Постанова № 39574172, 04.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 904/7757/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельний дім "Маркет-Груп"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід20.03.2014р.у справі№904/7757/13Господарського судуДніпропетровської областіза позовомвиконуючого обов'язки прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельний дім "Маркет-Груп"простягнення сумиза участю

- прокурора:Козакова І.М. (посвідчення № 018008 від 01.07.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач), виконуючий обов'язки прокурора міста Дніпропетровська просив з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельний дім "Маркет-Груп" (далі - відповідач) до цільового фонду позивача 1.486.453,16 грн., з яких 1.345.887,94 грн. - заборгованість за договором, 74.293,01 грн. - пеня, 66.272,21 - три відсотки річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх обов'язків за договором про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Красота О.І., судді Соловйова А.Є., Первушин Ю.Ю.) позов залишено без розгляду на підставі п.1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дмитренко А.К., судді Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.) вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Приймаючи судові рішення суди обох інстанцій виходили з того, що договір від 23.07.2010р. №365/3 про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, умовами якого обґрунтовано позов, укладено між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради і відповідачем.

Суд першої інстанції свій висновок про залишення позову без розгляду мотивував тим, що виконуючим обов'язки прокурора міста Дніпропетровська було невірно визначено позивача - Дніпропетровську міську раду, при тому, що спірний договір відповідачем укладався з Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради зі статусом юридичної особи.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що саме позивач є розпорядником коштів місцевого бюджету, до якого повинні були поступити сплачені відповідачем кошти, тому виконуючий обов'язки прокурора міста Дніпропетровська позивача визначив вірно.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 вказаного Закону унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 цього Закону відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. зі справи Господарського суду Івано-Франківської області № 5010/824/2011-П-6/28.

Таким чином скасовуючи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що прокурор мав право звертатись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради.

Крім того, суди виходили з того, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 29.02.2012р. №37/21 Управління економіки Дніпропетровської міської ради було реорганізовано шляхом злиття в Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Положення про Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради (далі - Положення), яке затверджене рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.02.2012р. №37/21, він є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради, підзвітний і підконтрольний вказаному органу місцевого самоврядування.

Згідно до п.1.8 Положення, Фінансово-економічний департамент є юридичною особою публічного права, утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, має самостійний баланс, рахунки в територіальному органі Державного казначейства України, вкладні (депозитні), валютні та інші рахунки у банках, печатку з зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, штампами, бланки та інші реквізити як виконавчий орган міської ради.

Пунктом 1.10 Положення передбачено, що Фінансово-економічний департамент є правонаступником всіх договірних прав Управління економіки Дніпропетровської міської ради.

Разом з тим, слід враховувати, що оскільки договір було укладено саме між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради і відповідачем, а згідно з положеннями статті 104 ч.3 п.3, та 11110 ч.2 п.3 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, судам слід враховувати наведені норми права.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про незаконність ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельний дім "Маркет-Груп" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/7757/13, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський