Рішення № 39573153, 01.07.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2014 року Справа № 913/1450/14

Провадження № 6/913/1450/14

За позовом Державного підприємства “Одеська залізниця”, м. Одеса

до відповідача Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 52 400 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 52 400 грн. 00 коп., згідно ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Позивачем до суду надані пояснення від 24.06.2014 з доданими до них документами, витребуваними судом. За вказаними поясненнями позивач також просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Судом надані позивачем документи долучені до матеріалів справи та прийняті до відома, а клопотання про розгляд за відсутністю повноважного представника позивача задоволено.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судові засідання двічі не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за юридичною адресою – м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1В, про що свідчить і відмітка органу поштового зв’язку на повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправленнях, а саме ухвали суду від 05.06.2014.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

При цьому, суд не визнавав явку сторін обов’язковою, а участь в судовому засіданні відповідно до ст. 22 ГПК України є правом сторін.

В даному випадку, відповідач мав можливість скористатися своїм правом на участь у судових засіданнях та правом надавати відповідні пояснення або заперечення. При цьому, суд не вбачає перешкод для розгляду справи і відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд приступив до розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2014 зі станції Слов’яносербськ Донецької залізниці Державне підприємство «Луганськвугілля» здійснило відправлення вагону № 66734450 за накладною № 50939149 на станцію призначення – Бурштин Лівівської залізниці, вантажоодержувачу – Бурштинській ТЕЦ.

25.03.2014 при прибутті вагону на станцію Знам’янка Одеської залізниці було проведено переважування маси вантажу у вказаному вагоні.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні № 66734450 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено, що маса нетто складає 58 050 кг, замість 63 000 кг, що на 4 950 кг менше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснено за участю представників станції і за результатами складено комерційний акт АА № 031346/128 від 25.03.2014.

Крім цього, невідповідність маси вантажу була підтверджена при повторному переважуванні на станції призначення – Бурштин, що зафіксовано в комерційному акті АА № 031346/128/23 від 25.03.2014 в розділі «Є», де зазначено, що при перевірці вантажу – різниці проти цього акту не виявилось.

Оскільки відповідачем був припущений факт невірного зазначення у накладній маси вантажу, позивач нарахував штраф відповідно до положень ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України у сумі 52 400 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи відповідача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі – Статут), накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи – одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

В даному випадку, відповідач за накладною № 50939149 від 23.03.2014 зі станції Слов’яносербськ Донецької залізниці відправив вугілля кам’яне на станцію призначення – Бурштин Львівської залізниці, вантажоодержувачу – Бурштинська ТЕЦ.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

25.03.2014 при прибутті вагону на станцію Знам’янка Одеської залізниці було проведено переважування маси вантажу у вагоні № 66734450.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні № 66734450 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено, що маса нетто складає 58 050 кг, замість 63 000 кг, що на 4 950 кг менше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснено за участю представників станції і за результатами складено комерційний акт АА № 031346/128 від 25.03.2014.

Переважування здійснювалося на справних 150 - тонних вагонних вагах.

В той же час, в комерційному акті АА № 031346/128 від 25.03.2014 зазначено, що каток не застосовувався. Двері та люка в вагоні щільно закриті. Просипання вантажу відсутнє. Захисне маркування борознами не порушене. Слідів втрати або крадіжки не виявлено.

Відповідно до відмітки в розділі «Є» комерційного акту АА № 031346/128/23 від 25.03.2014 станції призначення – Бурштин Львівської залізниці, зазначено, що при перевірці вантажу – різниці проти цього акту не виявилось.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) (z0763-11), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правил складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту контрольне переважування маси вантажу у спірних вагонах проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

При цьому, невідповідність маси вантажу у вказаному вище вагоні була підтверджена при повторному переважуванні на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами та доповненнями).

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п. 5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Як було наведено вище, факт невірного зазначення відомостей у накладній зафіксований комерційним актом АА № 031346/128 від 25.03.2014.

В той же час, стаття 118 Статуту залізниць України передбачає відповідальність для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Разом з цим, статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно накладної № 50939149 провізна плата на вагон становить 10 480 грн. 00 коп., у зв’язку з чим сума штрафу складає 52 400 грн. 00 коп. (10 480 х 5 = 52 400).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Але, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач відзив не надав, позовні вимоги не оспорив.

Також, відповідачем будь-який клопотань, в тому числі і про зменшення розміру штрафних санкцій, суду надано не було. Крім цього, відповідачем не надано обґрунтувань щодо наявності винятковості випадку, з яким закон пов’язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 52 400 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у повному обсязі покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1 В, код 32473323, на користь:

- Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код 01071315, штраф в сумі 52 400 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1 827 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення – 03.07.2014.

Суддя Т.А. Василенко