Ухвала суду № 39569976, 24.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5707/14 Справа № 401/13003/12 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

24 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди

за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»

на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2012 року позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 27.04.2012 р. в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, на лікування були витрачені грошові кошти, які вона була вимушена позичати, оскільки трамвайно-тролейбусне управління на письмові вимоги про матеріальну допомогу не відповідало. Просить стягнути з відповідача на її користь 7 740,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, та 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди 25 000,00 грн. В задоволенні вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 137-139).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог й ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити (а.с.158-161).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2012 року близько 12.10 години у м. Дніпропетровську по вул. Калиновій з боку просп. Правда в напрямку вул. Академіка Образцова рухався тролейбус ЮМЗ інв. номер 1528, який належить МКП «Дніпропетровський електротранспорт», під керуванням водія ОСОБА_3 по маршруту № 20 «Лівобережний - Центр». Водій тролейбуса, помітивши як з вул. Дівочої на його смугу для руху перед тролейбусом виїхав а/м марки «Жигулі», водій якого, проїхав близько 5-ти метрів, зупинився на його смузі руху, внаслідок чого водій ОСОБА_3 почав гальмування тролейбуса та зупинив його. Контакту між тролейбусом та невстановленим легковим автомобілем не відбулося. Під час руху водій тролейбуса вжив заходів робочого гальмування, в результаті чого в салоні тролейбуса сталося падіння ОСОБА_2, яка стояла в салоні та трималася за поручень, а своїми діями ніяк не могла впливати на розгортання небезпеки. Постановою від 04 травня 2012 року в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 286 КК України, було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, оскільки наслідки пригоди настали по незалежним від водія ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставинам, а в діях водія порушень вимог ПДР України не вбачається, і відповідно склад злочину - відсутній. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24.04.2013 р. № 1631 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження суми завданої матеріальної шкоди - витрачених коштів на необхідні за призначенням лікаря ліків, при цьому посилався на ст. 57 ЦПК України де встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачка зазнала моральних страждань в результаті дорожньо-транспортної пригоди та тривалого лікування отриманих травм під час неї, яка сталася за участю відповідача, який відповідно до закону зобов'язаний відшкодувати шкоду, оскільки є володільцем джерелом підвищеної небезпеки, і яким не доведено, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив принципів співмірності, розумності та справедливості та обґрунтовано стягнув з відповідача суму 25 000 грн.

При цьому суд 1 інстанції правильно керувався статтею 23 ЦК України,якою встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ст.. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1189 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 ст. 1189 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 5 ст. 1189 ЦК України передбачає, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вказані висновки щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення в зазначеній частині, є законним та обґрунтованим й відповідає вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою від 04 травня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що пригода сталася внаслідок непереборної сили, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в тексті зазначеної постанові зазначено лише, що наслідки пригоди настали по незалежним від водія ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставинам, в діях водія порушень вимог ПДР України не вбачається, і відповідно склад злочину - відсутній, що не можна вважати непереборною силою.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду. Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржує мій частині є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» - відхилити.

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: