Постанова № 39569458, 18.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Справа № 813/2510/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.

з участю:

секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Денькович М.І.,

відповідача Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352200 від 13.03.2014р.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» (далі - ТзОВ «Енергія - Новий Розділ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 13.03.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо завищення ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи». Зазначає, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів від вказаного контрагента. Реальність взаємовідносин між позивачем та ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що вказане підприємство має ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ним зустрічної звірки з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства. Позивач вказує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки у контрагента позивача не може бути належними доказом порушення останнім вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просив адміністративний позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ № 0000352200 від 13.03.2014р

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості товарів, отрманих від контрагента позивача - ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи», оскільки факт поставки таких товарів саме вказаним контрагентом не доведений. Крім того, вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідний акт ДПІ у Московському районі м. Харкова, згідно з яким встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" зареєстроване рішенням № АОО 383382 Державного реєстратора Ново - Роздільської міської ради від 03.08.2005р., про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію №1421102000000073.

Миколаївською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Корпорація Східні колійні системи» за вересень 2011 року. Даною перевіркою встановлено порушення вимог п.198.1., п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 233 475,00 грн. Результати перевірки оформлено актом від 28.02.2014р. №164/13-21-22/33525073. На підставі вказаного акта Миколаївською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 13.03.2014р.

В спростування вказаних в акті перевірки порушень по взаємовідносинах з ТзОВ "Корпорація Східні колійні системи" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей позивачем представлено первинні документи, які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента та подальше використання таких у господарській діяльності позивача.

Наявність вказаних документів на момент проведення перевірки та їх відповідність вимогам нормативних документів, які регламентують їх оформлення не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

З врахуванням цього, суд керується наступними нормами законодавства щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку по податку на додану вартість.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.

Так, з представлених позивачем документів судом встановлено, що 12.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології» (Продавець) укладено договір № 12/07-11, а 13.07.2011р. договір № 13/07-11, які є тотожними за змістом. За умовами вказаних договорів Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцю товар в асортименті, якості та за ціною, що вказується в специфікації, а Покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов Договору. Поставка товару здійснюється після підписання Договору за накладними. В накладних вказується повна назва товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість товару а також інші необхідні умови. Умови поставки - за домовленістю сторін. Розрахунки за вказаними договорами проводяться в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця.

Згідно з протоколом № 3 загальних зборів учасників ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» від 17.01.2013р. (а.с. 98-99) змінено назву товариства на ТзОВ «Корпорація східні колійні системи», а протоколом № 5 від 21.02.2013р. (а.с. 102) змінено назву товариства на ТзОВ «Східні колійні системи»

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних № 110831.5, № 110831.8, № 110831.11, № 110831.12 від 31.08.2011р. та податкові накладні № 230, № 232, № 234, № 240 від 31.08.2011р. Оплату за поставлені товарно-матеріальні цінності проведено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та висновками акту перевірки.

Крім того, судом враховано, що відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011р. податкові накладні по операціях, оспорюваних Миколаївською ОДПІ, позивачем відображено у податкових деклараціях за періоди, що перевірялися відповідачем. Відповідач не надав доказів щодо не реєстрації цих податкових накладних контрагентами позивача, тому суд приходить до висновку, що податкові накладні зареєстровані належним чином.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких вбачається, що отримані від ТзОВ «Східні колійні системи» товари позивач використав в подальшій господарській діяльності. Вказане підтверджується інвестиційною програмою реконструкції електромереж на 2011 рік, копіями ліцензій на виробництво та постачання електричної та теплової енергії, копіями актів списання товарно-матеріальних цінностей зі складу для використання таких під час ремонтних робіт, накладними на внутрішнє переміщення, копіями актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів після проведеної реконструкції тощо.

Таким чином, позивач надав суду належні докази використання придбаного в контрагента товару у власній господарській діяльності, що додатково підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Східні колійні системи».

Відповідачем не подано доказів придбання таких товарно-матеріальних цінностей у інших суб'єктів господарювання, відтак суд надає перевагу доводам позивача з цього приводу.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи Довідку від 17.06.2014р. (а.с.241), згідно з якою доставка товару по договорах №12/07-11 від 12.07.2011р. та №13/07/11 від 12.07.2011р проводилась ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (ТзОВ «Східні колійні системи»).

Стосовно посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Відповідно до п.11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Крім того, доводи відповідача з цього приводу суперечать позиції Міністерства Доходів і зборів України, викладеній в листі від 19.09.13р. №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якого товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

З врахуванням вказаних норм суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є лише одним з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, що підтверджують отримання позивачем придбаних товарів не може бути достатнім доказом безтоварності операцій.

Фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача надавати послуги та здійснювати поставку товарів з причин відсутності такого за місцезнаходженням. При цьому, податковий орган посилається на акт перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» від 02.04.2013р.

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акту є неправомірним.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вищезазначений акт підтверджує безтоварність господарських операцій, оскільки зміст вказаного акта свідчить, що зустрічна звірка не була проведена та жодні первинні документи не перевірялися взагалі. Разом з цим, за даними податкової звітності ТзОВ «Східні колійні системи», операції з ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» були відображені ним у складі податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Суд підкреслює, що в матеріалах справи наявна Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно з якою, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТзОВ «Східні колійні системи» був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які на думку податкового органу засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (постачальником) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Так, у своїй практиці Європейський Суд з прав людини чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні в справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії», в п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, за умови, якщо податковий орган вважає, що порушення податкового законодавства допущені постачальником у ланцюгу постачання товару, негативні наслідки по такому факту можуть виникати саме для такого постачальника та не можуть впливати на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальника товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин щодо узгоджених протиправних дій позивача з його контрагентом, які спрямовані на безпідставне отримання податкових вигод.

Разом з цим, у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії»).

Судом також враховано наявний в матеріалах справи лист Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області № 3011/13-01-09-03-16/97 від 07.03.2014р. (а.с.57), відповідно до якого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32013150000000097 від 26.02.2013р. закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях службових осіб ТзОВ «Корпорація КРТ», ТзОВ «НВП «Енергія-Новояворівськ» та ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» свідчить той факт, що товарно-матеріальні цінності від зазначеного контрагента були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання таких у суду немає.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не долучено доказів правомірності прийняття спірного рішення.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на викладене вище та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що зазначені в акті перевірки від від 28.02.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та такий слід задовольнити.

Судові витрати у розмірі в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 00 коп. відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000352200 від 13.03.2014р., яким зменшено ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 233475 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» судовий збір в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.