Рішення № 39570476, 25.06.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6911/2012

Провадженя№ 2/266/16/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі - Жирковой М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом кредитного союзу "Бюджет" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Бюджет» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, стягнення моральної шкоди та судових витрат, за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки "Бюджет" про визнання договору поруки припиненим,-

треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Позивач - кредитна спілка "Бюджет", в особі її представника Гавриленко О.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

03 червня 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки "Бюджет" про захист прав позивача та визнання кредитного договору недійсним. Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 17 червня 2013 року дану справу було об,єднано із цивільної справою за позовом кредитної спілки "Бюджет" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованності за кредитним договором.

16 грудня 2013 року третя особа по справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Бюджет" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_2 звернулась із позовними вимогами до кредитної спілки "Бюджет" про визнання договору поруки припиненним. Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2013 року даний позов ОСОБА_2 було об,єднано в одну цивільну справу із вищенаведеними позовними вимогами крединої спілки "Бюджет" та ОСОБА_1

Представник позивача кредитної спілки "Бюджет" Гавриленко О.В., який діяв на підставі довіренності, в обґрунтування позовних вимог, які були ним збільшені 13 березня 2013 року, в судовому засіданні пояснив, що 27 червня 2008 року між членом Кредитної спілки "Бюджет" ОСОБА_1 та кредитною спілкою "Бюджет" в особі заступника голови правління кредитної спілки "Бюджет" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, був укладений кредитний договір № 246-08-К.

27 червня 2008 року між ОСОБА_2 та кредитною спілкою "Бюджет", в особі заступника голови правління кредитної спілки ""Бюджет" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, був укладений договір поруки № 246-08-К.

Згідно з п. п. 1. 1. - 1. 4. договору кредиту кредитор видав боржнику кредит на умовах повернення та сплати відсотків за його користування в сумі 15 000 грн. 00 коп. на господарчі потреби терміном на 24 місяці до 25 червня 2010 року. У п.2.3. вказано, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Погашення кредиту та процентів здійснюється згідно графіка розрахунків (п.3.3. Основного Договору) Згідно з п. 3.1. договору сплата за користування кредитом визначається із розрахунку 0,10 % (36% річних) за кожний день від непогашеної суми кредиту. У разі не надходження передбаченого графіком розрахунків чергового платежу повністю або частково протягом 45 календарних днів, за рішенням кредитного комітету, основний договір може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком, тоді відсоткова ставка встановлюється у розмірі 72% річних, та діє протягом усього періоду до дати виконання позичальником свого поточного зобов'язання (згідно пп.3.7.,3.8.,3.9. Основного Договору). Поручитель поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання обов'язку по основному договору, та у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, то він та боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники згідно п.1.1- п.1.2. договору поручительства. З початку дії основного договору боржник сумлінно виконував свої зобов'язання, а далі почав порушувати його умови, а саме порушував графік розрахунків (несвоєчасно та не в повному обсязі дійснював платежі). 02 травня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір до основного договору, в якому було продовжено строк дії договору та змінено графік розрахунків, це було зроблено для того, щоб цей кредит не був визнаний кредитом з підвищеним ризиком. На протязі 2009-2012 років боржник та поручитель, які були повідомлені особисто, продовжували систематично порушувати умови кредитного договору та договору поруки. До теперішнього часу боржник та поручитель не виконують свої зобов'язання та не погасили кредитору решту заборгованості за кредитом.. Просить солідарно стягнути з боржників заборгованість за основною сумою 11984,64 грн.,нараховані відсотки за фактичний час користування кредитом станом на 13 березня 2013 року в сумі 34208,11 грн. та судовий збір в сумі 462грн. 00 коп. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним та позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим не визнав та пояснив, що при розгляді даного спору необхідно застосовувати спеціальне законодавство, а саме яке регулює кредитні правовідносини, а не Закон України "Про захист прав споживачів". Крім того, волевиявлення відповідачів було вільним при укладанні договорів, договора було укладено у письмовій формі, були встановлені умови виконання даного договору. В договорі було вказано умови передачі коштів, графік розрахунків, можливість дострокового погашення кредиту. Перед підписанням договору з відповідачем було проведено преддоговірну роботу, що відображено у пункті 9.4. основного договору. Відповідачі погодились із усіма умовами договору. Просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_1 був працівником кредитної спілки, працював колектором, добре знався на кредитному законодавстві, до цього спорного кредитного договору неодноразово він, його жінка, син брали кредити в кредитній спілці та повертали кредити без зауважень, крім того відповідач має юридичну освіту та навики роботи з договорами. Важає, що позов ОСОБА_1 заявлено безпідставно. Крім того пояснив, що ОСОБА_1позов був поданий майже через 5 років після його підписання та виходячи із суті даного позову і позиції цивільного законодавства до даного спору застосовується загальна позовна давність, згідно зі ст. 257 ЦКУ, яка становить 3 роки та просить відмовити у задоволені позову також і у зв,язку із пропуском строку звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги кредитної спілки "Бюджет" не визнав, підтримав свої позовні вимоги, які потім неодноразово збільшував та визнав, як третя особа, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненним. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що кредитодавцем були допущені прямі порушення Закону України «Про захист прав споживачів», такі, зокрема, як: включення в договір кредиту несправедливих умов; створення істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін договору; дискримінаційна зміна процентної ставки за кредитом на шкоду споживачам; неодноразова в односторонньому порядку зміна умов договорів на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; застосування математичного обману споживачів кредитних послуг, в результаті якого кредитна заборгованість незаконно збільшувалася, завдаючи збитки останнім; не надання належним чином позичальнику і поручителю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для здійснення їх прав; не проведення з позивачами переддоговірної роботи перед видачею кредиту; оплата позичальником зборів, що не входять в вартісні елементи кредиту; неодноразове застосування кредитором нечесної підприємницької практики; не підписання позичальником представленого відповідачем до суду як докази фіктивного додаткового договору, а саме: при укладенні кредитного договору кредитодавець зобов'язав позичальника сплатити витрати у вигляді внесків до фонду КС «Бюджет» в сумі 150 грн., що не входять в вартісні елементи кредиту і не передбачені договором кредиту, в результаті чого грубо порушив вимоги статей 1; 11 п. 4; 19 п. 1 п. п. 1, 2, п. 4 п. п. 4 та п. 6 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначеними діями кредитні спілка грубо порушив вимоги статей 4 п. п. 4, 5; 10 п. 4; 18 п. п. 1,6; 19 п. 1 п. п. 1, 2, п. 2 п. 4 п. п. 4, п. 6; 21 п. 5, 7 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач включив в договір кредиту несправедливі умови щодо: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань; надання Кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, чим порушив вимогу п. 1, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач використовував математичний обман у розрахунках позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, вказавши в них збільшену відсоткову ставку в день 0,2% при її фактичному розмірі 0,1973%, що призвело до збільшення кредитної заборгованості на 504,80 грн. Кредитодавець склав фіктивний додатковий договір, в якому збільшив кредитну заборгованість на 1655,16 грн., чим порушив вимоги статей 1; 10 п. 4; 19 п. 4, 6 Закону України «Про захист прав споживачів». Кредитор змінював в односторонньому порядку умови договорів на власний розсуд або на підставах, не зазначених у них, а саме: дискримінаційне збільшення відсоткової ставки за кредитом: а) без рішень кредитного комітету КС «Бюджет»; б) без належного повідомлення про це позичальника та поручителя, що стало для останніх непереборною перешкодою для належного виконання ними договірних зобов'язань, оскільки оплачувати нараховані незаконно в односторонньому порядку збільшені кредитодавця тричі протягом 6-ти місяців і двічі без рішень кредитного комітету відсотки стало не тільки безглуздо, але і шкідливо, тому що, виходячи з змісту частин 2, 3 ст. 205 і частини 2 ст. 642 ГК України, оплата позичальником заборгованості за новою ставкою вважала б пропозицію КС «Бюджет» про збільшення відсотків за кредитом прийнятим і правомірним, адже фактичні дії вказували б на згоду позивача з пропозицією кредитної спілки навіть без підписання додаткового договору. Кредитодавець не включив до кредитного договору пункт про повідомлення споживачів кредитних послуг про підвищення процентної ставки по кредиту, чим порушив вимоги п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Всупереч вимогам статей 1, 10, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець створив істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору, включивши в кредитний договір 11 пунктів, що порушують права позивачів, як споживачів кредитних послуг. У зв'язку з вищевказаними порушеннями відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів» та умов кредитного договору він був змушений витрачати час, нерви і гроші на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях, вживання заходів для викриття кредитодавця в обмані споживачів і фальсифікації документів. 19.12.2013 року під час підготовки до чергового судового засідання, у нього різко підвищився артеріальний тиск, що викликало асиметрію обличчя, різке погіршення зору і зміна голосу. Лікар поставив йому діагноз - інсульт та він проходив лікування в неврологічному відділенні міської лікарні № 5 м. Маріуполя. В результаті переживань, викликаних відновленням здоров'я, був порушений його сон, апетит, тому що замість того, щоб витрачати гроші на необхідні для сім'ї речі та продукти харчування, йому довелося купувати ліки. На лікування в лікарняному стаціонарі та амбулаторно протягом одного місяця він змушений був витратити велику суму грошей в розмірі 3325 грн. 85 коп.: 2965,85 грн. на лікування; 360 грн. - на обстеження: КТ головного мозку. У зв'язку з цим він втратив душевний спокій, тому він вважає, що погіршення його здоров'я є прямим наслідком перерахованих вище неправомірних дій відносно нього відповідача. Неправомірні дії відповідача, що підірвали його здоров'я, привели його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Дії кредитора по порушенню його прав як споживача кредитних послуг принижують , його завдають йому моральну шкоду та інші негативні наслідки морального характеру. Просить суд визнати недійсним в цілому кредитний договір про видачу споживчого кредиту № 246-08-К від 27.06.2008 р., стягнути оплачені незаконні внески - в сумі 150 грн. 00 коп., витрати на проведення судової експертизи в сумі 900 грн. 48 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 6796 грн. 23 коп.; відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 90 грн. 00 коп., а також судові витрати в сумі 115 грн. 00 коп, а ткож сплачені за договором ним 6205 гривень, а всього 10046, 48 гривень. В рахунок взаємозаліку відрахувати із суми кредиту 15000 гривень 10046, 48 гривень, таким чином йому залишиться сплатити відповідачу 4953, 52 гривні за даним договором кредиту.

Позивачка ( третя особа) ОСОБА_2 до судового засідання не з,явилась, надала суду заяву з проханням слухати справу у її вдстуності за участю її довірителя ОСОБА_1

Представник позивачки ОСОБА_2, згідно довіреності ОСОБА_1, підтримав додводи позову ОСОБА_2 та просив визнати договір поруки недійсним, підтримав позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним та не визнав позовні вимоги кредитної спілки "Бюджет" про стягнення з нього та ОСОБА_2 суми заборгованності. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 пояснив, що не визнає вимог кредитної спілки до ОСОБА_2, а сам договір поруки просить визнати припиненим у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, а саме: у зв'язку із зміною основного зобов'язання за договором кредиту без повідомлення поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності; у зв'язку з закінчення строку, встановленого в договорі поруки 25.06.2010 року, і не пред'явленням кредитором протягом 2,5 років після закінчення терміну позову поручителю.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що виконував обов,язки заступника голови кредитної спілки "Бюджет" та мав всі повноваження щодо укладання та підписання кредитних договорів, бо мав належну довіренність на такі дії. Кредитний договір з ОСОБА_5 та договір поруки з ОСОБА_2 укладався відповідно до чинного на той час законодавства. У зв,язку із порушенням умов договору та не погашенням згідно графіку платежів кредиту, кредит ОСОБА_1 рішенням кредитного комітету було визнано кредитом з підвищеним ризиком, у зв,язу з цим, відповідно до умов договору, була підвищена і процентна ставка за користування кредитом. ОСОБА_1 працював в кредитній спілці "Бюджет", неодноразово брав кредити та укладав договори, претензій до нього чи з його боку не було.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги кредитної спілки «Бюджет» підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячі з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом 3 ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону. За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно п. 2.1, 2.2. статуту кредитної спілки «Бюджет», затвердженого рішенням загальних зборів членів кредитної спілки «Бюджет», протокол №3 від 19.05.2007 року, кредитна спілка "Бюджет" (далі - кредитна спілка) - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Завдання кредитної спілки полягає у задоволенні потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг шляхом здійснення діяльності, передбаченої підрозділом 5 цього Статуту.

Згідно п.5.1. статуту для досягнення мети, зазначеної у підрозділі 2 цього статуту, кредитна спілка: а) приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; б) надає кредити своїм членам на умовах їх платності,строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Розмір кредиту,наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Кредитна спілка "Бюджет" мала ліцензію по залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки та діяла з 12.01.2008 року по 12.01.2011 року .

12 січня 2007 року ОСОБА_1 написав заяву з проханням прийняти його до членів кредитної спілки "Бюджет" ( а.с. 143)

Згідно приходного касового ордеру №2233 від 27.06.2008 року ОСОБА_1 вніс членський внесок в резервний капітал КС «Бюджет» в розмірі 150 грн .

Таким чином, ОСОБА_1 при вступі до кредитної спілки на правах її члена заплатив внесок у розмірі 150 гривень, та як член ціїє спілки, може платити інші обов,язкові та пайові внески ( а.с.141), в тому числі і внесок у розмірі 150 гривень, який вимагає тепер повернути відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що 150 гривень, які він сплатив кредній спілці, це є приховані витрати по кредитному договору, який він уклав, також суду не доведено, що суму кредиту, яку він отримав, було зменьшено на вказану вище суму, таким чином в цій частині його позовні вимоги необґрунтовані на законі та не довідені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів. ).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). .

Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між членом кредитної спілки "Бюджет" ОСОБА_1 та кредитною спілкою "Бюджет" в особі заступника голови правління кредитної спілки "Бюджет" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, був укладений кредитний договір № 246-08-К, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику 15000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку - 24 фактичних місяця від дати отримання позичальником кредиту (а.с.13-14).

Відповідно до п.9. 4 договору ОСОБА_1 підтвердив, що зміст ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" йому відомий, а кредитодавець в особі кредитної спілки повідомив ОСОБА_1, як позичальника у письмовій формі зазначену у вказаній нормі інформацію( а.с.14 ), таким чином суд не можу погодитись з доводами ОСОБА_1паро те. що з ним не було проведено преддоговірну роботу, бо дані обставини спростовуються договором, який він підписав з свого боку, а саме п.9.4.

Згідно з п. п. 1. 1. - 2.1. договору кредиту позивач видав ОСОБА_1 кредит на умовах повернення та сплати відсотків за його користування в сумі 15 000 грн. 00 коп. на господарчі потреби терміном на 24 місяці.

Згідно із п.2.3. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного в пункті 2.1. Згідно із п.п.3.3 погашення кредиту та процентів здійснюється згідно графіка розрахунків.

Згідно з п. 3.1. договору оплата за користування кредитом визначається із розрахунку 0,10 % (36% річних) за кожний день від непогашеної суми кредиту.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.1.3 основного договору, ОСОБА_1 був зобов.язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка розрахунків.

Відповідно до п.п.5.1.9 основного договору, у випадку просрочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користуання кредитом, виходячі з фактичного строку користування кредитом.

Відповідно до п.п.5.2.2 позичальник має право звернутися до кредитної спілки с письмовим клопотанням про перенесення строків платежів у разі виникнення тимчасових фінансових труднощів.

Заявою від 02 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до кредитної спілки з проханням змінити графік платежів у зв,язку із скороченням на роботі.

В цей же день, 02 квітня 2009 року, між кредитною спілкою "Бюджет" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 246-08-к від 27 червня 2008 року( а.с.15).

У суда не має підстав ставити під сумнів правільність скаладання о додатковогокового договору від 02 квітня 2009 року, а також підпис у додатковому договорі ОСОБА_1, бо таких об,єктивних даних у суда не має, висновки почеркознавчої експертизи від 23.04.2013 року №211 це не спростовують (а.с.127-131), а сам позивач не ставив перед судом питання щодо визнання додаткового договору, укладеного 02 квітня 2009 року, недійсним.

Крім того, судом достовірно встановлено, що додаткова угода не змінила основні права та обов,язки сторін основного договору, не збільшила об,єму прав ОСОБА_1 та його поручителя, не збільшила процентну ставку чи термін сплати кредиту, але з врахуванням проханням відповідача ОСОБА_1, зменьшила розмір внесків по основному договору.

Згідно довідки КС «Бюджет» від 25.06.2014 року ОСОБА_1 погасив заборгованість за кредитним договором №246-08-К від 27.06.2008 року: 24.07.2008 року -885грн., 26.08.2008 р. - 885грн., 26.09.2008 року - 535грн., 21.10.2008 року - 1235 грн., 10.12.2008 року - 1770 грн., 31.03.2010 року - 300 грн., 30.04.2010 року - 345 грн., 16.06.2010 року - 250 грн. Останній платіж був зроблений 16.06.2010 року у розмірі 250,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.8 основного договору, у разі не надходження передбаченого графіком розрахунків чергового платежу повністю або частково протягом 45 календарних днів, за рішенням кредитного комітету, основний договір може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком, тоді відсоткова ставка встановлюється у розмірі 72% річних, та діє протягом усього періоду до дати виконання позичальником свого поточного зобов'язання.

Пунктом 5.4.4. основного договору позичальник має право вимагати дострокового поверення кредиту та сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом у випадку затримання сплати позивчальником частини кредиту та процентів за користування кредитом на строк, що не перевищує один місяць.

При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно наданого суду представником кредитної спілки розрахунку суми заборгованності та довідки про сплату кредиту та процентів за вказаним договором ОСОБА_1, вбачається, що відповідач порушував строки виплати кредиту та мав просрочку у виплаті більш на 45 днів, сплативши кредит 10 грудня 2008 року, наступний платіж вніс тільки 31 березня 2010 року, а з червня 2010 року взагалі перестав вносити кошти на погашення кредиту та процентів.

Таким чином, ОСОБА_1 було порушено умови договору, графік внесення платежів за кредитом і виплата процентів, крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що вносив платежі не регулярно, не стежив за порядком їх погашення, залишком суми боргу та процентів, а потім взагалі перестав платити за договором.

Протоколом засідання кредитного комітету від 03 червня 2009 року, на підставі п.п.3.8. договору, кредит, взятий ОСОБА_1 був визнаний кредитом із підвищенним ризиком з 03 червня 2009 року ( а.с.55), про що було повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с.145,163) та згідно умов кредитного договору в такому випадку процентна ставка підвищилась до 72 % .

В пункті 28 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року зазначено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, підвищення процентної ставки за даним договором із 36% до 72 % виникло у зв,язку із порушенням умов кредитного договору відповідачем , просрочкою сплати кредиту та процентів за договором більш ніж на 45 днів, визнання кредиту кредитом із підвищеним ризиком на підставі рішення кредитного комітету, тому суд не може погодитись з доводами відповідача, який вважає, що позивач в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитним договором, при цьому не повідомив про це ані його, ані поручителя, бо дані заперечення спростовуються умовами укладеного договору кредиту та матеріалами справи.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням його зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, 2)зміна умов зобов'язання;3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не виконуються з червня 2010 року, кредит з відсотками своєчасно не виплачується, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог кредитної спілки про дострокове повне повернення відповідачем кредиту, сплати процентів та стягнення з нього заборгованості за весь час просрочки.

Представник відповідача за позовм ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності до спору про визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.9. 5 основного договору, до правовідносин щодо укладання та виконання кредитного договору застосовується строк позовної давності тривалістю у п.ять років.

Договір було укладено 27 червня 2008 року, таким чином строк позовної давності за даним договором спливає 27 червня 2013 року.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до крединої спілки "Бюджет" про визнання кредитного договору недійсним - 03 червня 2013 року, тобто в строк.

При таких обставинах суд не погоджується з доводами представника кредитної спілки "Бюджет", що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання договору кредитну недійсним та це є окремою підставою для відмови у задоволені позову, бо такий строк ОСОБА_1 не пропущено.

При таких конкретних обставинах, з врахуванням вищенаведеного, не підлягає задовленню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнанні кредитного договору недійсним, стягнення моральної шкоди та судових витрат. Крім того судом достовірно встановлено,що волевиявлення ОСОБА_1 на момент укладення договору було вільним і відповідало його внутрішній волі. Кредитний договір був укладений у письмовій формі, як вимагає законодавець, було встановлено умови виконання даного договору (укладення договору поручительства, як забезпечення виконання договору, встановлення процентних ставок, наслідки порушення договору). У договорі чітко обумовлені умови передачі грошових коштів, графік розрахунків, можливість дострокового погашення кредиту та інші умови, договір підписано сторонами та його умови не оскаржувалися ОСОБА_1до тих пір, поки позов не подала кредитна спілка.

Судом не встановлено порушень вимог законодавства щодо захисту прав споживачів з боку кредитної спілки, на які посилається ОСОБА_1, та таких підстав для визнання договору кредиту недійсним судом не встановлено. При таких обставинах, у зв,язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі і в їх задоволенні судом відмовляється, не підлягаєть задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягненя моральної шкоди, а також судових витрат.

Відповідно до п.п.4.1 основного договору, зобов,язання позичальника ОСОБА_1 щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується порукою.

Згідно договору поруки №246-08- К від 27 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та кредитною спілкою "Бюджет", в особі заступника голови правління кредитної спілки ""Бюджет" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, поручитель поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання обов'язку за кредитним договором №246-08-К від 27.06.2008 р., укладеним між кредитором КС «Бюджет» та боржником ОСОБА_1( п.п.1.1 договору) (а.с.15-16).

Договором поруки зазначено, що строк дії основного договору становить з 27ю.06.2008 року по 25.06.2010 року( п.п.2.2 договору поруки).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"( далі - постанова Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5), передбачено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пленуму ВССУ в постанові від 30 березня 2012 року № 5 звернув увагу судів, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.п.4.1. договору поруки, у разі несплати боржником суми боргу в строки, передбачені основним договором, кредитна спліка звертається з письмовою вимогою як до боржника, так і до поручителя про повернення суми боргу за основним договором, в яку включаються залишок суми кредиту і проценти, нараховані за користування кредитом.

Судом встановлено, що строк дії основного договору, відповідно до п.п.2.2. договору поруки спливає 25 червня 2010 року.

07.12.2010 року КС «Бюджет» звертався до Приморського районного суду м.Маріуполя з заявою про видачу судового наказу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованності та процентів за кредитним договором №246-08-К від 27.08.2008 року у розмірі 27209,40 грн., а також судового збору 136,05 грн., та судового збору на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30,00 грн. (а.с.37).

Згідно судового наказу №2н-1583/10 виданого Приморським районним судом м.Маріуполя 10.12.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №246-08-К від 27.08.2008 року у розмірі 27209,40 грн., а також судовий збір 136,05 грн., та судовий збір на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30,00 грн. (а.с.160).

Судовий наказ на підставі ухвали Приморського районного суду м. Маріуполі від було скасовано.

Таким чином, подача заяви про видачу судового наказу на протязі шести місяців з дня закінчення строку договору кредиту, видача судом судового наказу про стягнення з відповідачів за першим позовом - боржником та поручителем суми заборгованності та процентів за користування кредитом і є тим повідомленням поручителя, який вимагає закон.

Суд не погоджується з доводами ОСОБА_2, що вона не була своєчасно повідомлення, у встановлений законом термін про порушення ОСОБА_1 виконання основного зобов,язання за кредитним договором, бо їй особисто було відомо про наявність заборгованності із судового наказу суду, який було направлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за місцем їх реєстрації.

Крім того, суд не може погодитись з доводами ОСОБА_2 про те, що при підписанні додаткової угоди з ОСОБА_1 було збільшено обсяг її відповідальності, як поручителя. Додатковий договір, підписаний з ОСОБА_102 квітня 2009 року, а також інші дії кредитора не збільшили та не могли збільшити об,єм відповідальності поручителя, який був закладений в основному договорі, а саме: процентні ставки, які були вказані в основному договорі, являлися платою за користування кредитом (п.п.3.1., 3.8 договору), є основним зобов,язанням, з якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були ознайомлені. Крім того, при підписанні додаткової угоди до кредитного договору, строк повернення кредиту збільшено не було, таким чином ні відстрочки, ні збільшення періоду не було, додатковою угодою не визначався новий порядок встановлення процентної ставки чи її зміни, встановлення неустойки, тощо, але данною додатковою угодою було забезпечено виплата кредита таким чином, щоб не визнавати даний кредит кредитом із підвищеним ризиком та при визначенні графіку сплати кредиту сума щомісячної сплати навпаки зменьшилась.

Також суд не може погодитись з доводами позивачки ОСОБА_2 про те, що кредитною спілкою в односторонньому порядку , без повідомлення її, як поручителя, було підвищено процентну ставку за основним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, кредитною спілкою в односторонньому порядку не підвищувалась процентна ставка за кредитним договором, її підвищення було визначено договором при настанні певних обставин та поручитель, при підписанні договору поруки була ознайомлення з умовами, при яких підвищується процентна ставка за основним кредитним договором та своїми підписами в договорах дали на це згоду.

При таких конкретних обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненним не обгрунтовані на законі та задовленню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем - кредитною спілкою "Бюджет" при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 462грн. 00 коп, якій підлягає стягненю з відповідачів відповідно по 231гривні 00 коп,з кожного.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, ним було сплачено 115 гривень судового збору, таким чином, у зв,язку із відмовою у задоволені позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню 128, 60 гривень, а також за подачу позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - 243, 60 гривень, а всього 372, 20 гривень

Позивачка ОСОБА_2, звернувшись до суду з позовними вимоги про захист прав споживачів та визнання договору поруки припиненим, була звільнена від сплати судового збору, але у зв,язку із відмовою у задоволені позовних вимог, с неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243, 60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. ст.3, 8, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Кредитного союзу "Бюджет" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь кредитного союзу "Бюджет" заборгованість за кредитним договором №246-08-К від 27.08.2008 року за основною сумою 11 984 грн. 64 коп., нараховані відсотки за фактичний час користування кредитом станом на 13 березня 2013 року в сумі 34208,11 грн, а всього 46 192, 75 ( сорок шість тисяч сто дев,яносто дві гривні сімдесят п,ять копіок).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь кредитної спілки "Бюджет" судовий збір в сумі 462грн. 00 коп. (чотириста шістдесят дві гривні нуль копійок), по 231гривні 00 коп. (двісті тридцять одна гривня нуль копійок),з кожного.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до кредитної спілки «Бюджет» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, стягнення моральної шкоди, судових витрат - відмовити.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до кредитної спілки "Бюджет" про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Стягнути с ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 372, 20 гривень. (триста сімдесят дві гривні двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243, 60 гривні. (двісті сорок три гривні шістдесять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Курбанова Н. М.