Ухвала суду № 39575418, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Київ К/800/4585/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р.

у справі № 2а-6770/12/1470

за позовом Приватного підприємства «Ространсагро»

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Ространсагро» (далі - позивач, ПП «Ространсагро») звернулось до суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, Очаківська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ від 19 грудня 2012 р. № 0000512300.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Очаківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Очаківською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Ространсагро» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Маріком», за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 307/22/33429448.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01 червня по 31 липня 2012 р. на загальну суму 606 870 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 р. № 0000512300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 758 588 грн., у тому числі 606 870 грн. за основним платежем та 151 718 грн. - штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 березня 2012 р. між ПП «Ространсагро» (покупець) та ТОВ «Мариком» (продавець) був укладений договір поставки нафтопродуктів та мінеральних добрив, за яким у період з 25 червня 2012 р. по 30 липня 2012 р. продавець передав покупцю нафтопродукти.

Виконання господарських операцій за цим договором підтверджено: договором поставки, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними.

Придбані нафтопродукти відвантажувалися та зберігалися на нафтобазі в с. Калинівка Єланецького району Миколаївської області. Зазначена нафтобаза була у користуванні позивача ПП «Ространсагро» на підставі договору оренди від 15.03.2012 року.

Також судами встановлено, що отриманий позивачем товар (нафтопродукти) від ТОВ «Мариком» використаний позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Мариком», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов