Ухвала суду № 39575524, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/21479/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Маслія В.І. Зайця В.С. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргоюДержавної фінансової інспекції у Донецькій областінапостанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 рокуу справі№ 2а-26056/10/0570за позовомДержавного підприємства «Донецька залізниця»доДержавної фінансової інспекції в Донецькій областіпровизнання дій незаконними та частково нечинною вимоги

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулась до Державної фінансової інспекції в Донецькій області з позовом, в якому просило визнати незаконними дії по проведенню ревізії та частково нечинними пунктів вимоги від 22 листопада 2010 року 05-05-1-10-14/12819, винесеної за результатами ревізії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні дії вчинені без передбачених на те законом підстав, а спірна вимога, прийнята у зв'язку в помилковими та законодавчо необґрунтованими висновками акту ревізії, є протиправною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, позов задоволено частково:

1) визнано нечинним п.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення нарахування, відображення в обліку дебіторської заборгованості, пред'явлення відритому акціонерному товариству «наукове-виробниче Підприємство «Техмет» та закритому акціонерному товариству «Ясинуватський завод залізобетонних виробів» та отримання від вантажовідправників коштів на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 400,70 тис. грн., вжиття інших дійових заходів в судовому, так і досудовому порядку для отримання недоотриманих коштів;

2) визнано нечинним п. 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення нарахування та виплати недоотриманих сум посадових окладів (тарифних ставок) на загальну суму 2699,97 тис.грн., у тому числі моторвагонне депо Родакове - 1615,42 тис.грн., вагонне депо Комунарськ - 1000,60 тис.грн., моторвагонне депо Сватове - 83,95 тис. грн.;

3) визнано нечинним п.4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення утримання на підставі поданих заяв зайво нарахованих та виплачених сум премії на загальну суму 433,12 тис. грн.. по автобазі станції Артемівськ або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог чинного законодавства (у тому числі за рахунок винних осіб);

4) визнано нечинним п.5 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення нарахування, відображення в обліку суми дебіторської заборгованості, пред'явлення та стягнення з Новобахмутівської сільської ради, з УМВС України на Донецькій залізниці зайво понесені залізницею витрати на суму по МВС на Донецькій залізниці в розмірі 4233,36 тис. грн.. (у тому числі вагонне депо Луганськ - 4131,70 тис. грн., Моторвагонне депо Родакове - 101,66 тис. грн..) або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог діючого законодавства;

5) визнано частково нечинним п.6 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення корегування у звітності зайво сплачених внесків до державних цільових фондів по незаконно сплаченій заробітній платі, надбавкам, доплатам, преміям на суму 163601,28 грн., або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог чинного законодавства;

6) визнано частково нечинним п.7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині здійснення усіх необхідних заходів, як у судовому так і у досудовому порядку по відшкодуванню зайво сплачених Позивачем коштів, внаслідок завищення вартості та обсягів виконаних робіт та наданих послуг, проведення нарахування, відображення в обліку дебіторської заборгованості, пред'явлення підрядним організаціям та стягнення на розрахунковий рахунок зайво сплачених коштів у сумі 353,68 тис. грн., по Красноармійській дистанції колії на суму 3,02 тис. грн., по Донецькому центру механізації колійних робіт на суму 350,66 тис. грн.;

7) визнано нечинним п.8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині здійснення усіх необхідних заходів як у судовому так і у досудовому порядку по відшкодуванню зайво сплачених державним підприємством «Донецька залізниця» та його структурними підрозділами коштів, проведення нарахування, відображення в обліку суми дебіторської заборгованості, пред'явлення суми та отримання коштів на розрахунковий рахунок підприємства, зокрема, з державного підприємства «Укралізничпостач» у сумі 7103,82 тис. грн. або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог діючого законодавства, а також визнано нечинним порушення на суму 714,0 тис. грн. в частині усунення шляхом проведення витрат за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства, або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог діючого законодавства;

8) визнано нечинним п.9 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині здійснення усіх необхідних заходів, як у судовому так і досудовому порядку та стягнення з відповідальних та винних осіб вартості понаднормового списання палива та запасних частин по вагонному депо Донецьк у сумі 2610,19тис. грн., локомотивному депо Іловайськ у сумі 1003,92тис.грн., локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське у сумі 3672,21тис.грн., локомотивному депо Ясинувата Західна у сумі 907,74тис.грн. та 31,9 тис. грн., локомотивному депо Дебальцеве- сортувальне у сумі 3353,2тис.грн. та 594,5 тис. грн., локомотивне депо Слов'янськ у сумі 338,6 тис.грн. та 1,09 тис. грн., локомотивне депо Попасна у сумі 6,46тис.грн., моторвагонне депо Сватове у сумі 339,12тис.грн., локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське у сумі 152,57 тис. грн. та 343,03 тис. грн.;

9) визнано нечинним п.10 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині здійснення всіх необхідних заходів, як у судовому так і досудовому порядку, відшкодування встановленої нестачі основних засобів шляхом отримання грошових коштів, відповідних основних засобів та ТМЦ або іншим шляхом у відповідності до вимог чинного законодавства на суму 181,30 тис. грн.; відображення в обліку розраховані відповідно до Порядку визначення розміру збитків від крадіжки, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 та відображені в акті ревізії суми збитків від нестачі по Торезькій дистанції колії на суму 435,13 тис. грн. та перерахувати їх до відповідного фонду державного бюджету;

10) визнати нечинним п.12 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині приведення у відповідність штатної чисельності працівників структурних підрозділів та не допускати у подальшому понесення витрат від утримання понаднормових одиниць. Витрати з оплати праці на утримання понаднормових одиниць на суму 265,05 тис. грн. відшкодувати у відповідності до вимог чинного законодавства (у тому числі за рахунок винних осіб) по Локомотивному депо Іловайськ - 199,58 тис. грн., Локомотивному депо Дебальцево - Сортувальне - 44,39 тис. грн., Торезька дистанція колії - 21,08 тис. грн.;

11) визнано нечинним п.13 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині відкоригування у звітності та обліку підприємства та його структурних підрозділів зайво понесені суми витрат на загальну суму 4551,49 тис. грн. по Торезькій дистанції колії - 699,00 тис. грн., локомотивного депо Дебальцеве пасажирське - 2821,13 тис. грн., локомотивне депо Слов'янськ - 479,7 тис. грн., вагонне депо Луганськ - 390,12 тис. грн., моторвагонне депо Родакове - 13,36 тис. грн., вагонне депо Волноваха - 148,5 тис. грн.;

12) визнано нечинним п.14 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині відкоригування вартості основних засобів структурних підрозділів на суму проведених поліпшень на суму 5094,46 тис. грн. по вагонному депо Луганськ на суму 4749,41 тис. грн., по моторвагонному депо Родакове на суму 345,05 тис. грн.;

13) визнано нечинним п.15 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині перерахування до відповідного фонду державного бюджету доходу, отриманого підприємством та його структурними підрозділами від без ліцензійної діяльності на загальну суму 1515,50 тис. грн., у тому числі по державному підприємству «Донецька залізниця» (служба сигналізації та зв'язку) - 1470,10 тис. грн., по Краснолиманській дистанції колії на суму 44,4 тис. грн.;

14) визнано нечинним п.18 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині проведення утримання на підставі поданих заяв зайво нарахованих та сплачених сум посадових окладів, тарифних ставок, надбавок, доплат та премій в частині Краснолиманської дистанції колії у сумі 9,37 тис. грн. та локомотивне депо Слов'янськ у сумі 4,19 тис. грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державна фінансова інспекція в Донецькій області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року, про що складено акт від 15 жовтня 2010 року № 05.1-16/10.

За результатами ревізії відповідачем надіслано на адресу позивача вимогу від 22 листопада 2010 року 05-05-1-10-14/12819 про зобов'язання усунути порушення вимог законодавства.

Пункт 2 спірної вимоги був прийнятий на підставі висновків відповідача про те, що позивачем неправомірно не було здійснено підвищення тарифних ставок у зв'язку з підвищення мінімального розміру заробітної плати, пропорційно підвищенню мінімальної заробітної плати (коефіцієнт підвищення з 01.07.2009р. - 1,008; з 01.10.2009 - 1,032; з 01.11.2009р. - 1,145), встановленої ЗУ «Про держбюджет на 2009,2010рр», тому вимога стосовно проведення нарахування та виплати недоотриманих сум тарифних ставок є правомірною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент підвищення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2009, 2010 роки» заробітна плата працівників Вагонне депо Комунарськ, Моторвагонне депо Родакове, Моторвагонне депо Сватове була вище мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Коефіцієнти, які розраховані відповідачем, складають менш 101 відсотка (1,008 та 1,032), тому підстави для проведення індексації відсутні.

Коефіцієнт у розмірі 1,145 з 01.11.2009 року не може бути застосований, оскільки він виходить за межі періоду, в якому встановлено порушення відповідачем. (період визначений відповідачем з 01.07.2009 року по 01.11.2009 року)

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності пункту 2 вимоги відповідача про нарахування та виплату посадових окладів та тарифних ставок.

Вказуючи на правомірність пункту 4 вимоги відповідач в касаційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 4.6 Положень про преміювання водіїв автотранспортних засобів, виробничого персоналу, керівників, спеціалістів і службовців за основні результати господарчої діяльності по автобазі ст. Артемівськ (Додатки №№ 9-11 до Колективного договору), затверджених начальником Автобази ст. Артемівськ, виплата премії проводиться на підставі наказу начальника автобази і в межах виділеного фонду оплати праці. Оскільки наказів на премію керівник автобази не видавав, вимога про проведення утримання на підставі поданих заяв зайво нарахованих та виплачених сум премії та сплачених до державних цільових фондів коштів є правомірною .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено виплату премії працівникам автобази ст. Артемівськ без видання наказів на преміювання працівників. Підставою для виплати премії є виконання показників преміювання, при наявності відповідного розпорядження керівника Донецької залізниці. Премії за основні результати діяльності працівникам Автобази нараховувались на підставі Положення про преміювання та телеграфних указівок з ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до абзацу третього пункту 9 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 12.03.2009 року № 171-Ц, преміювання інших працівників підприємств і організацій, відокремлених структурних підрозділів здійснюється, виходячи з конкретних задач, які стоять перед ними, з урахуванням кінцевих результатів праці колективу в цілому, за показниками і в розмірах, які встановлюються керівником відповідного підприємства, організації та відокремлених структурних підрозділів, за погодженням з профспілковим комітетом, з урахуванням фінансової можливості і обумовлюються Положенням (т. 3 арк. справи 117).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично керівником автобази ст. Артемівськ приймалося рішення про преміювання працівників щомісячно на засіданнях комісії по розгляду питання про виплату премії працівникам автобази станції Артемівськ.

За результатами розгляду питання преміювання працівників складались протоколи, які були підписані головою комісії - керівником автобази станції Артемівськ та членами комісії - головним інженером, начальником відділу експлуатації, інженером по охороні праці, головним бухгалтером, старшим інспектором по кадрам, економістом, інженером та погоджено з головою профспілкового комітету.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність протоколів засідання комісії, які підписані керівником автобази та погоджені головою профспілкового комітету, повністю відповідають умовам абзацу третього пункту 9 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 12.03.2009 року, та можуть бути підставою для нарахування премії.

В обґрунтування правомірності пункту 5 вимоги відповідач зазначає, що позивачем здійснено оплату послуг з забезпечення громадської безпеки на залізничному транспорті, наданих Лінійним управлінням УМВС України на Донецькій залізниці в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, при цьому забезпечення виконання цієї постанови здійснюється в межах фінансування головних розпорядників бюджетних коштів, яким позивач не являється, у зв'язку з чим правомірно винесено вимогу про проведення нарахування та відображення в обліку заборгованості, пред'явлення та стягнення цих сум з Лінійним управлінням УМВС України на Донецькій залізниці. Також, згідно з умовами договору субпідряду, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю науково виробничим об`єднанням «Кримська технологічна компанія», витрати, понесені ДП «Донецька залізниця» від проведення ремонту та будівництва очисних споруд на загальній суму - 188 885,30 грн. (50 % від загальної суми понесених витрат) по будівництву малих очисних споруд станції Новобахмутівка, Новобахмутівській сільській раді за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. не пред'являлись в порушення статті 4-2 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного пункту вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем обґрунтовано сплачені грошові кошти за отримані послуги від МВС України, що також відповідає Закону України «Про міліцію». Щодо зайво понесених витрат по об`єкту, обладнання і мереж водопровідно-каналізаційного господарства після ремонту і малих очисних споруд після будівництва, розташованих за адресою: с. Новобахмутівка, вул. Вокзальна, 8 та 8а, суди зазначили, що оскільки об'єкт не переданий у комунальну власність, то підстав для застосування статті 4-2 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» у відповідача не було.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 10 Закону України «Про міліцію» міліція, відповідно до своїх завдань зобов'язана охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно.

Таким чином, вказаним Законом передбачена охоронна функція міліції, яка може виконуватись на договірних засадах, у зв'язку з чим позивачем було укладено договір супроводження пасажирських та приміських поїздів Донецької залізниці з Лінійним управлінням УМВС України.

Доводи касаційної скарги про неправомірність виконання наданих послуг на платній основі колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до частини другої частини другої статті 4-2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність документальної передачі об'єктів водопостачання та водовідведення після їх ремонту та будівництва малих очисних споруд до Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, то колегія суддів погоджується безпідставністю висновку відповідача щодо виникнення права у позивача на відшкодування зазначених витрат.

Визнаючи нечинним пункт 18 спірної вимоги суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з необґрунтованих висновків відповідача щодо відсутності атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці помічника машиніста незмінної дрезини та тесляра, зокрема відсутності проведення дослідження повітря робочої зони, метеорологічних факторів, шумового навантаження, інфразвуку, оскільки такі дослідження та атестація проводились по відношенню до робочого місця столяра, який працює в одному приміщенні з теслярем, та машиніста незмінної дрезини, який працює в одному приміщенні зі своїм помічником.

Враховуючи те, що умови праці помічника машиніста незмінної дрезини та тесляра є однаковими з умовами праці машиніста незмінної дрезини та столяра відповідно, а також те, що атестація робочих місць останніх була проведена, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо підтвердження шкідливих умов праці робочих місць помічника машиніста незмінної дрезини та тесляра.

Протилежні висновки відповідача, викладені в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими.

Що стосується п. 6 спірної вимоги, то вона містить положення щодо зобов'язання позивача відкоригувати у звітності зайво сплачені внески до державних цільових фондів по порушенням, які викладені у:

пункті 3 вимоги по Торезькій дистанції колії у розмірі 76210,01 грн. та автобазі станції Артемовськ на суму 2511,84 грн.,

пункті 4 вимоги по автобазі станції Артемовськ на суму 158504,10 грн.,

пункті 18 вимоги по Краснолиманській дистанції колії у сумі 3518,90 грн. та по вагонному депо Слов'янськ у сумі 1578,28 грн.

Як вбачається з вищезазначеного, колегія суддів перевірила правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин, що стосуються пунктів 4, 18 спірної вимоги, та погодилась із висновками судів в частині правомірної виплати премій, доплат працівникам позивача, відповідно колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності сплати внесків до державних цільових фондів, утриманих у зв'язку з такими преміями, надбавками.

В задоволенні позову щодо визнання нечинною пункту 3 вимоги та пункту 6 в частині суми по Торезькій дистанції колії у розмірі 76210,01 грн. та автобазі станції Артемовськ в розмірі 2511,84 грн., судами попередніх інстанцій було відмовлено, з обґрунтованістю чого сторони погодились згідно з касаційною скаргою та запереченнями проти неї, тому колегія суддів не вважає за потрібне переглядати правомірність цих висновків.

Досліджуючи правомірність пункту 7 спірної вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно матеріального звіту шляхового майстру ПД 13 за листопад 2008 року проведено списання шпал старопридатних в кількості 306 од. на загальну суму 7 853,04 грн. Фактично відповідно до Позвенної відомості непридатності шпал по ПД-13 дистанції колії Донецької залізничної дороги, проведена заміна шпал на перегоні ст. шахти №3 колія 2 з урахуванням одиничних та подвійних шпал в загальній кількості 188 одиниць.

Як вказує відповідач, документи, які б свідчили про використання залишку шпал в кількості 118 одиниць відсутні.

Однак, судами встановлено, що зазначені висновки суперечать наявним в матеріалах справи доказам, оскільки матеріальним звітом шляхового майстра ПД-13 Дуброва С.В. за листопад 2008 року форми М-19, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 №193, підтверджено відображення наявності і руху шпал у кількості 306 одиниць, у тому рахунку 118, щодо яких наявний спір.

Доводи касаційної скарги не спростували зазначених обставин.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що структурним підрозділом позивача - Донецьким центром механізації колійних робіт провадилось будівництво об'єкта «Цех по ремонту самохідних машин на станції Красноармійськ», яке здійснювалось на підставі договору підряду № 071890/НЮ, укладеного між державним підприємством «Донецька залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ландорра».

Вирішуючи спірну обставину щодо застосування для монтажу Цеху сендвіч - панелей з коефіцієнтом норми витрат 1,2, який було встановлено Інститутом для монтажу оцинкованого профнастілу ТП20, суди попередніх інстанцій виходили з проекту, розробленого Донецьким державним проектно-вишукувального інститутом залізничного транспорту, яким норми витрат для монтажу стінової огорожі з профільованого настилу встановлені на рівні 1,2. та погоджено заміну використання готових сендвіч - панелей при монтажу стінової огорожі та кровлі, що відповідає пункту 1.2.4, пункту 6 збірнику 9 «Металеві конструкції» ДБН.2.2-9-99.

Оскільки пунктом 1.2.4 збірнику 9 «Металеві конструкції» ДБН.2.2-9-99. передбачено, що об'єм матеріалів, виробів та конструкцій, витрати яких зазначені в таблиці «по проекту» слід визначати додатково у відповідності з проектно-технічною документацією, враховуючи розроблені Донецьким державним проектно-вишукувального інститутом залізничного транспорту норми витрат для монтажу стінової огорожі з профільованого настилу на рівні 1,2., зважаючи на лист цього Інституту від 28.09.2007 року № 1418/03 щодо погодження на заміну використання готових сендвіч - панелей при монтажу стінової огорожі та кровлі, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності використання позивачем норми витрат на рівні 1.2.

В обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо визнання нечинним п. 8 вимоги відповідач зазначає, що позивачем зайво сплачені кошти за транзитне супроводження вантажів, нарахованої постачальником ДП «Укрзалізничпостач» від загальної вартості поставленої продукції, оскільки відповідач вважає, що до поставки товару до місця, названого покупцем саме ЦХП повинно нести витрати за транзитне супроводження вантажів. Щодо придбання машини для виправки залізничних вагонів відповідач зазначає, що згідно акту монтажних та пусконалагоджувальних робіт машина для правки напіввагонів була виготовлена, змонтована, проведено пусконалагоджувальні роботи спеціалістами ТОВ «Рейл», тому націнка за транзитне супроводження не повинна бути сплачена ДП «Укрзалізничпостач». Також, на думку відповідача, ревізорами правомірно встановлене порушення в частині надання благодійної допомоги за 2008 рік в сумі - 1 627 000,0 грн., що на 714 тис. грн. перевищує заплановані витрати на благодійну допомогу, оскільки згідно даних фінансового плану по Донецькій залізниці на 2008 рік, витрати на благодійництво заплановано у сумі 913,0 тис. грн.

Задовольняючи позов в частині визнання нечинною п. 8 спірної вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, що з боку позивача відсутні зайво сплачені кошти за транзитне супроводження вантажів, нарахованої постачальником ДП «Укрзалізничпостач» від загальної вартості поставленої продукції, оскільки господарські відносини між Позивачем та ЦХП регулюються договорами (наказ Укрзалізниці від 30.04.10 № 329-Ц).

Згідно п. 2 договору продукція, що поставляється, оплачується у сумах, які включають націнку постачальника. Власником товарів є ДП «Укрзалізничпостач», Позивач надає послуги щодо транспортування цього товару залізничним транспортом. Для недопущення зайвих витрат в частині транспортування товару від постачальника до ДП «Укрзалізничпостач» та від ДП «Укрзалізничпостач» до підприємств залізничного транспорту, товари відвантажуються постачальниками безпосередньо підприємствам залізничного транспорту з метою зниження вартості транспортних послуг.

На думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що по Вагонному депо Волноваха з боку позивача відсутні зайві витрати коштів внаслідок оплати сум нарахованої у грудні 2008 року націнки у розмірі 1 % внаслідок придбання продукції (Машини для виправки залізничних вагонів) через ДП «Укрзалізничпостач», оскільки 1% націнки передбачено п. 1 наказу Укрзалізниці від 16.01.08 № 010-Ц.

Обґрунтованих доводів в заперечення правомірності наведених висновків касаційна скарга не містить.

Досліджуючи правомірність висновку відповідача щодо перевищення надання благодійної допомоги, передбаченої фінансовим планом на 714 тис. грн., суди встановили, що благодійні акції здійснювались на підставі розпоряджень Укрзалізниці по проїзду дітей до 16 років та по наданню в поїздах постільної білизни й чаю інвалідам війни та учасникам війни. Відповідно до статті 4 ЗУ «Про залізничний транспорт» управління здійснюється органом управління залізничним транспортом та позивач не має право самостійно приймати рішення про припинення терміну акції, які діють відповідно до розпорядження Укрзалізниці.

Оскільки збільшення розміру благодійної допомоги було зумовлено розпорядженням органом управління позивача, тобто з незалежних від позивача обставин, то висновки відповідача щодо неправомірності понесених витрат з боку Державного підприємства «Донецька залізниця» на благодійну допомогу, колегія суддів вважає безпідставними.

Окрім зазначеного, обґрунтовуючи правомірність п. 8 спірної вимоги відповідач в касаційній скарзі звертає увагу на те, що ревізією структурного підрозділу - Донецького центру механізації колійних робіт (Далі ДонЦМКР) встановлено, що в акті виконаних робіт № 1 за вересень 2008 року (т. 24 аркуш справи 210-214) до Розділу «Стіни» (Позиція Е9-43-1) «Монтаж металоконструкцій стінової огорожі» включені роботи по установці та розбиранню зовнішніх інвентарних лісів трубчатих висотою до 16 м. (Е8-35-2).

У зв'язку з наведеним позивачем зайво пред'явлені витрати по «установці та розбиранню зовнішніх інвентарних лісів трубчатих» в загальній сумі 129 966,0 грн. в порушення п. 1.1.4 Ресурсних елементних норм на будівельні роботи (Збірник № 9 Й «Металеві конструкції»), затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 № 270, оскільки даний склад робіт входить до норми передбаченої Збірником при роботі із металевими конструкціями.

Не погоджуючись з такими висновками, суди попередніх інстанцій посилались на пункти 1.1.2, 1.1.4 Ресурсних елементних норм на будівельні роботи (Збірник № 9 „Металеві конструкції"), затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 № 270 передбачено, відповідно до яких не передбачено включення робіт по установці та розбиранню інвентарних підмосток, драбин, настилів та інших приладів до робіт по монтажу металевих конструкцій.

Враховуючи приписи групи 35 розділу 16 Збірнику № 9 «Металеві конструкції», яка визначає здійснення робіт по установці та розбиранню наружних інвентарних лісів (позиція Е8-35-2 стосується встановлення та розбирання лісів до 16 метрів) як окремий елемент будівельних робіт, який включає перелік норм з 1 по 5 та який підлягає окремому включенню до актів виконаних будівельних робіт (позивачем позиція Е8-35-2 включена в акт виконаних робіт), та групи 43 цього ж розділу збірнику, відповідно до яких не включаються роботи по установці та розбиранню наружних інвентарних лісів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій позивача по включенню до локальної смети та до акту виконаних робіт роботи по установці та розбиранню наружних інвентарних лісів.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надана їм правова оцінка в повній мірі вказує на протиправність п. 8 спірної вимоги.

В обґрунтування невірних висновків судів щодо неправомірності п. 9 вимоги відповідач зазначає, що позивачем було допущене понаднормове списання дизельного пального та запасних частин.

В ході ревізії виявлено необґрунтоване понаднормове списання дизельного палива на роботу локомотивів та необґрунтоване списання матеріальних цінностей (запасних частин та комплектуючих до залізничних пасажирських вагонів), без оформлення належним чином первинних документів на списання, без отримання дозволу на отримання запасних частин зі складу підприємства по вагонному депо Донецьк, локомотивним депо Іловайськ, Дебальцеве-пасажирське, Ясинувата Західна, Дебальцеве-сорт, Слов'янськ, Попасна, моторвагонне депо Сватове за перевіряємий період.

Скасовуючи п. 9 спірної вимоги суди попередніх інстанцій прийняли до уваги висновок експерта від 16.12.2011 року № 308/24, яким підтверджено відображення списання матеріальних цінностей в належним чином оформлених первинних документах, та від 03.10.11 № 299/24, яким встановлено, що дані зведених документів (довідок) та регістрів бухгалтерського обліку відповідають даним відповідних первинних документів - «Маршрутні листи машиніста», «Добові відомості відпуску палива» щодо кількості витраченого та списаного дизельного палива, у зв'язку з чим нафтопродукти (у тому числі дизельне паливо) в повному обсязі обліковані та списані як активи, що використані при здійсненні господарської діяльності, а саме на виробництво та на загально виробничі потреби.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про використання дизельного палива не у господарській діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що з боку позивача не допущено понаднормове списання палива та запчастин, оскільки використання матеріалів та пального проведено у межах господарської діяльності підприємства.

В обґрунтування правомірності п. 10 спірної вимоги в частині, що є спірною, відповідач вказував на те, що під час проведення ревізії було встановлено нестача основних засобів, а саме нестача чотирьох житлових будинків, що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим було розраховано розмір збитків, завданих позивачу, який повинно бути відшкодовано.

Скасовуючи зазначену частину вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент розгляду справи позивачем отримано наказ Міністерства інфраструктури України на списання цих основних засобів від 10.11.2011 року № 530, відповідно до якого основні засоби списані та в обліку позивача не значаться.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування п. 10 спірної вимоги в частині, що є спірною, оскільки у зв'язку з відсутністю на балансі позивача спірних основних засобів на момент розгляду справи, відшкодування встановленої нестачі неможливо здійснити, так як відсутні об'єкти нестачі в обліку позивача, та, як наслідок, збитки у зв'язку з такою нестачею.

В обґрунтування неправомірності висновків відповідача в частині визнання частково нечинним п. 12 вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було обґрунтовано здійснено утримання посади юрисконсульта, інженера з безпеки поїздів, трьох техніків та кур'єра, оскільки під час проведення ревізії було надано обґрунтування утримання таких штатних одиниць (юрисконсульта та інженера з безпеки поїздів), так як до переведення депо Іловайськ до ІІ класу такі штатні одиниці були та було обґрунтування залишення цих посад, а не введення. Що стосується посади кур'єра, то наявність в штатному розписі штатної одиниці кур'єра не є понаднормативним, оскільки збільшення утримання фактичного контингенту над планом з праці в період з 01.01.2008 року по теперішній час в локомотивному депо Дебальцеве-сортувальне не було.

Згідно з п.6 загальних положень Рекомендованих Типових штатів структурних підрозділів залізниць, затверджених наказом №551-Ц від 16.10.2001р., в разі виробничої необхідності, виконання додаткових функцій в структурних підрозділах, за погодженням керівництва залізниці, можуть запроваджуватись, при наявності економічного обґрунтування, додаткові посади, не передбачені рекомендованими типовими штатами.

Матеріали справи містять техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (юрисконсульта та інженера з безпеки руху), не передбачених типовими штатами по локомотивному депо Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» на 2009 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці 18 грудня 2008 року та техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (юрисконсульта та інженера з безпеки руху), не передбачених типовими штатами по локомотивному депо Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» на 2010 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці 25 листопада 2009 року.

Також, в матеріалах справи наявні техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (чотирьох техніків змінних), не передбачених типовими штатами по Торезькій дистанції колії державного підприємства «Донецька залізниця» на 2009 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці; техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (кур'єра), не передбаченого типовими штатами по локомотивному депо Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» на 2008 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці 1 січня 2008 року; техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (кур'єра), не передбаченого типовими штатами по локомотивному депо Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» на 2009 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці 2 січня 2009 року; техніко-економічне обґрунтування утримання штатних одиниць (кур'єра), не передбаченого типовими штатами по локомотивному депо Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» на 2010 рік, затвердженого заступником начальника Донецької залізниці 2 січня 2010 року.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення до штатного розпису у 2009-2010 роках посад юрисконсульта, інженера з безпеки руху, техніків змінних, кур'єра.

Що стосується п. 13 спірної вимоги, то по Торезькій дистанції колії суди попередніх інстанцій виходили зокрема з норм Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004р. за № 114/8713 п 2.3.2. винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, відповідно до якої винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи). входять до фонду оплати праці.

Відповідно до п. 13 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»» від 31 грудня 1999 року № 318, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робот або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат».

Виходячи з вище наведених норм Наказу № 318, випливає, що підприємство має право витрати на оплату праці та інші виплати працівникам (у тому рахунку винагороди) здійснити за рахунок витрат.

Доводи відповідача про протилежне, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки відповідача про зайве нарахування амортизації на об'єкти основних засобів, які виведено з експлуатації у зв'язку з проведенням ремонтів та модернізацій по: Вагонному депо Волноваха на суму - 148,58тис.грн., локомотивне депо Дебальцево - Пасажирське на суму 2821,13тис.грн., Локомотивному депо Слов'янськ на суму 479,7 тис.грн., Вагонному депо Луганськ на суму 390,12 тис.грн., Моторгованому депо Родакове - 13,36 тис.грн.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з матеріалів експертного дослідження від 03.10.11 № 299/24, в рамках до якого проведено дослідження інвентарних карток в частині наявності в них відомостей про факти виведення спірних основних засобів з експлуатації за період з 01.01.08 по 31.03.10 року.

За результатами дослідження факти виведення з експлуатації спірних основних засобів по: Вагонному депо Волноваха, локомотивному депо Дебальцево - Пасажирське, Локомотивному депо Слов'янськ, Вагонному депо Луганськ, Моторгованому депо Родакове документально не підтвердились.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для амортизації спірних засобів, у зв'язку з чим доводи відповідача про протилежне не заслуговують на увагу.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування п. 14 спірної вимоги, суд першої інстанції, позиція якого була підтримана судом апеляційної інстанції, виходив з того, що під час знаходження у ремонті пасажирським вагонам у ВД Луганськ та у МТ Родакове були виконані ремонті роботи в обсязі ДР, КР-1, КР-2 без елементу модернізації, з чим відповідач не погоджується. Тому призупинення нарахування амортизації є порушенням пп..23 та 29 П(С)БУ 7. На підставі вищевикладеного суди прийшли до висновку, що позивачем не було завищено витрати від нарахування амортизації на рухомий склад під час знаходження вагонів у ремонті.

Такі висновки судів підтверджуються висновком експертного дослідження від 16.12.2011 року № 308/24, з чим колегія суддів також погоджується.

В обґрунтування заперечень проти висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання нечинним п. 15 вимоги відповідач зазначає, що позивачем було надано послуги з телефонного зв'язку та тепло постання без отримання ліцензії на даний вид діяльності, що є порушенням Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». У зв'язку з наведеним, відповідач зобов'язав позивача перерахувати до відповідного фонду державного бюджету доходу, отриманого підприємством та його структурними підрозділами від без ліцензійної діяльності.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, з посиланням на статті 22, 23 закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000року №1775-3, відповідач не є органом, який вправі вимагати перерахування до відповідного фонду державного бюджету доходу отриманого від здійснення діяльності без ліцензії, таким органом є спеціальний орган який здійснює зазначену діяльність, а всі інші органи тільки скеровують йому відповідні повідомлення.

Обґрунтованість та законність наведених висновків судів, колегією суддів не заперечується.

Що стосується п. 1 вимоги, то відповідачем в акті ревізії зазначено, що під час проведення ревізії на підставі матеріалів зустрічної перевірки ВАТ НВП «Техмет» та ЗАТ «Ясинуватський завод ЗБВ»; експертного висновку УСБУ в Донецькій області, відповіді від Інституту стандартизації метрології та сертифікації встановлено перевезення вантажу позивачем з застосуванням більш низького тарифу для залізничних перевезень, який повинен був застосовуватись.

Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходили з того, що позивачем було застосовано тариф за перевезення вантажу за заявкою ЗАТ «Ясинуватський завод ЗБВ» відповідно до коду вантажу, який зазначено в заявці. Обов'язку позивача щодо перевірки вантажу, який зазначено в заявці відправника з фактичним вантажем, який було перевезено не визначено у жодному нормативному акті, тому порушення з боку позивача відсутнє. Також, суди виходили з норм пункту 3.3 розділу ІІ Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, відповідно до якого перерахунки здійснюються до видачі вантажу одержувачу. Після видачі вантажу перерахунки не допускаються.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: