Ухвала суду № 39580036, 04.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/10129/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5224/2014

Головуючий у 1 інстанції: Клімов В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Лісовий О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,

Суддів: КІШКІНОЇ І.В., ПРИНЦЕВСЬКОЇ В.П.

При секретарі ПАПОЯН К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» /Далі Банк/ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, зазначивши в обґрунтування доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку у зв'язку зі спливом строків позовної давності, невірно застосував положення норми матеріального права, а саме: застосував строк позовної давності, що є порушенням, оскільки не перевірив наявність факту переривання строку позовної давності, надавши до суду ксерокопію платіжного доручення від 12 березня 2014 року про сплату відповідачкою в рахунок погашення заборгованості 1 536 грн., також на думку позивача судом не було застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, крім того від Банку до апеляційного суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2007 року ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит № КТХRFD10001704 у розмірі 3 193 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7).

Однак свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, у відповідності до розрахунку, наданого позивачем, станом на 17.06.2013 року відповідачка має заборгованість 29 236,97 грн., яка складається з наступного: 1 561,27 грн. - заборгованість за кредитом; 7 934,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17 872,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф; 1368,43 грн. - штраф (а. с. 4,5), зазначену заборгованість Банк просив стягнути на свою користь.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за вказаними підставами, апеляційний суд виходить з наступного:

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовуються спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

За змістом ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, однак вказані положення Закону стосуються позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямовані на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку ( іншої фінансової установи).

Долучені до матеріалів справи позивачем Умови та Правила надання банківських послуг за підписом голови ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.8-26), згідно п. 1.7.31 яких строки позовної давності визначені в 50 років, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Долучені позивачем до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг на думку суду не є зазначеними в заяві відповідача умовами кредитування, наданими останньому в письмовій формі при укладенні договору (а.с. 6,7), оскільки такі підписані головою правління ПАТ КБ «Приватбанк», в той час як договір укладався в 2007 році між відповідачем та ЗАТ КБ «Приватбанк». Відповідно до копії Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.33), за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року тип Банку з «ЗАТ» змінено на «ПАТ», тобто така зміна відбулася в 2009 році, про що також свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.32). А отже, станом на 2007 рік надані позивачем Умови не могли бути підписані головою ПАТ КБ «ПриватБанк» та не були тими умовами кредитування, з якими була ознайомлена відповідачка та про які йдеться в заяві останньої.

Що стосується доводів апеляційної скарги про переривання строку позовної давності з посиланням на платіжне доручення від 12.03.2014 року, на підставі якого позивач стверджує про сплату відповідачкою в рахунок погашення кредитної заборгованості 1 536 грн. /а.с.84/, апеляційний суд зазначає наступне:

Як вбачається з копії платіжного доручення від 12.03.2014 року, на яке посилається позивач в апеляційній скарзі, в ньому відсутні підписи відповідачки, крім того, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити справжність даного доручення, оскільки представник позивача на неодноразові виклики до апеляційного суду не з'являвся.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції було ухвалено 25 квітня 2014 року, платіжне доручення на яке посилається позивач датоване 12 березня 2014 року, таким чином позивач не був позбавлений можливості змінити позовні вимоги з урахуванням сплати відповідачкою 1 536 грн., до винесення судом рішення, якщо така сплата дійсно була, однак таким правом не скористався.

Оскільки такі позовні вимоги не заявлялися, суд першої інстанції при розгляді даної справи, правильно виходив з розміру заборгованості у розмірі 29 236,97 грн. станом на 17.06.2013 року, згідно розрахунку наданого позивачем /а.с.4,5/.

Таким чином ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: