Постанова № 39574307, 02.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 33/5005/10741/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова М.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. у справі господарського суду№ 33/5005/10741/2012 Дніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" додержавного підприємства "Придніпровська залізниця" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 672 733,68 грн. пр. Сінюхіна І.В. - дов. №04/01 від 03.01.14р. не з'явився

Розпорядженням №03-05/917 від 01.07.2014р. змінено склад колегії суддів у справі №33/5005/10741/2012, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Коробенко Г.П.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 672733,68грн. провізної плати за пересилку порожніх вагонів під навантаження у квітні, травні та серпні 2012 року, списаної залізницею із суми попередньої оплати на особовому рахунку позивача в розрахунковому підрозділі залізниці.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2013р. вказані рішення і постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій виконані вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2013р., досліджені долучені до матеріалів справи залізничні накладні, які містять в графі 53 відмітку розкредитування документів позивачем і їм надана належна правова оцінка.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014р. (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (судді Чус О.В., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) позові вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача невірно списаних коштів у розмірі 9832,80грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що недотримання залізницею порядку переадресації вантажу не є підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати, оскільки спірні взаємовідносини врегульовані Додатковою угодою сторін №23-993 від 02.04.2012р. до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків, а також тим, що не може бути підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати і той факт, що ним не відвантажувалися вантажі на припортові станції, оскільки позивач не відмовився від прийняття цих вагонів та в подальшому використав їх під навантаження продукцією, вказані вагони мали ознаку ЦД-Руда, оплата за порожній пробіг яких вноситься вантажовласниками на підставі Договору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Центральний ГЗК" задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2006р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та відкритим акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - вантажовласником був укладений Договір №ПР/ДН-2-06-1554/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - Договір), предметом якого є надання залізницею відповідачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги, який в силу п. 8.4. Договору є чинним в спірний період.

Згідно із п.2.2 зазначеного Договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього Договору.

Залізниця зобов'язується вести облік нарахованих і сплачених грошових коштів та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію Грекувата або технологічний центр з обробки перевізних документів. Для проведення розрахунків і обліку сплачених грошових коштів залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок. Позивач зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно діючих тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених "Укрзалізницею", за послуги за вільними тарифами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Технологічного центру з обробки перевізних документів або готівкою на станції. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), в тому числі спірні, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і таке інше.

02.04.2012р. сторонами була укладена Додаткова угода №23-993 до Договору, якою Договір доповнено п.2.5 наступного змісту: "З метою підвищення ефективності використання рухомого складу та на підставі розпорядження Укрзалізниці від 29.03.2012р. №ЦЗ-1 -9/131 вагони, придбані на умовах лізингу та в кредит, Залізниця надає Вантажовласнику під перевезення залізорудної сировини за напрямком станція Грекувата в "треті" країни через прикордонні станції з ознакою ЦД-Руда. Вантажовласник здійснює оплату по прибуттю вище вказаних вагонів, які повертаються під навантаження, відповідно до п. 13.14. Розділу 2 Збірника тарифів. Вантажовласник приймає під навантаження ту кількість вагонів, яка прибула на станцію одним маршрутом."

Впродовж квітня, травня, серпня 2012 року на станцію Грекувата на адресу позивача з припортових станцій Берегова, Чорноморська Одеської залізниці прибували вагони по залізничним накладним: №49899297 - 60 вагонів; №42833509 - 53 вагона; №42888933 - 53 вагона; №40040495 - 55 вагонів; №41993874 - 10 вагонів; №42005074 - 12 вагонів; №41773649 -54 вагона; №41774308 - 5 вагонів; №41777325 - 2 вагони; №41533092 - 60 вагонів; №41533100 - 4 вагони; №41542192 - 12 вагонів; №41516485 - 60 вагонів; №41516519 - 14 вагонів; №41659327 - 19 вагонів; №41659897 - 11 вагонів; №41661422 - 29 вагонів; №41734690 - 57 вагонів; №41924465 - 24 вагона; №41945437 - 24 вагона; №41973363 - 20 вагонів; №41974015 - 34 вагона; №41955139 - 1 вагон; №41960188 - 3 вагона; №41960352 - 3 вагони; №42005488 - 20 вагонів; №42006510 - 21 вагон; №42006999 - 20 вагонів.

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" як залізницею призначення на підставі п.13.4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України -Тарифного керівництва №1 було нараховано та списано з особового рахунку вантажовласника провізну плату за перевезення вагонів у порожньому стані згідно переліків на підставі п.2.5 Договору.

Всього з особового рахунку ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було списано 672 733,68грн (з ПДВ) провізної плати за перевезення спірних вагонів у порожньому стані, які позивач просить стягнути з залізниці.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що правовідносини щодо перевезення регулюються Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, іншими нормативно-правовими актами в сфері перевезень. Зокрема, ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 2 статті 916 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Аналогічні норми закріплені і в ч.1 ст.307 та ст.316 Господарського кодексу України.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст.62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, тобто спеціальними нормами права.

Так, відповідно до ст.62 Статуту залізниць порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється "Укрзалізницею" згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Умови надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги визначається укладеним між ними Договором.

Згідно з п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів також остаточні розрахунки між залізницями i одержувачами за перевезення вантажів i надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори i вci платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні на станції призначення.

Відповідно до вимог ст.62 Статуту та п.1.3 Правил розрахунків вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Згідно з п.6.2 Правил облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, від відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні вагони, які надійшли на станцію Грекувата, були оформлені повними перевізними документами, вантажовласник не відмовився від їх прийняття та використання, про що свідчить відмітка в графі 53 залізничних накладних, долучених до матеріалів справи про розкредитування документів позивачем, що є підставою виникнення обов'язку одержувача сплатити провізну плату згідно залізничних накладних.

Судами правильно встановлено, що спірні взаємовідносини врегульовані Додатковою угодою сторін №23-993 від 02.04.2012 до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків, якою Договір доповнено п.2.5.

Додаткова угода сторін № 23 від 02.04.2012 укладена у відповідності із ст.627 Цивільного кодексу України, якою встановлено свободу договору, а саме сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що недотримання залізницею порядку переадресації вантажу не є підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати, оскільки суди вірно визначили, що спірні взаємовідносини врегульовані Додатковою угодою сторін №23-993 від 02.04.2012р. до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків.

Також суди визнали, що не може бути підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати той факт, що ним не відвантажувалися вантажі на припортові станції, оскільки позивач не відмовився від прийняття цих вагонів та в подальшому використав їх під навантаження продукцією, вказані вагони мали ознаку ЦД-Руда, оплата за порожній пробіг яких також вноситься вантажовласниками.

Додаткова угода сторін №23-993 від 02.04.2012р. до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків не містить обмежень, звідки саме мають надходити вагони під навантаження на умовах цієї Додаткової угоди.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що стосовно залізничних накладних №№41955139, 41960188 та 41960352, які містять відмітки про розкредитування вагонів на станції Терни, вагони за даними накладними не приймалися та не розкредитувалися позивачем, а тому суди дійшли до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України визначено позовну давність, згідно з якою заявник має право звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію, або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Як передбачено ст.134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.

З огляду на викладене, клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності відносно задоволеної суми позовних вимог, суди правомірно залишили без задоволення, оскільки строк позовної давності обраховується з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, а саме з дня списання коштів з особового рахунку платника в ТехПД.

За таких підстав та враховуючи, що судами попередніх інстанцій, у відповідності до ст.11112 ГПК України, виконано всі вказівки, викладені в попередній постанові суду касаційної інстанції, судами правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення на користь ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" суми невірно списаних коштів у розмірі 9832,80грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів по справі, а судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. у справі №33/5005/10741/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді Т. Данилова

Г. Коробенко