Ухвала суду № 39575362, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 червня 2014 року м. Київ В/800/2352/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Штульман І.В.,

перевіривши заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_10 до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, Голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Мотузяного Сергія Івановича, ОСОБА_11, третя особа: Головне управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації про стягнення коштів та поновлення на роботі,

встановив:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року позов ОСОБА_10 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2010 року № 121-ос; поновлено ОСОБА_10 на посаді начальника відділу освіти Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області; стягнуто з Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_10 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2010 року по 19 вересня 2012 року у розмірі 56812,56 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції від 21 травня 2013 року позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 3 частини першої статті 40, частини першої статті 147, частини другої статті 149, частин першої та другої статті 235, частини першої статті 237 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_10 додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року у справі К/9991/72991/12 (К/800/78909/12) від 11 грудня 2013 року у справі К-33524/10, від 30 травня 2013 року у справі К/9991/7480/11, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року у справі 6-43822св13, від 26 вересня 2013 року у справі 6-25429св13, в яких, на його думку, згадана норма матеріального права застосована інакше, ніж у даній справі.

Вивчивши заяву позивача та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підставами для перегляду можуть бути виключно неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 29 серпня 1997 року № 539 «Про зарахування на роботу» ОСОБА_10 було зараховано на посаду завідуючого районним відділом освіти з 30 серпня 1997 року,як переможця конкурсу. Присягу державного службовця позивачем прийнято 30 серпня 1998 року.

За неналежне виконання доручення голови Вовчанської районної державної адміністрації від 7 червня 2010 року № 02-62/1377 щодо здійснення заходів по завершенню відкриття дитячого оздоровчого табору в Іванівській загальноосвітній школі Вовчанського району ОСОБА_10 оголошено догану, що підтверджується розпорядженням від 15 червня 2010 року № 86-ос.

Розпорядженнями Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2010 року № 119-ос позивачу оголошено догану за неналежне виконання доручення Голови Вовчанської районної державної адміністрації від 5 липня 2010 року щодо надання інформації про хід проведення підготовчих робіт до роботи в осінньо-зимовий період в розрізі навчальних, лікувальних, соціально-культурних закладів району стосовно забезпечення вугіллям та дровами, надання переліку виконаних на цей час робіт та робіт, які необхідно провести, та зазначення причини невиконання окремих видів робіт.

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2010 року № 120-ос. ОСОБА_10 оголошено догану за послаблений контроль організації харчування в закладах освіти.

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2010 року № 121-ос «Про звільнення» ОСОБА_10 було звільнено з займаної посади начальника відділу освіти Вовчанської райдержадміністрації відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків) з 19 липня 2010 року.

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 липня 2010 року № 128-ос внесено зміни до розпорядження від 19 липня 2010 року № 121-ос, відповідно до яких приводом для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_10 з посади начальника відділу освіти Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області слугували порушення трудової дисципліни, звернення начальника контрольно-ревізійного відділу у Вовчанському районі від 12 травня 2010 року № 107-11/299 та лист-згода Головного управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації від 19 липня 2010 року № 01-36/3812.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, з висновком якого погодився Вищий адміністративний суду України у своїй ухвалі від 21 травня 2013 року, дійшов висновку, що ОСОБА_10 станом на 19 липня 2010 року не в повному обсязі виконав доручення голови Вовчанської райдержадміністрації та своїми діями порушив пункт 4 розділу ІІ посадової інструкції начальника відділу освіти Вовчанської РДА, а саме: не забезпечив контроль за дотриманням правил техніки протипожежної безпеки та вчинив новий проступок після накладення дисциплінарного стягнення (Розпорядження від 15 червня 2010 року № 86-ос «Про оголошення догани ОСОБА_10»), не виконував без поважних причин своїх обов'язків, покладених на нього трудовим договором та посадовою інструкцією та відкрив дитячий оздоровчий заклад з порушенням чинного законодавства.

Застосовуючи такий захід, як звільнення з займаної посади, відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ОСОБА_10 шкоду, яка підтверджена даними, що були перевірені Вовчанською районною державною адміністрацією стосовно неефективного та незаконного використання державних ресурсів, враховано не виконання позивачем вимог про усунення допущених ним порушень, за якими йому оголошено догану, а також враховано звернення начальника контрольно-ревізійного відділу у Вовчанському районі від 12 травня 2010 року № 107-11/299 та лист-згоду Головного управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації від 19 липня 2010 року № 01-36/3812.

В рішеннях, в яких, на думку позивача, має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах встановлено таке.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року у справі К/9991/7480/11 залишено без мін рішення Горохівського районного суду Волинської області від 4 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року, якими в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що за наслідками перевірки від 19 вересня 2001 року, наказом начальника управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 28 вересня 2001 року № 78, ОСОБА_10 оголошено догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків та зобов'язано виправити виявлені при перевірці недоліки в місячний термін. Зазначений наказ позивачем оскаржено не було.

Наказом в.о. начальника управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 30 жовтня 2001 року № 86 звільнено позивача із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків та з урахуванням наказу від 28 вересня 2001 року № 78 щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани.

При цьому, як встановлено судами, протягом місячного строку, встановленого наказом від 28 вересня 2001 року № 78, ОСОБА_2 виявлені в процесі перевірки та наведені в наказі недоліки не виправила.

Колегія суддів касаційного суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо законності дій відповідача стосовно звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року у справі К/9991/72991/11 (К/800/72991/12) залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, якою апеляційну скаргу Агріколь Банк задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління юстиції у м. Києві в частині притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві згідно із наказом начальника Головного управління юстиції у м. Києві від 20 жовтня 2011 року № 2035/03. Скасовано наказ начальника Головного управління юстиції у м. Києві від 20 жовтня 2011 року № 2035/03 про звільнення ОСОБА_5. Поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві. Зобов'язано Головне управління юстиції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2011 року по 15 листопада 2012 року. У решті позову відмовлено.

Судами встановлено, що наказ про звільнення позивача винесений відповідачем того самого дня, що і накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, виявлені під час виконання управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві доручення Міністерства юстиції України від 15 грудня 2009 року № 25-1/80 щодо підготовки узагальненої інформації стану реалізації арештованого державними виконавцями майна - наказ від 20 жовтня 2011 року № 202/05 та під час аналізу стану дотримання органами державної виконавчої служби м. Києва статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»- наказ від 20 жовтня 2011 року №203/05.

Відповідачами не зазначено, за яке саме порушення трудової дисципліни до позивача застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення, коли таке порушення мало місце та у чому саме воно полягало.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до позивача одночасно за два проступки застосовано три заходи дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року у справі К-33524/10 залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року, якими позов задоволено.

Судами встановлено, що 15 квітня 2009 року начальником ДПІ у м. Іллічівську Одеської області було видано наказ № 70 «Про результати роботи відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Іллічівську з питань організації роботи з безхазяйним майном у І кварталі 2009 року», відповідно до якого старший державний податковий інспектор відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання завдання з виявлення майна з ознаками безхазяйного у І кварталі 2009 року, але враховуючи, що він перебуває на лікарняному, питання вирішити після його виходу на роботу.

Суди дійшли висновку, що наказ ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 18 травня 2009 року № 80 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в період з 12 лютого 2009 року по 18 травня 2009 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним та фактично не міг виконувати свої службові обов'язки.

Наказом начальника ДПІ у м. Іллічівську Одеської області «Про недоліки в упередженні росту та погашенні податкового боргу і роботі з безхазяйним майном у першому півріччі 2009 року» від 23 липня 2009 року №121 за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося у незадовільних результатах роботи з безхазяйним майном у червні поточного року, ОСОБА_1 оголошено догану.

Суди дійшли висновку, що при оголошенні догани ОСОБА_1 23 липня 2009 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області не враховано пояснення та доповідні записки позивача, відповідного до яких відповідачем не було створено належних умов для виконання працівником своїх посадових обов'язків, тому підстави для оголошення догани були відсутні.

Наказом начальника ДПІ у м.Іллічівську Одеської області «Про звільнення ОСОБА_1» від 9 вересня 2009 року №78-о позивач був звільнений з посади старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі наказів від 18 травня 2009 року № 80, від 23 липня 2009 року № 121 та подання заступника начальника ДПІ від 9 вересня 2009 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, з висновком яких погодився апеляційний суд, виходили з того, що при звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України не було зазначено конкретних фактів допущеного позивачем дисциплінарного проступку після застосування до нього стягнень. Крім цього, попередні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, винесені безпідставно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року у справі 6-43822св13 рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року, наказ від 11 січня 2013 року № 4-к про оголошення догани ОСОБА_3 та наказ від 14 березня 2013 №15-к про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера з 14 березня 2013 року з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України, визнано незаконними та скасовано. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Мостоконструкція» з 14 березня 2013 року. Стягнуто з ТОВ «Мостоконструкція» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2013 року по 27 червня 2013 року у розмірі 8 323 грн 21 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 500 грн, а всього стягнуто 9 832 грн 21 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_3 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Мостокунструкція».

Згідно із наказом ТОВ «Мостоконструкція» від 11 січня 2013 року № 4-к оголошено догану головному бухгалтеру ТОВ «Мостоконструкція» ОСОБА_3 за самовільне, без дозволу керівництва та повноважень, всупереч інтересам підприємства, здійснення 13 грудня 2012 року представництва інтересів ТОВ «Мостконструкція» при розгляді у ДПІ у м. Полтаві заперечень ТОВ «Мостконструкція» до акта від 23 листопада 2012 року № 4215/22-2/31967082 державної податкової інспекції у м. Полтаві «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Мотконструкція».

14 лютого 2013 року прокурор Київського району м. Полтави вніс подання, в якому вимагав невідкладно вжити заходів щодо усунення порушень законодавства про працю, погасити заборгованість з виплати заробітної плати, а також причин та умов, що їм сприяли; притягнути до дисциплінарної відповідальності винних службових осіб, а саме головного бухгалтера ОСОБА_3; про результати розгляду повідомити прокуратуру Київського району м. Полтави.

Відповідно до наказу ТОВ «Мостоконструкція» від 14 березня 2013 року № 15-к «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_3 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Мостоконструкція» з 1 березня 2013 року, у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування наказу від 11 січня 2013 року № 14 «Про оголошення догани» суди дійшли висновку, що застосовуючи до позивача догану, відповідачем не зазначено, які саме правила, статут чи положення, що діють на підприємстві, порушила позивач, приймаючи участь у розгляді заперечень у державній податковій інспекції м. Полтави на акт про порушення ТОВ «Мостоконструкція» податкового законодавства, а тому зазначений наказ підлягає скасуванню.

В частині скасування наказу ТОВ «Мостоконструкція» від 14 березня 2013 року № 15-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», суди зазначили, що саме по собі подання прокурора Київського району м. Полтави про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є підставою для її звільнення, оскільки передумовою притягнення до дисциплінарної відповідальності є встановлена і доведена вина працівника, що полягає у навмисному чи з необережності порушенні правил трудової чи виробничої дисципліни, та встановлення причинного зв'язку винних дій працівника з наслідками, що настали.

Касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки судами не встановлено систематичності порушення ОСОБА_3 правил трудової та виробничої дисципліна, наказ від 11 січня 2013 року підлягає скасуванню, а подання прокурора Київського м. Полтави є лише підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року у справі 6-25429св13 рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2013 року, яким позов задоволено частково, залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що з 8 квітня 2004 року ОСОБА_11 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Креді ОСОБА_5».

Згідно з наказом № 709К від 13 вересня 2012 року ОСОБА_4 оголошено догану за недодержання режиму роботи, встановленого трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою для складення наказу № 709К від 13 вересня 2012 року, яким позивачу оголошено догану, зазначено службову записку директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_8 № 1300/182 від 13 вересня 2012 року, за змістом якої позивач залишав робоче місце раніше закінчення робочого часу в наступні дні: 14 травня 2012 року, 11 червня 2012 року, 15 червня 2012 року, 19 червня 2012 року, 19 липня 2012 року, 07 вересня 2012 року та 10 вересня 2012 року.

Відповідно до наказу № 710-К від 14 вересня 2012 року ОСОБА_4 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що порушення внутрішнього трудового розпорядку були вчиненні позивачем поза межами місячного строку виявлення таких фактів, дійшов висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції, про те, що строки для дисциплінарного стягнення закінчились.

При цьому, встановивши, що 7 вересня 2012 року та 10 вересня 2012 року залишення робочого місця ОСОБА_4. було вчинено з поважних причин та з дозволу керівництва, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що такі факти не можуть свідчити про порушення трудової дисципліни та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для оголошення позивачу догани.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені судові рішення від 30 травня 2013 року у справі К/9991/7480/11, від 27 березня 2014 року у справі К/9991/72991/12 (К/800/78909/12) від 11 грудня 2013 року у справі К-33524/10, від 12 лютого 2014 року у справі 6-43822св13, від 26 вересня 2013 року у справі 6-25429св13, виникли з інших, відмінних між собою обставин, тобто такі правовідносини не є подібними, що виключає можливість допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зокрема, в цих ухвалах були скасовані рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які передували звільненню, або закінчився строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду судового рішення немає.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_2 до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, Голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Мотузяного Сергія Івановича, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації про стягнення коштів та поновлення на роботі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Бутенко В.І. Заїка М.М. Іваненко Я.Л. Штульман І.В.