Ухвала суду № 39575384, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/54628/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Пущенська О. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 рокуу справі№ 826/9368/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 року у справі № 826/9368/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.02.2013 року № 0002615522.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. пп. 4.6.4, 4.6.5 п. 4.6 розділу V, п. 14.2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1492.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Ферко» у податковій звітності з податку на додану вартість, складено 31.01.2013 року акт № 58/15.5-61/31681342, яким зафіксовано порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. пп. 4.6.4, 4.6.5, п. 14.2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, які призвели до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування в частині декларування бюджетного відшкодування р. 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» у розмірі 8 416 038,00 грн. за листопад 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 19.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002615522, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 8 416 038,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 104 010,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову у зв'язку із необґрунтованістю доводів акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року (від 20.12.2012 року вх. № 9080355297). В Додатку № 2 № 9085626770 від 21.01.2013 року до вказаної декларації, а саме в рядку (3) позивачем не вказано звітний податковий період.

На думку відповідача цим позивач завищив суму бюджетного відшкодування у розмірі 8 416 038,00 грн. за листопад 2012 року, зазначивши при цьому про неможливість в даному випадку визначити частину залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем допущено технічну помилку під час заповнення додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яка не вплинула на розрахунки за бюджетом, що підтверджується наявними в справі доказами та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Отже, позивачем не було допущено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2012 року, а лише допущено технічну помилку під час заповнення додатку 2 до декларації з ПДВ за листопад 2012 pоку, що не вплинуло на розрахунки з бюджетом.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 826/9368/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак