Вирок № 39571534, 03.07.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3459/14-к

1-кп/264/196/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2014 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя під головуванням судді Одерій С.М. при секретарі Сердюк Ю.С. за участю прокурора Балабана О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013050290000549 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, українця, маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, працюючого водієм у ПАТ «Азовзагальмаш», раніше не судимого в силу ст.89 КК України, мешкаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2013 року приблизно в 21-20 годин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «КРАЗ-6443» вантажний сідловий тягач реєстраційний номер НОМЕР_1 з полупричепом «МАЗ-9389» реєстраційний номер НОМЕР_2 належним ПАТ «МЗВМ», рухався заднім ходом по території заводу ПАТ «Азовзагальмаш» зі складу металу № 143 в напрямок складу № 32 в Іллічівському районі м.Маріуполя. Перебуваючи в районі огорожі складу № 143, водій ОСОБА_1 проявив неуважність і необережність порушивши вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України. Перед початком руху та будь-якою зміною напрямку свого руху заднім ходом у напрямку виїзду зі складу металу № 143, водій ОСОБА_1 проявляючи неуважність та необережність, не переконався. Що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, та скоїв наїзд на металеву огорожу складу, яка упала з кріплення на пішохода ОСОБА_2, якій рухався вздовж паркану на території заводу. В результаті наїзду потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому дистальних метаепифізів кісток лівої гомілки зі зміщенням, гематоми та садна внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцять один день.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав себе винуватим, щиро розкаявся у скоєному та підтвердив, що дійсно скоїв злочин за вищезазначених обставин, позов прокурора визнав у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини скоєного на нього наїзду, а також пояснив, що на суворому покаранні обвинуваченого не наполягає. Позов не заявляв, пояснив, що буде звертатись у цивільному порядку до обвинуваченого щодо стягнення сум на лікування вже після повного закінчення курсу свого лікування.

На підставі ст. 349 ч.3 КПК України зі згоди прокурора, обвинуваченого і потерпілої суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними і приходить до висновку, що їх сукупність, з точки зору достатності та взаємозв'язку свідчать про винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, і його дії правильно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 неодружений, за місцем мешкання характеризується посередньо, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не знаходиться, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, при цьому щиро розкаявся у скоєному, що суд розцінює як пом'якшуючу його провину обставину.

З урахуванням суспільної небезпечності вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, особи обвинувачуваного, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання у вигляді штрафу, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений офіційно працює водієм у ПАТ «Азовзагальмаш», це є його основним постійним заробітком та позбавлення його водійських прав призведе до ускладнення виконання основного покарання призначеного судом, тобто штрафу, а також позбавить обвинуваченого у можливості сплачувати суми за позовом прокурора та у майбутньому за позовом потерпілого.

Оскільки прокурор підтримав позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 3086,44 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позов прокурора у повному обсязі, оскільки вказана сума знайшла своє підтвердження наданими суду доказами.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням судової авто технічної експертизи № 103 від 28.02.2014 року у розмірі 146,70 гривень.

Речові докази: автомобіль «КРАЗ-6443» вантажний сідловий тягач реєстраційний номер НОМЕР_1 з полупричепом «МАЗ-9389» реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ПАТ «МЗВМ» та знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, слід повернути власнику, тобто ПАТ «МЗВМ».

Керуючись ст. ст. 124, 128, 349, 368, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Позовну заяву прокурора задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 ( ІПП : НОМЕР_3) на користь місцевого бюджету Маріупольської міської ради ( р/р № 31412544700052 УДК м.Донецьк у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 37989721, код платежу 24060300) відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 3086,44 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПП : НОМЕР_3) на користь НДЕКЦ суму 146,70 гривень за проведення судової авто технічної експертизи, які перераховувати за реквізитами: отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

Речові докази: автомобіль «КРАЗ-6443» вантажний сідловий тягач реєстраційний номер НОМЕР_1 з полупричепом «МАЗ-9389» реєстраційний номер НОМЕР_2, передати власнику - ПАТ «МЗВМ».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Одерій С. М.