випадку, зобов'язання позивача перед своїм страхувальником по відшкодуванню шкоди в розмірі 3 174,00 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень страхувальника щодо зменшення суми фактично виплаченого страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2011р. справа № 0827/3-3675/11.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_6 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 24.11.2011 (Поліс АА/6157488), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №06/0643479/0802/11 від 10.11.2011р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Нyundai Getz», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/6157488) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи (5581,06 грн. - 510,00 грн. = 5071,06 грн.).

Отже, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи у розмірі 510,00 грн., за таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач в порядку регресу, становить 5071,06 грн.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного терміну, визначеного у ст.. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», не приймаються судом виходячи з наступного.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Відповідно до п. 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, оскільки основне зобов'язання позивачем виконано 26.12.11 р., а звернувся позивач з даним позовом до господарського суду м. Києва 26.05.14 р., то строк позовної давності для даних вимог не сплинув.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений річний строк на звернення з вимогою про страхове відшкодування в порядку регресу є помилковим, оскільки умови п.п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюються на відносини, що виникають в порядку регресу.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32, і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідно до приписів п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, серед іншого, віднесено й обов'язок при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Договір позивачем як страховиком укладено саме з ОСОБА_2 як страхувальником, а отже, саме вказана особа, відповідно до приписів закону, має право на отримання страхового відшкодування за умовами укладеного з позивачем Договору. До того ж, спірне страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснила ремонт автомобіля, а отже, відшкодування шкоди завданої спірною ДТП у вигляді ремонту автомобіля, фактично отримала саме ОСОБА_3 як його власник.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 5071,06 грн., в частині позовних вимог про стягнення 510,00 грн. - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049 м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) 5 071 (п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 06 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 510,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин