Рішення № 39570652, 24.06.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/257/14-ц

провадження 2/369/795/14

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на майно, -

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року позивач звернувся до районного суду з названим позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання останній строком до 26 квітня 2022 року кредиту в розмірі 100 000 дол. США. За умовами даного договору ОСОБА_1 мала регулярно сплачувати частину кредиту та відсотки за користування кредитом. Свої зобов'язання за договором банк виконав. У порушення вимог договору та норм кодексу відповідач перестав вносити необхідні платежі. За рішенням районного суду з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором. В добровільному порядку рішення суду не виконано, тому було подано виконавчий лист для примусового виконання. Станом на 29 серпня 2013 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 3 660 251,91 грн., яка складається з простроченого кредиту в розмірі 85 899,99 дол. США (що за курсом НБУ становить 686 598,62 грн.), відсотки за користування кредитом в розмірі 63 603,08 дол. США (що за курсом НБУ становить 508 379,39 грн.). Через невиконання умов договору банком також була нарахована пеня в розмірі 2 465 273,90 грн. У якості забезпечення виконання вимог кредитного договору між банком та відповідачем укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,1001га, що знаходиться в АДРЕСА_1. При виконанні рішення суду, державним виконавцем встановлено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва. Тому просили суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 660 251,91 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на земельну ділянку площею 0.1001га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0040, та об'єкт незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1- за початковою ціною, визначною незалежним експертом на стадії оцінки майна в рамках виконавчого провадження.

При розгляд справи представник позивача подав змінену позовну заяву. Посилаючись на погоджені умови договору іпотеки, вимоги Закону України «Про іпотеку» просила суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 660 251,91 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0.1001га кадастровий номер 3222486201:01:018:0040, та об'єкт незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1- за початковою ціною, визначною незалежним експертом на стадії оцінки майна в рамках виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги не визнав, подав суду письмові заперечення. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (протокол від 02 вересня 2009 року №4) з метою приведення у відповідність до вимог закону змінено найменування Банку та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит». ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» створено шляхом перетворення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» у відкрите акціонерне товариство (протокол №3 від 15 грудня 2006 року та №1 протокол від 12 квітня 2007 року).

27 квітня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір №354-07-Ипз. За цим договором ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 100 000 дол. США

У п.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки в розмірі 14,5% у встановлений даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі у строк до 26 квітня 2022 року.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За п. 2.1, 3, 4 кредитного договору ОСОБА_1 мала вчасно сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом і частку кредиту у визначений договором строк.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору встановлена у п.6 кредитного договору №354-07-Ипз.

Зокрема, п.6.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 1% від суми простроченої суми за кожний день прострочення.

В рахунок забезпечення виконання умов договору кредиту між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 27 квітня 2007 року укладено іпотечний договір.

Предметом договору є майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 3222486101:01:018:0040, площею 0,1001 кв.м, з цільовим призначенням для будівництва та обтсуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на корить ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості по кредиту в розмірі 1 024 168,28 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн.

В даний час рішення суду набрало законної сили та постановою державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 14 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні рішення суду за виконавчим листом №2-5580, виданий 04 лютого 2011 року.

Відповідно до рекомендацій, викладених в постанові, резолютивна частина рішення суду, в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення заборгованості, яке перебуває на виконанні у відділі ДВС, тому банк звернувся з позовом про визнання права власності на майно, що перебуває в іпотеці.

Разом з цим, відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

З технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок загальною площею 213,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами є самочинно збудованим.

Доказів того, що будинок відповідає будівельним нормам, не порушує прав інших осіб, суду подано не було. На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на об'єкт будівництва шляхом визнання права власності на нього.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

З пояснень, наданих представником орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації вбачається, що в даному будинку проживає ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, іншого житла не має.

Доказів того, що ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті ОСОБА_2 інше нерухоме майно, придатне для проживання, суду подано не було. Наявність іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може бути встановлена при примусовому виконанні рішення суду. Зважаючи на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 549, 572, 575, 589, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич