Ухвала суду № 39571603, 03.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/927/2014(м)

263/1357/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Турченко О.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 30

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.

суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто», треті особи: ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

20 грудня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто», (далі ПрАТ «Маріуполь-Авто») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 25 066,64 грн., судові витрати в розмірі 355,78 грн.(248,48 грн.+107,30 грн.) та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., а також на користь ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 2 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 24.12.2010 року приблизно о 10:35 ОСОБА_4, керуючи на підставі шляхового листа автобусом «KAROZA 734», д/н НОМЕР_2, що належить ПрАТ «Маріуполь-Авто», під час руху по другорядній дорозі з боку с.Агробаза порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «HYUNDAI ACCENT», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що належить ОСОБА_3 Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а автомобіль ОСОБА_3 - технічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту складає 71424 грн.18 коп. Сума матеріальної шкоди, завданої позивачці, складає 25 066,64 грн. Окрім цього, ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, через ДТП він знаходився на амбулаторному лікуванні, переніс сильний стрес та душевні страждання, порушився сон, звичний спосіб життя. Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.01.2011 року ОСОБА_4 було визнано винним у зазначеній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 19.06.2013 року, зміненим рішенням апеляційного суду Донецької області, у задоволенні позовних вимог про стягнення з Моторного транспортного страхового бюро України 24490 грн. матеріальної шкоди та 2500 грн. моральної шкоди відмовлено. У зв'язку із зазначеним просили суд стягнути з ПрАТ «Маріуполь-Авто» матеріальну шкоду, судові витрати та витрати на правову допомогу на користь позивачки, та моральну шкоду - на користь позивача.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПрАТ «Маріуполь-Авто», треті особи: ОСОБА_4, ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права,

Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_5, треті особи ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»» і ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Про час та місце судового засідання позивачі та їх представник були повідомлені телефонограмою, зареєстрованою у встановленому порядку в журналі телефонограм за №927, що підтверджується витягом із журналу телефонограм. Поштова кореспонденція направлена на адресу третіх осіб повернулася до суду без вручення з відміткою про закінчення терміну зберігання на адресу ОСОБА_4 та про незнаходження за адресою реєстр рації ПрАТ «УІСК Інвестсервіс», тому треті особи вважаються такими, що повідомлені про час та місце судового засідання. З огляду на наведене, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ПрАТ «Маріуполь-Авто» Дьяченко В.М., який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2010 року приблизно о 10.35 год. ОСОБА_4 на підставі шляхового листа керуючи автобусом «KAROZA 734», д/н НОМЕР_2, що належить ПрАТ «Маріуполь-Авто», під час руху по другорядній дорозі зі сторони с.Агробаза порушив Правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем «HYUNDAI ACCENT», д/н НОМЕР_1 СХ, що належить ОСОБА_3, та знаходився під керуванням ОСОБА_2

За вчинення даного ДТП ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 25.01.2011 року, яка набрала законної сили та у встановленому законом порядку не скасована.

Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_3 був технічно пошкоджений, а ОСОБА_2 завдані тілесні ушкодження.

Згідно із висновком №116/02 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.02.2011 року вартість відновлювальних робіт автомобіля «HYUNDAI ACCENT», д/н НОМЕР_1, складає 71424,18 грн.

Згідно із полісом ВЕ/2731288 від 02.08.2010 року цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Маріуполь-Авто» застрахована у ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, складає 51000 грн., а за шкоду, заподіяну майну, - 25500 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 19 червня 2013 року, залишеним в цій частині в силі рішенням апеляційного суду Донецької області від 12.12.2013 року, з ПрАТ «Маріуполь-Авто» на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 46424 грн. 18 коп., франшизу у розмірі 510 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 51934, 18 грн., а також судовий збір у розмірі 576 грн. 64 коп. Стягнута за рішенням суду сума повністю сплачена ПрАТ «Маріуполь-Авто» відповідно до платіжних доручень від 01.10.2013 року, 11.03.2014 року та 13.03.2014 року.

За таких обставин з урахуванням положень ст.ст.979,1194,1172 ЦК України, ст.ст.9,20,22,25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходячи з того, що належний відповідачу транспортний засіб був застрахований, ДТП, яке є страховим випадком, відбулося в період дії страхового полісу і страхова компанія згідно договору зобов'язана виплатити страхове відшкодування в межах ліміту за шкоду, заподіяну майну та здоров'ю потерпілого, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для покладання на ПрАТ «Маріуполь-Авто» зобов'язань по відшкодуванню сум страхових виплат замість страховика.

З такими висновками суду колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним у справі доказам та вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За положеннями ст.1194 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої цією особою шкоди така особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно із п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», ст.22 Закону № 1961 -1У при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як роз'яснено у п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, а також з урахуванням вимог ч.4 ст.36 Закону, відповідно до якої виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Оскільки відповідно до ст.3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності вирішується не тільки від висловленої згоди особи на таке відшкодування, а й виконання чи невиконання нею передбаченого ст.33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

За змістом положень зазначеного Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, а у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Як вбачається зі справи, відповідач повідомив страховика про настання страхового випадку. Позивачі звертались до ПрАТ «Інвестсервіс» та 19.08.2011 року отримали відповідь про відмову у здійснені страхового відшкодування, що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 19.06.2013 року та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2013 року (а.с.42-48). Між тим, вимог до страховика не заявили та його рішення не оскаржили.

Таким чином, виходячи з того, що до відповідача заявлено вимоги про відшкодування сум страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу та здоров'я потерпілої особи, які відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страховим полісом зобов'язаний виплатити страхових, та, враховуючи те, що винна особа не надала згоди на відшкодування шкоди замість страховика, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову в позові.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач та його представник не подавали заяви про притягнення страховика відповідачем, тому слід вважати, що відповідач дав згоду на відшкодування цієї шкоди, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України заміна первісного відповідача на належного відповідача або залучення іншої особи співвідповідачем проводиться судом за клопотанням позивача. Позивачі розпорядилися своїм правом на свій розсуд та не заявили вимог до страховика і в суді першої інстанції не заявили клопотання про залучення останнього до участі у справі у якості відповідача. Відповідач же та його представник заперечували проти заявлених позовних вимог.

Доводи позивачів про те, що ПрАТ «Маріуполь-Авто» зобов'язаний відшкодувати заподіяну його працівником шкоду, оскільки страхових за зареєстрованим місцезнаходженням не перебуває і його місцезнаходження не встановлено, є неспроможними та не грунтуються на вимогах закону. ПрАТ «Маріуполь-Авто» відповідно до вимог ст.1172 ЦК України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну діями його працівника ОСОБА_4 і на підставі ст.1191 ЦК України набуває право зворотної вимоги до винної особи. Чинними нормами цивільного законодавства та іншими нормативними актами на підприємство не покладається зобов'язань по відшкодуванню страхових виплат замість страховика, тому правових підстав для покладання таких зобов'язань на відповідача не має.

Апелянтами не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та спростовували б правильність висновків суду першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено у відповідності з обставинами справи, наявними у справі доказами та вимогами закону, апеляційних підстав для скасування рішення та задоволення позову не вбачається, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, ст.ст.3,4 Закону України «Про судовий збір» недоплачена при подачі апеляційної скарги позивачами сума судового збору у розмірі 70,13грн. (повинні були сплатити з вимог майнового характеру 125,33грн., з вимог немайнового характеру 121,80грн., а всього 247,13грн., фактично сплачено судовий збір 177,00грн.) підлягає стягненню з ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 сплатила 177,00грн.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 травня 2014 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави недоплачену суму судового збору у розмірі 70 гривень 13 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача - ГУДКС України в Донецькій області, код отримувача ЄДРПОУ 38033949, отримувач - Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, призначення платежу - судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Гаврилова Г.Л.