Ухвала суду № 39575349, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/20550/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Скакун О. Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 рокуу справі№ 2а-366/12/1370за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львовапроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 рок у справі № 2а-366/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 185, п. п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державної податкової адміністрації у Львівській області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТБ САД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за жовтень 2011 року складено акт від 21.12.2011 року № 274/07-2/37122702, яким зафіксовано порушення п. п. 200.4, 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 269 100,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000012340, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 269 100,00 грн.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції виходили з правомірності доводів податкового органу про відсутність підстав для бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що задекларований обсяг поставки за листопад 2010 року в розмірі 263 100,00 грн. є продукцією рослинництва власного виробництва, проте, дійшли суперечливого висновку про неможливість вирощення позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва на угіддях, які належить товаровиробнику на праві власності або надані йому у користування, оскільки станом на 01.11.2010 року у позивача були відсутні основні засоби, необоротні матеріальні активи, виробничі запаси.

При цьому, доводам позивача, викладеним в позовній заяві щодо наявності засобів для вирощування відповідної продукції, оцінка не надана, не досліджено питання їх придбання та подальшої реалізації для встановлення дійсних обсягів.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом були проведені перевірки ТОВ «ТБ САД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за звітні періоди серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року, лютий-вересень 2011 року, за результатами яких складені відповідні довідки. Вказано, що в довідках не встановлено порушень нарахування податкових зобов'язань.

Стверджуючи про відсутність підстав для бюджетного відшкодування судам першої та апеляційної інстанції з посиланням на належні докази, не спростовано дані, зазначені у вищевказаних довідках.

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір, обмежились доводами стосовно відсутності основних фондів, не дослідили питання правомірності формування податкових зобов'язань на підставі бухгалтерських документів за періоди, що мали вплив на розрахунок бюджетного відшкодування за спірний період.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання реалізації позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва на підставі допустимих доказів, з врахуванням особливостей доказування, передбачених ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а-366/12/1370 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак