Ухвала суду № 39575368, 17.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Київ К/800/55034/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Острович С. Е. Степашко О. І. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКоростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 рокуу справі№ 806/803/13-аза позовомВиробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю «Побутгазсервіс»до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі № 806/803/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.01.2013 року № 0000082340, № 0000072340, № 0000052340.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 228, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, ст. ст. 71 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю «Побутгазсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт АВ» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, складено акт № 1/22/31372492 від 03.01.2013 року, яким зафіксовано порушення: п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам; п. п. 44.1, 44.6, 44.7 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року на 240 037,00 грн., у зв'язку з чим завищено податок на прибуток за цей період на 55 209,00 грн.; п. п. 198.3, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит, сформований від ТОВ «ТД «Дельта» та ТОВ «Профіт АВ» в сумі 48 007,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту (р. 19 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року на суму 7 810,00 грн. та податку на додану вартість за грудень 2011 року на 40 197, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 23.01.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55 209,00 грн., № 0000072340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів всього 60 009,00 грн., в тому числі: 48 007,00 грн. основного платежу і 12 002,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7 810,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо відсутності поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову враховуючи наступне.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено. що реальність господарських операцій по виконанню договорів між позивачем та ТОВ «Профіт АВ», ТОВ «ТД «Дельта» підтверджується наявними в справі доказами, зокрема, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами використання у виробництві, виписками з банківських рахунків, замовленнями, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних робіт, нарядами-завданнями, копії яких є у матеріалах справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів, не виявлено.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки про необґрунтованість віднесення до складу витрат та податкового кредиту вартість товарів і послуг, отриманих від ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Профіт АВ», що стали підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів по ланцюгу постачання підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірного договору викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 806/803/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді С. Е. Острович

О. І. Степашко