Постанова № 39579623, 14.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року о/об 15год. 35 хв.Справа № 808/1525/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю представників:

від позивача - Д.В. Вовк,

від відповідача - Д.С. Ратієв,

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - позивач або ДП «ЗТМК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000094700 та стягнути з СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів витрати по сплаті судового збору

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 23.01.2014 по 28.01.2014 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ПВКП «Ніколь». На підставі акту документальної перевірки від 29.01.2014 № 36/26-00-0019473 заступником начальника СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000094700. Згідно податкового повідомлення-рішення №0000094700 встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДП «ЗТМК» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у сумі 73 000грн. Позивач зазначає, що з позиції податкового органу первинні документи по взаємовідносинам з ПВКП «Ніколь» не відповідають законодавчим та нормативним актам України та не мають сили первинного бухгалтерського документу, а отже не підтверджують факту надання послуг за договором від 02.10.2013 № 871.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ДП «ЗТМК» з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ПВКП «Ніколь» встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року у сумі 73 000,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 14 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки АА №556848 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 22.12.1999 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як юридична особа за адресою: 69600, місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 18, ідентифікаційний код 00194731.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями працівниками відділу податкового супроводження підприємств кольорової металургії СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі МГУ МІндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЗТМК» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ПВКП «Ніколь» (код ЄДРПОУ 20303464) за жовтень 2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами перевірки складено Акт перевірки №36/26-00/00194731 від 29.01.2014.

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ДП «ЗТМК» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року в сумі 73 000, 00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000094700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73 000 грн. (а.с. 8).

04 лютого 2014 року ДП «ЗТМК» до СДПІ з ОВП направлено заперечення від 04.02.2014 №ВК/02-411.

10 лютого 2014 року СДПІ з ОВП до ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» направлено відповідь на заперечення від 10.02.2014 №953/10/28-04-47.

Судом встановлено, що між ДП «ЗТМК» (Замовник) та ПВКП «Ніколь» (Виконавець), укладено договір про надання послуг від 02.10.2013 № 847 (далі - Договір). За умовами договору Виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги, зазначені в технічних вимогах згідно (ЦТ-ЦТВР-409 керівництво з капітального та середнього ремонту Людінівського ТРЗ 24.04.000-83 КР (ТГМ4а)), «Правил капітального ремонту локомотива типу ТГМ4А, а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги (код ДКПП 30.20.9 «Послуги щодо відновлювання та оснащування залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів та рухомого складу, роботи субпідрядні, як частина виробництва залізничних локомотивів і рухомого складу (Капітальний ремонт тепловозу ТГМ4А №2627, інв. №729314) (далі - послуги) в обсязі згідно технічних вимог та калькуляцій.

Згідно п. 5.2 Договору №871 від 02.10.2013 про капітальний ремонт локомотиву ТГМ4А місце надання послуг - промислова база Виконавця, тобто ПВКП «Ніколь». Згідно наданої до перевірки залізничної накладної від 19.10.2013 №47611496 одержувачем тепловозу ТГМ4А №2627, інв.№729314 виступає Криворізьке локомотивне депо ТЧ-2, що знаходиться за адресою: 50023, Дніпропетровська область, місто Кривій Ріг, вулиця Серафимовича, будинок 97 (а.с. 52).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ПВКП «Ніколь» виписано ДП «ЗТМК» податкова накладну від 21.10.2013 №218; рахунок-фактуру від 15.10.2013 №10/15, надало розшифровки вартості витрат на: «Запчастини та комплектуючі вироби», «Матеріали та ГСМ», «Ремонтні вироби» та на капітальний ремонт (КР-2) тепловоза ТГМ4А зав. №2627 за договором №871 від 02.10.2013, транспортну накладну.

Також сторони підписали акт прийому-передачі тепловозу ТГМ4А зав. №2627; акт надання послуг від 13.12.2013 №1. ( а.с. 42-57).

Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення, копія якого наявне в матеріалах справи (а. с. 58).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно п. 5.2 Договору №871 від 02.10.2013 про капітальний ремонт локомотиву ТГМ4А місце надання послуг - промислова база Виконавця, тобто ПВКП «Ніколь». Водночас, відповідно до наданої до перевірки залізничної накладної від 19.10.2013 №47611496, копія якої міститься в матеріалах справи, одержувачем тепловозу ТГМ4А №2627, інв.№729314 виступає Криворізьке локомотивне депо ТЧ-2, що знаходиться за адресою: 50023, Дніпропетровська область, місто Кривій Ріг, вулиця Серафимовича, будинок 97 (а.с. 52).

Також з Акту №226 від 15.10.2013 вбачається, що відокремленим структурним підрозділом «Запорізьке моторовагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконано огляд локомотиву інв.№729314 приймальником за замовленням ДП «Запорізький тітано-магнієвий комбінат», вартість робіт становить 1619,28грн., в т.ч. ПДВ 20%269,88грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на запит СДПІ з ОВП від 25.01.2014 №527/10/07-40 про надання інформації про взаємовідносини та розрахунки ПВКП «Ніколь» з Криворізьким локомотивним депо ТЧ-2 надійшла відповідь від Криворізького локомотивного депо від 28.01.2014 №3 про те, що у жовтні 2013 року взаємовідносин та розрахунків з ПВКП «Ніколь» не відбувалось.

Також на запит СДПІ з ОВП від 25.01.2014 №527/10/07-40 надійшла відповідь від Криворізького локомотивного депо від 29.01.2014 №5 про те, що згідно листа ТОВ «Дизельмашсервіс КР» від 30.01.2013 №14 Криворізьким локомотивним депо виконані послуги по огляду локомотива ТГМ-4А №2627 інв. №729314 у недіючому стані згідно акту виконаних робіт №1117 від 05.11.2013 та розрахунку №1117 від 01.11.2013 на суму 314, 89 грн.

За змістом листа ТОВ «Дизельмашсервіс КР» від 28.10.2013 №13 локомотив ТГМ-4А №2627 інв. №729314 був прийнятий на зберігання в депо з 21.10.2013 по 04.11.2013 та його подавання на територію депо по відомості № 22100298 на загальну суму 1139,10 грн. по акту виконаних робіт №1184 від 25.11.2013 Інших послуг Криворізьке локомотивне депо ТОВ «Дизельмашсервіс КР» не надавало.

При цьому, згідно наданої відповіді з фірмою ПВКП «Ніколь» взаємовідносин та розрахунків в 2013 року з Криворізьким локомотивним депо не відбувалось.

Також з листа Державного підприємства «Придніпровська залізниця» №МО-04а/15 від 06.02.2014 вбачається, що ПВКП «Ніколь» (код ЄДРПОУ) по залізниці не акредитоване, отже, перевезення залізничним транспортом, у разі коли ДП «ЗТМК» та ПВКП «Ніколь» виступало відправником або одержувачем відповідно, не здійснювалося.

Також з матеріалів перевірки вбачається, що головним оперативним відділом СДПІ з метою встановлення фактичного місцезнаходження ПВКП «Ніколь» здійснено виїзд за місцем реєстрації підприємства (м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 143, кв. 307/13), в результаті чого було складено довідку про те, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться. На запит ГОВ СДПІ №3817/10/07-40 від 24.12.2013 щодо взаємовідносин з ДП «ЗТМК» в жовтні 2013 року ПВКП «Ніколь» відповідь не надано.

Головний оперативний відділ СДПІ в ході відпрацювання взаємовідносин ДП «ЗТМК» з ПВКП «Ніколь» в жовтні 2013 року вжито наступні заходи:

- направлено запит до реєстраційної служби ЗМУЮ (запит №3823/10/07-40 від 25.12.2013), згідно отриманої відповіді по ПВКП «Ніколь» у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні;

- направлено запит до УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області (запит №3834/10/07-40 від 25.12.2013), згідно отриманої інформації від УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області за підприємством ПВКП «Ніколь» транспортні засоби не зареєстровані;

- направлено запит до ГУ Держземагенства в Дніпропетровській області (запит №3835/10/0740 від 25.12.2013), згідно отриманої відповіді право власності на земельні ділянки у підприємства ПВКП «Ніколь» відсутнє.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наведене стосується і актів прийому-передачі виконаних робіт, які не містять відомостей відносно контрагента позивача, як виконавця робіт, та самі по собі не є підтвердженням поставки продукції з боку контрагента позивача на користь останнього.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності виконання робіт за вказаним договором має не лише наявність податкових накладних, а й документи, що засвідчують факт транспортування тепловозу ТГМ4А №2627, інв.№729314. При цьому вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному договорі на капітальний ремонт локомотиву.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту отримання зазначеного в накладних послуг. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при винесенні оскаржуваних рішень аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 00194731) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувач головне управління Державної казначейської служби України, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) сума судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова