Постанова № 39579555, 07.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року о/об 17год. 39 хв.Справа № 808/2413/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю представників:

від позивача: - Ю.М. Рибалка, О.В. Лях, О.П. Бочар,

від відповідача - Р.О. Шавло

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова»

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» (далі - позивач або ТОВ «АФ імені А.Суворова») до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або Енергодарська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів в Запорізькій області №0000292200 від 19.03.2014 та №0000302200 від 19.03.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що чинним законодавством не обмежено використання сум податку на додану вартість, що акумульовані на спеціальному рахунку сільськогосподарського товаровиробника на оплату постачальнику виключно податку на додану вартість. Висновок податкового органу про те, що суми ПДВ, перераховані на окремі рахунки, мають бути використані лише на відшкодування сум ПДВ, сплаченого постачальнику у вартості виробничих факторів, позбавляючи при цьому право сільгосппідприємства використовувати кошти зі спеціального рахунку на інші виробничі цілі, на думку позивача, є необґрунтованим. Крім того, позивач вважає, що відсутність реєстрації договорів оренди окремих земельних ділянок не спростовує факту виробництва на них власної сільгосппродукції. Також позивач вказує на необґрунтоване застосування відповідачем одночасно двох видів штрафних (фінансових) санкцій за порушення цільового використання сум податкової пільги.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначає, що основним критерієм, який дає право сільськогосподарським товаровиробникам застосовувати зазначені пільгові режими оподаткування, Податковим кодексом України визначено обсяг сільськогосподарської продукції, яка вироблена таким підприємством на власних або орендованих виробничих фондах (потужностях). Таким чином, щодо земельних ділянок, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками - суб'єкти спеціального режиму сплати ПДВ чи платниками фіксованого сільськогосподарського податку, повинно бути оформлено або право власності, або право оренди у загальновстановленому порядку. Крім того, відповідач вказує, що за змістом п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. Такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок якого сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Враховуючи викладене, на думку контролюючого органу, спрямування коштів сільськогосподарськими товаровиробниками з окремого рахунку на придбання паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив тощо, які будуть задіяні у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг, вважається цільовим використанням акумульованих коштів лише за умови, що розрахунки з постачальниками в частині відшкодування сум ПДВ, сплачених (нарахованих) на вартість виробничих факторів, проведено в повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 07 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» зареєстрована Великобілозерською районною державною адміністрацією Запорізької області як юридичну особу за адресою: 71404, Запорізька обл., Великобілозерський р-н, с. Велика Білозерка (частина 4 села), вул. Перемоги, буд. 102. Ідентифікаційний код 00849209.

На підставі направлень від 07.11.2013 №48, №49, №50 виданих Енергодарською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області посадовими особами відповідача згідно з пп.20.14 п.20.1 ст.20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, наказу Енергодарської ОДПІ від 29.10.2013 №342 та наказу про продовження терміну документальної планової виїзної перевірки Енергодарської ОДПІ від 04.12.2013 №401, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2013 року, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт №253/22-01/00849209 від 26.12.2013.

На підставі направлень від 28.01.2014 №2, №3 виданих Енергодарською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області посадовими особами відповідача згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Енергодарської ОДПІ від 28.01.2014 №42 та наказу про продовження терміну документальної позапланової виїзної перевірки Енергодарської ОДПІ від 08.02.2014 №83, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013.

За результатами перевірки складено Акт №77/22-01/00849209 від 24.02.2014, а також прийняті податкові повідомлення-рішення №0000292200 від 19.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 265 775,00грн., за штрафними санкціями 632 792,25грн., та №0000302200 від 19.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 510,00грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п.209.1, п. 209.2, п. 209.6, п.209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Агрофірма ім. А.Суворова» завищено суми податку на додану вартість, що підлягають відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму 357 911 грн. у тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 33 200грн., за листопад 2010 року в сумі 13 238грн., за грудень 2010 року в сумі 47 244грн., січень 2011 року в сумі 3 604грн., березень 2011 року в сумі 11 677грн., квітень 2011 року в сумі 88 290грн., травень 2011 року в сумі 62 059грн., червень 2011 року в сумі 35 394грн., серпень 2011 року в сумі 1 046грн., вересень 2011 року в сумі 3 948грн., жовтень 2011 року в сумі 3 732грн., листопад 2011 року в сумі 2 934грн., грудень 2011 року в сумі 5 807грн., січень 2012 року в сумі 4 126грн., лютий 2012 року в сумі 2 705грн., березень 2012 року в сумі 6 801грн., квітень 2012 року в сумі 7 247грн., травень 2012 року в сумі 4 525 грн., червень 2012 року в сумі 5 730грн., липень 2012 року в сумі 271грн., серпень 2012 року у сумі 410грн., жовтень 2012 року в сумі 1 258грн., листопад 2012 року в сумі 305грн., грудень 2012 року в сумі 4 437грн., лютий 2013 року в сумі 1 826грн., травень 2013 року в сумі 4 210грн., червень 2013 року в сумі 1 169грн., липень 2013 року в сумі 55грн., серпень 2013 року в сумі 293грн., вересень 2013 року в сумі 370 грн. та заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду на загальну суму 5 150грн., в тому числі: за лютий 2011 року в сумі 2 182грн., за липень 2011 року в сумі 2 565грн., за вересень 2012 року в сумі 38грн., за березень 2013 року в сумі 66грн., за квітень 2013 року в сумі 299грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Агрофірма ім. А.Суворова» занижено ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 363 061грн. шляхом неправомірного віднесення до складу податкових зобов'язань з ПДВ скороченої декларації (спеціальний режим оподаткування сум ПДВ, що підлягають відображенню в складі податкових зобов'язань з ПДВ загальної декларації (на загальних підставах), у тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 33 200грн., за листопад 2010 року в сумі 13 238грн., за грудень 2010 року в сумі 47 244грн., січень 2011 року в сумі 3 604грн., лютий 2011 року в сумі 2 182грн., березень 2011 року в сумі 11 677грн., квітень 2011 року в сумі 88 290грн., травень 2011 року в сумі 62 059грн., червень 2011 року в сумі 35 394грн., липень 2011 року в сумі 2 565грн., серпень 2011 року в сумі 1 046грн., вересень 2011 року в сумі 3 948грн., жовтень 2011 року в сумі 3 732грн., листопад 2011 року в сумі 2 934грн., грудень 2011 року в сумі 5 807грн., січень 2012 року в сумі 4 126грн., лютий 2012 року в сумі 2 705грн., березень 2012 року в сумі 6 801грн., квітень 2012 року в сумі 7 247грн., травень 2012 року в сумі 4 525грн., червень 2012 року в сумі 5 730грн., липень 2012 року в сумі 271грн., серпень 2012 року в сумі 410 грн., вересень 2012 року в сумі 38грн., грудень 2012 року в сумі 4 437грн., лютий 2013 року в сумі 1 826грн., березень 2013 року у сумі 66грн., квітень 2013 року у сумі 299грн., травень 2013 року в сумі 4 210грн., червень 2013 року у сумі 1 169грн., липень 2013 року в сумі 55 грн., серпень 2013 року у сумі 293грн., вересень 2013 року в сумі 370грн.; п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України в частині нецільового використання коштів спец рахунку всього у сумі 440 059,20грн., в тому числі у вересні 2011 року 14 140,83грн., в жовтні 2011 року 68 460,00грн, грудні 2011 року 138 333,33грн., березні 2012 року 137 458,37грн., в березні 2013 року 81 666,67грн.; ст. 44 Податкового кодексу України в частині не підтвердження в ході перевірки документами податкового та бухгалтерського обліку даних податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №200085886 (НБ №021599) ( т. 1 а.с. 163), індивідуальний податковий номер підприємства: 008492008043.

Відповідно до Свідоцтва переліком видів діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння, олійних культур; 01.61 0 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (п.п.209.17.14 п.209.17 ст. 209 КВЕД -2010); 10.11 - обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства, рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється).

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Перевіркою позивача встановлено, що підприємством задекларовано позитивне значення суми ПДВ, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства:

- кошти в розмірі 16108грн. перераховано на спец рахунок за серпень 2011 року у вересні 2011 року (платіжне доручення № від 22.09.2011);

- кошти в розмірі 87167грн. перераховано на спец рахунок за вересень 2011 року у жовтні 2011 року (платіжні доручення №653 від 19.10.2011 у сумі 50000,0грн., №665 від 21.10.2011 у сумі 37167,0грн.);

- кошти в розмірі 165418,0грн. перераховано на спец рахунок за листопад 2011 року у грудні 2011 року (платіжне доручення №728 від 28.12.2011);

- кошти в розмірі 210504грн. перераховано на спец рахунок за лютий 2011 року у березні 2012 року (платіжні доручення №792 від 21.03.2012 у сумі 10504,0грн., №787 від 15.03.2012 у сумі 200000,0грн.);

- кошти в розмірі 99254грн. перераховано на спец рахунок за лютий 2013 року у березні 2013 року (платіжні доручення №1086 від 14.03.2013 у сумі 98000,0грн., №1089 від 18.03.2013 у сумі 1577,00грн.).

Станом на 01.09.2011 року залишок грошових коштів по рахунку 311 (позабюджетний спеціальний рахунок) складає 861,97 грн.

Так, кошти спецрахунку у вересні 2011 року в сумі 16969,00 грн. використані на оплату поставки продукції: на загальну суму 16969,00грн., у т. ч. ПДВ - 2828,17 грн., згідно рахунка №1070 від 25.08.2011, платіжне доручення №2477 від 22.09.2011.

Податок на додану вартість по розрахункам за придбані підприємством TOB «Агрофірма ім. А.Суворова» у постачальників ТМЦ, товари в вересні 2011 року, згідно даних, зазначених в декларації з ПДВ (скорочена), складає 253 202 грн.

Станом на 01.10.2011 залишок грошових коштів по рахунку 311 (позабюджетний спеціальний рахунок) складає 44,64 грн. Кошти спецрахунку у жовтні 2011 року в сумі 82152,00 грн. використані на оплату поставок TOB «Нікас-Україна» за нітроамофоску, платіжне доручення № 652 від 19.10.2011, на загальну суму 50000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; платіжне доручення № 14 від 21.10.2011, на загальну суму 32152,0 грн. в т.ч. ПДВ 5358,67грн.;

Податок на додану вартість по розрахункам за придбані підприємством TOB «Агрофірма ім. А.Суворова» у постачальників ТМЦ, товари в жовтні 2011 року, згідно даних, зазначених в декларації з ПДВ (скорочена), складає 135 211 грн.

Станом на 01.12.2011 залишок грошових коштів по рахунку 311 (позабюджетний спеціальний рахунок) складає 895,95 грн. Кошти спецрахунку у грудні 2011 року в сумі 166000,00 грн. використані на оплату поставок TOB «Агросфера» на загальну суму 166000,0 грн. в т.ч. ПДВ 27666,67 грн., за товар по рах.56224, дог №8330-П від 27.12.2011, платіжне доручення №18 від 29.12.2011.

ПДВ по розрахункам за придбані підприємством TOB «Агрофірма ім. А.Суворова» у постачальників ТМЦ, товари в грудні 2011 року, згідно даних, зазначених в декларації з ПДВ (скорочена), складає 195 216 грн.

Станом на 01.03.2012 залишок грошових коштів по рахунку 311 (позабюджетний спеціальний рахунок) складає 267 892,95грн. Кошти спецрахунку у березні 2012 року в сумі 477273,80 грн. використані на оплату поставок:

- TOB «Агро Легіон» на загальну суму 10000,0 грн. без ПДВ., за насіння по рах.37 від 29.02.2012, платіжне доручення №20 від 01.03.2012;

- TOB «Золотой екватор» на загальну суму 78273,80 грн. в т.ч. ПДВ 13045,63грн., за паливо по рах.740 від 01.03.2012, платіжне доручення №21 від 03.03.2012;

- TOB «Агро Легіон» на загальну суму 29000,0 грн. без ПДВ., за насіння по рах.37 від 29.02.2012, платіжне доручення №22 від 06.03.2012;

- TOB «Нікас-Україна» на загальну суму 150000,0 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 25000,00грн., за насіння по рах.37 від 29.02.2012, платіжне доручення №23 від 13.03.2012;

- TOB «ТК Альбіон» на загальну суму 200000,00грн. в т.ч ПДВ у сумі 33333,33грн., передплата за сіялку по договору №274-АЛ від 01.02.2012, платіжне доручення №24 від 15.03.2012;

- TOB «Технооптторг-Трейд» на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1666,67грн., за шини по рах.50052343 від 20.03.2012, платіжне доручення №25 від 21.03.2012.

Податок на додану вартість по розрахункам за придбані підприємством TOB «Агрофірма ім. А.Суворова» у постачальників ТМЦ, товари в березні 2012 року, згідно даних, зазначених в декларації з ПДВ (скорочена), складає 312 927 грн.

Станом на 01.03.2013 залишок грошових коштів по рахунку 311 (позабюджетний спеціальний рахунок) складає 934,5грн. Кошти спецрахунку у березні 2013 року в сумі 98000 грн. використані на оплату ПАТ «Концерн Стірол» на загальну суму 98000,0 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 16333,33грн., передплата за КАС по сч. СФ042211 від 13.03.2013, платіжне доручення №58 від 14.03.2013;

Податок на додану вартість по розрахункам за придбані підприємством TOB «Агрофірма ім. А.Суворова» у постачальників ТМЦ, товри у березні 2013 року, згідно даних, зазначених в декларації з ПДВ (скорочена), складає 229 562,00грн.

В судовому засіданні представник відповідача не оспорював реальність операцій між позивачем та його контрагентами, разом з тим, зазначив, що кошти, акумульовані позивачем, як сільськогосподарським підприємством, на спеціальному рахунку можуть бути використані лише для відшкодування суми податку, сплаченого (нарахованого) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок якого сформовано податковий кредит. Суд вважає таку позицію податкового орану хибною з огляду на наступне.

Статтею 209 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для: сільськогосподарських товаровиробників запроваджено пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість, який передбачає підтримку сільськогосподарських товаровиробників шляхом направлення сум податку на додану вартість, що визначені ними для сплати до бюджету, на розвиток сільськогосподарської галузі.

Так, спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.2 статті 209 Кодексу).

Сума податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника (та в подальшому використанню на виробничі цілі), визначається в податковій декларації з податку на додану вартість з позначкою *01217*01227*0123*, в якій відображаються операції., що стосуються спеціального режиму оподаткування, установленого статтею 209 Кодексу.

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 (далі - Порядок). Зокрема, пунктом 4 Порядку визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, тобто для інших виробничих цілей.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов'язані з діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності, відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу, належать

виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

виробництво продукції тваринництва, а саме свіських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій, інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

При цьому ні Кодексом, ні Порядком не обмежено використання податку на додану вартість, що акумульовані на спеціальному рахунку сільськогосподарського товаровиробника, виключно на оплату податку на додану вартість, що нарахований постачальником на вартість поставлених ним товарів/послуг, чи на оплату вартості таких товарів/послуг, які придбані виключно у платників податку на додану вартість.

Тому сільськогосподарське підприємство має право оплачувати за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, повну вартість придбаних товарів/послуг, які призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і податок на додану, який нараховується постачальником на вартість таких товар/послуг, а також вартість таких товарів/послуг, що придбаються в осіб, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість

Вказана позиція також відображена в індивідуальній податковій консультації, наданій позивачу згідно листа №1901/6199-99-19-04-02-15 від 03.02.2014 (т.1 а.с. 160) на звернення від 10.01.2014 №11 (т.1 а.с. 159).

За приписами п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно п. 52.1 ст. 52 податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Водночас за правилами п. 53.2 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином позивач діяв в межах норм діючого законодавства та згідно наданої індивідуальної консультації.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ по бюджетному відшкодуванню деклараціями на загальну суму 363 061грн., по операціям продажу продукції, яка вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не зареєстровані, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки були надані договори оренди землі, що не пройшли державної реєстрації: №367 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_6, №443 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_7, №388 від 14.06.2013 орендодавець ОСОБА_8, №494 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_9, №455 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_10, №508 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_11, №364 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_12, №503 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_13, №499 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_14, №487 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_15, №510 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_12, №509 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_16, №486 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_17, №501 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_18, №506 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_19, №484 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_20, №507 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_21, №496 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_22, №497 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_23, №504 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_24, № 505 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_24, №120 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_25, №3 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_26, №495 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_27, №515 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_10, №512 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_28, №488 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_29, №489 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_30, №493 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_31, №491 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_32, №505 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_33, №292 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_34, №513 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_12, №517 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_11, №500 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_35, №26 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_36, №498 від 14.06.2010 орендодавець ОСОБА_37, №542 від 27.11.2011 орендодавець ОСОБА_38, №543 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_39, №541 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_40, №601 від 23.01.2011 орендодавець ОСОБА_41, №545 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_42, №539 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_43, №540 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_44, №538 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_45, №546 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_46, №525 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_47, №537 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_48, №536 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_49, №535 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_50, №538 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_51, №530 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_52, №529 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_52, №532 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_53, №526 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_54, №527 орендодавець ОСОБА_55, №531 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_56, №533 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_57, №534 від 27.01.2011 орендодавець ОСОБА_58, №б/н від 16.05.2012 орендодавець ОСОБА_59, № б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_39, №б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_60, №б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_61, № 601 від 23.01.2011 орендодавець ОСОБА_41, №561 від 26.01.2011 орендодавець ОСОБА_62, №б/н від 16.05.2012 орендодавець ОСОБА_59, №б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_39, №б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_60, №б/н від 12.05.2011 орендодавець ОСОБА_61, №601 від 23.01.2011 орендодавець ОСОБА_41, №561 від 26.01.2011 орендодавець ОСОБА_62, №б/н від 16.05.2012 орендодавець ОСОБА_59, №563 від 26.01.2011 орендодавець ОСОБА_63 Вказані договори зареєстровані у Червоній сільській раді Валикобілозерського району Запорізької області.

Крім того, згідно довідки Відділу Держкомзему у Великобілозерському районі про площу землекористування ТОВ «Агрофірма ім. А.Суворова» станом на 01.01.2010 №75 від 20.01.2010 площа землекористування становить 4600,8480га, в т.ч. на умовах оренди земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Суворова - 4474,4309га.

Відповідно до довідки Відділу Держкомзему у Великобілозерському районі від 26.01.2011 №01-01-044/0130 про площу землекористування ТОВ «Агрофірма ім. А.Суворова» станом на 01.01.2011 площа землекористування становить 4553,0309га, в т.ч. на умовах оренди земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Суворова 4442,4309га.

Відповідно до довідки Відділу Держкомзему у Великобілозерському районі від 17.02.2012 №01-01-43/0126 про площу землекористування ТОВ «Агрофірма ім.А. Суворова» станом землекористування становить 4516,7709га, в т.ч. на умовах оренди земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Суворова - 4406,1709га.

Згідно довідки Відділу Держкомзему у Великобілозерському районі від 28.01.2013 №01-01-24/0030 про площу землекористування ТОВ «Агрофірма ім. А.Суворова» станом на 01.01.2013 площа землекористування становить 4367,1952га, в т.ч. на умовах оренди земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Суворова - 4256,5952га.

Також з матеріалів справи вбачається, що Великобілозерським відділення Камянсько-Дніпровської МДПІ видана довідка №260 від 15.04.2011 про те, що позивач в 2011 році є платником сільськогосподарського податку. Аналогічна довідки видана позивачу 25.04.2012 за №69/10/40-016 та №112/10/40-016 від 17.05.2013 (т.1 а.с. 241-247).

Відповідно до п. 209.6 ст. 206 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

При визначенні змісту поняття знаходження сільськогосподарських угідь на праві власності чи користування у платника фіксованого сільськогосподарського податку судам варто виходити з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу Українисільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.98 № 161-XIV «Про оренду землі»" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу Українинезалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

При цьому суд зазначає, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

При цьому, відповідно до п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78 ПК України, за змістом якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Зі змісту заперечень на Акт №253/22-01/00849209 від 26.12.2013 (вих. №23 від 14.01.2014) т.1 а.с. 148-156), вбачається, що вони не містять обставин, які не були досліджені під час перевірки. При цьому, до заперечень позивачем було додано: лист Міністерства доходів і зборів №14686/6/99-99-19-04-02-15 від 05.11.2013, відповідь з загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів, копія стор. №28 журналу «Баланс-Агро» №10 від 12.03.2012, відповідь з Єдиної бази податкових знань (форс-мажор), копія аркушів журналу «Вісник Міністерства доходів і зборів» 2013 №48, лист ВАСУ від 28.12.2012 №2614/12/13-12, договір оренди земельної частки (паю) №485 від 13.05.2003, договір оренди земельної частки (паю) №489 від 13.05.2003, лист №524 від 18.12.2013 отриманий ДПІ 18.12.2013 з додатками, консультація головного держподаткового ревізора-інспектора відділу спеціальних режимів оподаткування А.Кравзюк щодо коригування податкового кредиту в разі загибелі врожаю в скороченій декларації з ПДВ, лист №2 від 08.01.2014 до Червоної сільської ради, лист Червоної сільської ради від 13.01.2014 №01-39/18 з підтвердженням інформації про подовження договорів оренди земельних паїв, копії аркушів книги реєстрації спірних договорів оренди земельних паїв, договір оренди землі №566 від 10.08.2010 з ОСОБА_65

Водночас посилання відповідача, зокрема, у листі №831/10/08-23-22-015 від 31.01.2014 на те, що документи, які надавалися позивачем до перевірки перевірялися вибірковим порядком, а тому з метою більш якісного та ефективного дослідження документів та обставин та з метою переглянути висновки акту планової перевірки з урахуванням результатів такого дослідження в напрямку відповідності висновків перевірки нормам податкового та іншого законодавства України, є необґрунтованим. Крім того, відповідачем не заперечується факт надання позивачем до планової перевірки всіх необхідних документів, а відтак застосування п. 121.1 ст. 121 ПК України є безпідставним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при винесенні рішення про анулювання дозволу) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

У спірних правовідносинах відповідачем було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так як не було системно проаналізовано обставин спірних правовідносин, не було вжито відповідних заходів, які відповідач уповноважений вживати.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Енергодарської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Запорізькій області №0000292200 від 19.03.2014 та №0000302200 від 19.03.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені А.Суворова» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова