Вирок № 39571623, 17.06.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№12013050770004491

№ 1-кп/263/251/2014

№ 263/2978/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі:

головуючого - судді Соловйова О.Л.;

при секретарі - Нікіфоровій Н.А.,

за участю прокурора - Кім О.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року у місті Маріуполі, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого водієм ПП «ОСОБА_2.», раніш не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживаючого у АДРЕСА_3, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.12.2013 року, приблизно о 23:30 год., ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, заходячись в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м.Маріуполя, в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав чисельних ударів кулаками рук в обличчя та голову потерпілого ОСОБА_3, після чого відтягнув його до коридорного приміщення квартири, де продовжив наносити удари, від яких останній впав на підлогу, а ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, схопив рукою за тулуб ОСОБА_3 та продовжив наносити йому чисельні удари кулаком руки в обличчя потерпілого, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми забитої рани правої тьмяної області, параорбітальних гематом з обох сторін з крововиливом у кон'юнктиву правого ока, струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6 але не менше 21 дня.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні заперечував, суду пояснив, що 17.12.2013 року, у вечірній час, відвідуючи неповнолітнього сина, знаходився в гостях у колишньої дружини. Разом з присутнім у приміщенні квартири потерпілим ОСОБА_3, вживали спиртні напої. Під час спілкування, через незначний привід, останній завдав йому удару кулаком руки в голову. Відреагувавши на зазначені дій потерплого наніс декілька ударів в область обличчя та голови. Вважає, що його дії по відношенню до потерпілого охоплюються станом необхідної оборони. З позовом прокурора про відшкодування витрат пов'язаних із стаціонарним лікуванням потерпілого згоден. Просить застосувати вимоги Закону України «Про амністію у 2014 року» з наслідками застосування акту амністії ознайомлений, на звільненні від покарання наполягає.

Потерпілий ОСОБА_3 до залу судового засідання не заявився, телефонограмою повідомив про виїзд за межі України на тривалий час, просив розглянути справу за його відсутності.

Допитана в залі судового засідання свідок ОСОБА_5, суду показала, що з'являється колишньою дружиною підсудного, з яким мають спільну дитину - сина ОСОБА_6, 2001 року народження. Її знайомий ОСОБА_3 бажаючи познайомитись з батьком дитини, завітав до квартири в той час коли в ній перебував підсудний. Знаходячись на кухні квартири, сумісно вживали спиртні напої. Спілкувались, але під час розмови потерпілий неадекватно відреагував на вислів підсудного адресованого у її бік та завдав удару кулаком в обличчя останнього. ОСОБА_1 обурившись вказаними діями, завдав декілька ударів у обличчя потерпілого, після чого конфлікт було вичерпано. Продовживши спільне вжиття спиртного, через деякий час мирно розійшлись по домам.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що за проханням її знайомої ОСОБА_5 запропонувала синові вручатись у відносини колишнього подружжя та захисти жінку від насилля в родині. Пізно ввечері, 17.12.2013 року, син зателефонував їй та повідомив про побиття зі сторони підсудного, яке відбулось у квартирі ОСОБА_5

Крім, фактично визнання провини підсудним, логічних та послідовних показань свідків, винуватість ОСОБА_1 підтверджена сукупністю досліджених судом протоколів слідчих дії, в тому числі слідчим експериментом, одночасним допитом осіб, а також висновком судово-медичної експертизи.

Так, за протоколом проведення слідчого експерименту від 20.03.2014 року, потерпілий ОСОБА_3 в присутності понятих, учасникам слідчої дії продемонстрував механізм нанесення йому тілесних ушкоджень зі сторони ОСОБА_1 (а.п.39-49);

Аналогічні обставини розвитку події 17.12.2013 року на слідчому експерименті продемонструвала свідок ОСОБА_1, пояснивши, що під час спільного вживання спиртного ОСОБА_1 принизив її, в наслідок чого потерпілий завдав кривднику удар в голову. Останній, обурившись такою поведінкою потерпілого, завдав йому декілька ударів в голову. Подальший розвиток подій вона не бачила, оскільки вийшла з приміщення кухні. (а.п.62-70)

За протоколами одночасного допиту осіб потерпілий та свідок ОСОБА_5, кожний самостійно у присутності підозрюваного ОСОБА_1 підтвердили свої покази стосовно розвитку конфлікту та механізму завдання тілесних ушкоджень. (а.п.34-35; 59-61)

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №66 від 21.01.2014 року у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: забитої рани правої тьмяної області, на місці якої в теперішній час утворився рубець, параорбітальних гематом з обох сторін з крововиливом у кон'юнктиву правого ока, струс головного мозку. Експерт прийшов до висновків, що назначені тілесні ушкодження, утворились від дії тупих предметів, можливо в строк та при обставинах, на які вказує обстежуваний, і по ступеню тяжкості, в своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6, але не менше 21 дня. (а.п.22-23)

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, правдивими, належними, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку, щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.3 ст.12 КК України правопорушення інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Суд враховує особу підсудного, який раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.ст.66 КК України, за результатами судового розгляду справи, не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст. 67 КК України, визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає за необхідне застосувати до нього покарання у вигляді штрафу визначивши його у мінімальних межах санкції статті.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього акту амністії, з правовими наслідками ознайомлений, наполягає на звільнення від покарання з підстав, передбачених п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Прокурор Кім О.Г. в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення підсудного ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі акту амністії.

Вимогами ст. 85 КК України передбачено, що на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно з п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку визнаних інвалідами.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження. Інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 17.12.2013 року, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень, щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, акт амністії до нього раніше не застосовувався.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обрався.

Цивільний позов прокурора про стягнення грошових коштів витрачених лікувальною установою на стаціонарне лікування потерпілого суд задовольняє в повному обсязі, оскільки сума витрат підтверджена документально та визнана підсудним в судовому засіданні .

Речові докази та судові витрати за кримінальним провадженням, відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,86 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним за ст.125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесяти) грн. 00 коп.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VIІ від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі акту амністії.

Стягнути з ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_3 на корись Маріупольської міської ради витрати пов'язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого від злочину у розміру 3876грн. 60коп., перерахувавши вказану суму на р/р 35418004003006 в УГКСУ Донецької області, ОКПО 05480826, МФО 834016.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя: О.Л. Соловйов