Ухвала суду № 39574918, 03.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/17297/13-к

Номер провадження 11-кп/786/368/14

Категорія-ч.2ст.286 КК України-Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В.

Доповідач ап. інст. Кисіль А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Кисіля А.М.

суддів Нізельковська Л.В., Лісіченко Л.М.

секретаря Гнітько А.М.

за участю прокурора Гомлі О.В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника- адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження № 11/786/368/14 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Полтави, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради 3203,95 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5000 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині цивільний позов залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 391,20 грн. витрат на залучення експерта.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 12 жовтня 2013 року близько 12 год. 40 хв., керуючи автомобілем ГАЗ-32213, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Сінній у м. Полтаві недотримуючись вимог п.п. 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України на пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження від яких остання ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі засудженого і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Апелянт зазначав, що судом при призначенні покарання не було враховано те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин та не відшкодував потерпілим завданих збитків.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 просили скасувати вирок суду у зв'язку з його м'якістю та постановити новий вирок, визначивши міру покарання у вигляді максимального строку передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив вирок суду змінити і призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Апелянт зазначав, що судом при призначенні покарання не було враховано позитивні характеристики підзахисного, його незадовільний стан здоров'я, а також те, що він має на утриманні батьків-пенсіонерів, які потребують стороннього догляду.

Учасники судового провадження апеляції не підтримали, зважаючи на необхідність розгляду заяви засудженого про його звільнення від відбування покарання на підставі закону України «Про амністію у 2014 році».

У поданій заяві до суду обвинувачений ОСОБА_4 просить звільнити його від відбування покарання на підставі закону України «Про амністію у 2014 році», скільки на його утриманні маються батьки пенсіонери.

Заслухавши суддю доповідача, виступ обвинуваченого та його захисника, які просили застосувати амністію і звільнити особу від відбування покарання, прокурора, який висловив думку щодо необхідності задоволення такої заяви, потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_6, які заперечили проти застосування амністії, та їх представника адвоката ОСОБА_3,яка покладалася на розсуд суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок суду слід змінити виходячи з наступного.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 в наїзді на пішохода ОСОБА_7, в результаті чого останній були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла, ніким не оскаржується, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, дії його кваліфіковано правильно за ч.2 ст. 286 КК України.

Місцевий суд обґрунтовано умотивував своє рішення щодо правильності кваліфікації дій винного за ч.2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення винному покарання, суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, урахував характер вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, а також обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд першої інстанції, призначаючи покарання, дотримався вимог кримінального закону й правильно враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують його покарання.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 при вчиненні вказаного діяння перебував у тверезому стані, місце дорожньо - транспортної пригоди не покидав, заподіяну шкоду відшкодував у повному обсязі.

Разом із тим, обвинувачений подав заяву до апеляційного суду про застосування до нього п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», де зазначено, що підлягають звільненню від відбування покарання особи, які мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію цього Закону України «Про амністію у 2014 році», у зв'язку з чим має бути звільнений від відбування призначеного судом покарання.

Керуючись ст. 407,419 КПК України, п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги прокурора прокуратури м. Полтави, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України - змінити.

На підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» з внесеними змінами від 8 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання та звільнити його з під варти негайно у залі суду.

Головуючий Кисіль А.М.

Судді Лісіченко Л.М

Нізельковська Л.В.