Постанова № 39579559, 11.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року 11:41Справа № 2а-0870/12259/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, за участю Прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0001000808 від 05 липня 2011 року та № 0001010808 від 05 липня 2011 року,

за участю представників:

від позивача - Левченка В.В. (дов. № 19/3 від 01 січня 2014 року),

Зінченка М.В. (дов. № 19/5 від 01 січня 2014 року),

від відповідача - Ратієва Д.С. (дов. № 7/10 від 27 червня 2013 року),

Коваленко С.В. (дов. № 76/10 від 11 вересня 2013 року),

від прокурора - не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжкокс») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001000808 від 05 липня 2011 року та № 0001010808 від 05 липня 2011 року.

У судовому засіданні 08 квітня 2014 року, за письмовим клопотанням представника відповідача здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів .

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві (з урахуванням додаткових письмових пояснень № 19/29 від 17 січня 2012 року та № 19/216 від 10 червня 2014 року). Пояснивши, що відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про непідтвердження наявності фактичних поставок пипериленової фракції від ТОВ «Укртехнометиз» на адресу позивача в межах договору поставки № 2503 від 21 грудня 2009 року. Зазначає, що згідно з приписами Закону України «Про податок на додану вартість», у разі видачі покупцю контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період. Позивач відніс до податкового кредиту сплачені суми податку у зв'язку з придбанням продукції в межах укладеного договору поставки пипериленової фракції від 21 грудня 2009 року на підставі отриманих від ТОВ «Укртехнометиз» передбачених законом податкових накладних. В той же час, цей товар за зазначеним договором фактично був отриманий позивачем, що підтверджується первинними документами, а саме: - актами прийому-передачі товару (пипериленової фракції), рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, транспортними документами, прибутковими ордерами, банківськими виписками, які не були враховані перевіряючими при перевірці. Чинним законодавством на покупця товару не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо сумлінного здійснення господарської діяльності будь-кого з постачальників у ланцюгу.

Тому позивач вважає, що відповідачем не надано ніяких доказів, які б підтверджували факт відсутності реальної поставки товару за договором між позивачем та ТОВ «Укртехнометиз», у зв'язку з чим просить суд задовольнити позв повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав зазначених у письмових запереченнях. Вважають, що рішення, винесені відповідачем, є законними та обґрунтованими, і відповідачем надані суду усі необхідні докази, які підтверджують відсутність фактичної поставки товару за укладеним договором між позивачем і ТОВ «Укртехнометиз». Просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не з'явився. Про місце. Час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 31 травня 2011 року по 06 червня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з постачальником ТОВ «Укртехнометиз» за період з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами вищезазначеної перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями), ПАТ «Запоріжкокс»:

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 487 861 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 487 861 грн.;

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 371 357 грн., у тому числі: за півріччя 2010 року на суму 769 254 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 1 207 482 грн., за 2010 рік на суму 1 371 357 грн.

За результатами перевірки податковим органом 14 червня 2011 року складено акт № 144/08-08/00191224 (далі - акт перевірки № 144).

На підставі акту перевірки № 144, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, 05 липня 2011 року винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0001000808, яким визначено ПАТ «Запоріжкокс» податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 371 357,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 342 839,25 грн.;

№ 0001010808, яким ПАТ «Запоріжкокс» збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 487 861 грн.

14 липня 2011 року позивачем на адресу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області направлена первинна скарга від 13 липня 2011 року № 19/349 про перегляд вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду первинної скарги ДПА у Запорізькій області направлено на адресу позивача рішення від 07 вересня 2011 року № 3965/10/25-020, яким податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі залишені без змін.

19 вересня 2011 року позивачем на адресу Державної податкової адміністрації України направлена повторна скарга № 19/445 від 16 вересня 2011 року про перегляд вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

ДПА України на адресу позивача направлено рішення №5996/6/10-2115 від 21 листопада 2011 року про результати розгляду скарг, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а повторна скарга позивача - без задоволення.

Як встановлено судом, 21 грудня 2009 року між ВАТ «Запоріжкокс» (Покупець) та ТОВ «Укртехнометиз» (Постачальник) укладено договір поставки № 2503, який досліджено перевіркою відповідача та згідно підпунктом 1.1 пункту 1, якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити товар - пипериленову фракцію (ТУ 2411-085-16810126-2005). Термін дії договору з 21 грудня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно з додатковою угодою (до вищезазначеного договору) № 1/2763 від 27 грудня 2010 року строк дії договору продовжено до 31 січня 2011 року.

ТОВ «Укртехнометиз» складено: податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти прийому передачі та видаткові накладні щодо передачі ВАТ «Запоріжкокс» пипериленової фракції на загальну суму 6 582 511,28 грн., у тому числі ПДВ 1 097 085,22 грн.

Позивач, під час розгляду справи, посилався на наявність прибуткових ордерів та видаткових накладних, які свідчать про фактичне відвантаження продукції ТОВ «Укртехнометиз» та її отримання ПАТ «Запоріжкокс».

Судом досліджено надані документи, а саме наступні видаткові накладні і акти прийому передачі, які нібито підтверджують відвантаження товару: № РН-0000005 від 18 лютого 2010 року, акт № 1 від 18 лютого 2010 року; № РН-0000027 від 07 травня 2010 року, акт № 2 від 07 травня 2010 року; № РН-0000037 від 10 червня 2010 року, акт № 3 від 10 червня 2010 року; № РН-0000048 від 14 липня 2010 року, акт № 4 від 14 липня 2010 року; № РН-0000056 від 29 липня 2010 року, акт № 5 від 29 липня 2010 року; № РН-0000066 від 12 жовтня 2010 року, акт № 6 від 12 жовтня 2010 року; № РН-0000069 від 19 листопада 2010 року, акт № 7 від 19 листопада 2010 року.

ПАТ «Запоріжкокс» виписано наступні прибуткові ордери:

№№ 15/14, 15/13 від 12 лютого 2010 року до видаткової накладної РН-0000005 від 18 лютого 2010 року;

№№ 15/31, 15/32, 15/33, 15/34 від 30 квітня 2010 року до видаткової накладної РН-0000027 від 07 травня 2010 року, акт № 2 від 07 травня 2010 року;

№№ 15/41, 15/40 від 01 червня 2010 року до видаткової накладної РН-0000037 від 10 червня 2010 року, акт № 3 від 10 червня 2010 року;

№№ 15/53, 15/52, 15/51 від 01 липня 2010 року до видаткової накладної РН-0000048 від 14 липня 2010 року, акт № 4 від 14 липня 2010 року;

№№ 15/54, 15/55, 15/56 від 21-22 липня 2010 року до видаткової накладної РН-0000056 від 29 липня 2010 року, акт № 5 від 29 липня 2010 року;

№№ 15/76, 15/77, 15/75 від 02 жовтня 2010 року до видаткової накладної РН-0000066 від 12 жовтня 2010 року, акт № 6 від 12 жовтня 2010 року;

№№ 15/87, 15/86 від 15 листопада 2010 року до видаткової накладної РН-0000069 від 19 листопада 2010 року, акт № 7 від 19 листопада 2010 року.

Судом встановлено, що прибуткові ордери виписані раніше ніж видаткові накладні і раніше ніж складено акти прийому передачі. Отже, зазначені видаткові накладні, прибуткові ордери не можуть вважатись належним доказом відвантаження та оприбуткування продукції у спірній операції.

Крім того, в ході перевірки ВАТ «Запоріжкокс» не було надано доказів, що підтверджують операції відвантаження та перевезення пипериленової фракції безпосередньо постачальником - ТОВ «Укртехнометиз», або іншими підприємствами за укладеними договорами з ТОВ «Укртехнометиз».

Згідно наданих вантажно-митних декларацій та товаросупровідних документів, пипериленову фракцію відправлено ВАТ «Синтез-Каучук» (Російська Федерація, - перевізником ТОВ «Скіф Шиппінг», отримувачу ВАТ «Запорожкокс». Жодних документів, які б підтвердили факт здійснення операції продажу ТОВ «Укртехнометиз» позивачу пипериленової фракції, згідно з договором від 21 грудня 2009 року із зазначенням виробника продукції, позивачем суду не надано. А у відповідності до умов договору (підпункту 1.2 Договору) ТОВ «Укртехнометиз» гарантовано, що товар належить останньому на праві приватної власності.

Згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 644 від 21 листопада 2000 року в редакції Наказу 1135 від 05 листопада 2009 року, у товарно-транспортній (залізничній) накладній зазначається найменування відправника. Відправником у даному випадку є ВАТ «Синтез-Каучук». Даний факт підтверджує виключно транспортування залізничним транспортом зазначеного товару та не може підтверджувати чи спростовувати перехід права власності на товар.

Також, необхідно зазначити, що судом, під час розгляду справи досліджено ВМД та залізничні накладні: ВМД № 807010508/2010/818755 (по залізничним накладним АК № 282965, АК № 282966), ВМД № 807010508/2010/819379 (по залізничній накладній АК № 282987), ВМД № 807010508/2010/848565 (по залізничній накладній АК № 301209), ВМД № 807010508/2010/848513 (по залізничним накладним АК № 301208, АК № 301207), ВМД № 807010508/2010/855510 (по залізничним накладним АК № 302436, АК № 303652, АК № 302653), ВМД № 807010508/2010/860155 (по залізничним накладним АК № 781336, АК № 781337), АЖ № 835006, АЖ № 835007, АЖ № 849459, АЖ № 849458, АЖ № 849457, АЖ № 849456, АК № 282064, АК № 282065, АК № 282966.

Відповідно до умов Контракту № 05742686 СК/30-08 від 05 лютого 2008 року, мовою оригіналу: «ОАО Стерлитамакский нефтехимический завод» (ОАО «СНХЗ») г. Стерлитамак РФ, именуемый в дальнейшем «Продавец» с одной стороны и фирма Gellior Limited именуемая в дальнейшем «Покупатель» заключили настояний Контракт о нижеследующем.

Покупатель обязуется заказать и оплатить Товар на условиях и в сроки, установленные в параграфах 7 и 8.

Продавец обязуется поставить товар в соответствии с согласованной спецификацией, в сроки, в количествах и на условиях, в соответствующем приложении к настоящему контракту».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у наведених залізничних накладних, у графах 2 і 6, які заповнюються відправником та не обов'язкові для залізниці, визначено контракт за яким здійснюється поставка між експортером та імпортером від 05 лютого 2008 року № 05742686 СК/30-08.

Крім того, суд вважає зазначити, що у графі 1 «Декларація» зазначено 2-значний літерний код напрямку переміщення товару «ТР» - транзит через митну територію України. Відповідно до інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09 липня 1997 року, такий тип декларації подається митному органу при оформленні товарів в митний режим транзиту.

Статтею 155 Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року встановлено, що транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній митний транзит.

Прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України.

Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:

1) від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;

2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України;

4) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

Статтею 200 Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року передбачено, що транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Таким чином, дослідивши надані залізничні накладні ВМД судом встановлено, що вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження господарської операції між Позивачем та ТОВ «Укртехнометиз».

Актом перевірки встановлено, що на запит Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відділом податкової міліції Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримано та надано пояснення ОСОБА_5, згідно з якими ОСОБА_5 є директором та головним бухгалтером ТОВ «Укртехнометиз» з 2006 року. Підприємство займалося продажем металічної проволоки. На балансі підприємства транспортні засоби не значаться. Штатна чисельність підприємства складає один чоловік.

По договору купівлі-продажу ТОВ «Укртехнометиз» на адресу отримувача ПАТ «Запоріжкокс» здійснив поставку пиперилена. Поставка товару здійснено залізницею. Розвантаження товару оплачено ВАТ «Запоріжкокс» (розвантаження здійснено отримувачем ВАТ «Запоріжкокс»). Але, підтверджуючих первинних документів директором не надано.

До пояснень ОСОБА_5 суд ставиться критично, оскільки останні не підтверджені належними доказами.

Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ на запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо перевірки ТОВ «Укртехнометиз» повідомлено про неможливість здійснення перевірки підприємства, у зв`язку із тим, що ТОВ «Укртехнометиз» за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено відхилення в декларуванні податкового кредиту ПАТ «Запоріжкокс» та податкових зобов'язань ТОВ «Укртехнометиз»

- за період лютий 2010 року включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 97 572,26 грн.;

- за період з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 102 728,30 грн.,

- здійснено коригування щодо зменшення податкового кредиту на суму 5 643,08 грн.

Згідно податкової інформації щодо співставлення податкових зобов'язань встановлено, що ТОВ «Укртехнометиз» за періоди: квітень-липень, вересень-листопад 2010 року відсутнє декларування податкових зобов'язань по покупцю ВАТ «Запоріжкокс» на загальну суму ПДВ 999 512,96 грн. Також встановлено відсутність декларування податку на прибуток ТОВ «Укртехнометиз» за 2010 рік.

Таким чином, оскільки у підприємства-постачальника ТОВ «Укртехнометиз» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення поставки товарів, відсутнє декларування податку на прибуток за 2010 рік, суд вбачає проведення операцій, які не мають реального товарного характеру, проведених для надання податкової вигоди підприємствам - вигодонабувачам, у тому числі ВАТ «Запоріжкокс».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

За приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із наданих позивачем доказів відсутні первинні документи, які б підтверджували надання товару позивачу саме від ТОВ «Укртехнометиз». Наявність належним чином складених договору поставки, податкових накладних та рахунків фактур не свідчить про товарність здійснених господарських операцій.

Оскільки, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до поставки операції за цивільно-правовими договорами, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При розгляді справи та перевіркою встановлено, що товар, обумовлений договором № 2503 від 21 грудня 2009 року не поставлявся.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність дій, вчинених при проведенні перевірки та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини по справі, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, під час винесення яких діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також позивачем не надані суду достатні докази реальності господарських операцій за укладеним договором № 2503 від 21.12.2009.

Беручі до уваги вищезазначене, суд вважає прийняті відповідачем відносно позивача податкові повідомлення-рішення №0001000808 від 05 липня 2011 року та № 0001010808 від 05 липня 2011 року є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 94, 158-167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов.