Рішення № 39569324, 01.07.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2014 року Справа № 913/1402/14

Провадження № 6/913/1402/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра», м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК», м. Харків, в особі Лисичанської філії ПАТ «РЕАЛ БАНК», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 46 201 грн. 89 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимоги:

- зобов'язати відповідача закрити банківський рахунок позивача № 2600230110844, відкритий відповідно до Договору № 1923 від 29.12.2008,

- стягнути з відповідача залишок грошових коштів з рахунку позивача № 2600230110844 в сумі 46 201 грн. 89 коп. на поточний рахунок №26004419115, відкритий в АБ "Укргазбанк", м.Київ, МФО 320478 на користь ТОВ "Тетра", код 13382836, про що надане платіжне доручення № 67 від 12.03.2014, яке залишено без виконання відповідачем.

Сторони не скористалися правом на участь в судовому засіданні та не забезпечили явку повноважених представників, але суд вважає, що ця обставина не є перешкодою для розгляду справи по суті та розглядає справу за відсутності представників сторін.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 11.06.2014 за № 14-06/552 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що згідно з Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21 травня 2014 р. було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "РЕАЛ БАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014р. № 34 уповноваженої особою на ліквідацію ПАТ "РЕАЛ БАНК" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Особливості процедури ліквідації банку встановлюються Законом України "Про банки та банківську діяльність" (згідно з ч. 4 ), ст. 110 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6. ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

- визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

- складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду.

Так, відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час процедури ліквідації Банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Отже, під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури у зв'язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи, що з 21.05.2014 р. розпочато процедуру ліквідації, ПАТ "РЕАЛ БАНК" не може задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій ніж передбачено законом черговості.

За таких умов ПАТ "РЕАЛ БАНК" не має права здійснити позивачеві виплату коштів в спосіб або порядку іншому, ніж визначений законом порядок задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на викладене, за наявності передбаченої чинним законодавством процедури задоволення вимог кредиторів, позивач має право отримати грошові кошти виключно в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на наступне.

29 грудня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра» (надалі за текстом - Позивач), з однієї сторони, та Публічним Акціонерним Товариством «РЕАЛ БАНК» (надалі за текстом - Відповідач), в особі директора Лисичанської філії ПАТ «РЕАЛ БАНК» Перерва О.М., діючого на підставі положення про філію та довіреності № 5743 від 03.10.2008 р., з другої сторони, було укладено Договір № 1923 банківських рахунків суб'єкта підприємницької діяльності (надалі за текстом - Договір).

Предметом цього Договору, відповідно до п. 1.1. є приймання і зараховування банком на рахунки, відкриті Позивачеві, грошові кошти, що йому надходять, виконання банком розпоряджень Позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками.

Також у відповідності до п. 5.1. Договору Клієнт, тобто Позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках та отримувати готівкові кошти, крім обмежень, які встановлені діючим законодавством та цим договором.

Відповідно до виписки, отриманої з установи Банку, на рахунку Позивача станом на 03.03.2014р. знаходяться грошові кошти в сумі 46 203, 89 грн.

06 березня 2014 р. відповідно до умов п. 3.3. Договору позивачем до Банку було передано платіжне доручення № 67 від 12.03.2014 р. на перерахування грошових коштів з рахунку позивача № 2600230110844 на рахунок № 26004419115, відкритий в АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478 на користь ТОВ «Тетра», код 13382836, в розмірі 46 203, 89 грн.

Платіжне доручення залишено Банком без виконання, на що позивачем була написана заява про закриття банківського рахунку і повернення залишку коштів, а також складена відповідна претензія. Зазначені документи надіслані відповідачу поштою і останнім отримані, про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

Станом на день подання позову до суду, вимога позивача про закриття рахунку і перерахування залишку коштів по вказаному платіжному дорученню, в порушення умов п. 1.1., 5.1., 2.2. Договору від 29.12.2008 p. належним чином виконана не була.

Від банку надійшла відповідь на претензію за листом від 21.03.2014 вих. № 14-04/905, за якою вбачається, що претензії юридичної особи банк не виконує.

Таким чином позивач позбавлений права, передбаченого п. 5.1. Договору самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку.

На даний час позивач не може скористатися своїми коштами на рахунку, що є порушенням прав позивача та норм чинного законодавства.

При цьому, тимчасову адміністрацію в ПАТ «РЕАЛ БАНК» запроваджено строком на З місяці з 03.03.2014 по 02.06.2014. Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ «РЕАЛ БАНК» можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Виплати за зазначеними договорами здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 тисяч гривень.

Гроші на поточному рахунку не є власністю відповідача, оскільки відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав (в тому числі права власності) є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Таким чином, безготівкові гроші на поточному рахунку є об'єктом не зобов'язального, а речового права, в даному випадку права власності позивача. Таким чином, на думку позивача, режим тимчасової адміністрації у відповідача не є підставою невиконання платіжних доручень клієнта і вимог щодо закриття банківського рахунку, а також не може впливати на динаміку процесу та на його наслідки.

Також заявлені вимоги, позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 651, 530, 1075 ЦК України та інші, а також на практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

29 грудня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра» та Публічним Акціонерним Товариством «РЕАЛ БАНК» в особі директора Лисичанської філії ПАТ «РЕАЛ БАНК» було укладено Договір № 1923 банківських рахунків суб'єкта підприємницької діяльності (надалі за текстом - договір).

Згідно п. 1.1 договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунки, відкриті клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунка.

Згідно п. 2.2. договору банк зобов'язаний надати клієнту комплекс банківських послуг згідно з додатками до цього договору (мова йде про вартість послуги) протягом операційного часу. Операційний час банку для прийняття документів клієнта з 9-00 до 15-00, перерва з 13-00 до 14-00.

Згідно п. 2.4 договору банк зобов'язаний своєчасно та правильно проводити операції за рахунком клієнта відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 7.1 договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня поточного року. Якщо до закінчення строку дії договору жодна сторона не пропонує його розірвати, дія договору продовжується до 31 грудня наступного поточного року, без обмеження кількості таких продовжень.

Згідно п. 7.2 договору клієнт вправі розірвати договір достроково у будь-який час, якщо він не має перед банком невиконаних зобов'язань.

Згідно п. 7.3 договору у разі відсутності операцій за рахунком протягом 6 місяців банк має право закрити такий рахунок, і дія цього договору припиняється.

Згідно п. 5.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках та отримувати готівкові кошти, крім обмежень, які встановлені діючим законодавством.

Згідно п. 3.7 договору клієнт зобов'язаний сплачувати послуги банку за розрахунково-касове обслуговування.

Банком відомостей щодо наявності за клієнтом заборгованості за надані послуги не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2014 р. відповідно до умов п. 3.3. договору позивачем до банку було передано платіжне доручення № 67 від 12.03.2014 р. на перерахування грошових коштів в розмірі 46 203, 89 грн. з рахунку позивача № 2600230110844 на рахунок №26004419115, відкритий позивачем в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Але вказане вище платіжне доручення залишено банком без виконання і цей факт не оспорюється відповідачем.

Виходячи з цього, позивачем була написана заява про закриття банківського рахунку №26004419115 від 13.03.2014, а також складена претензія від 13.03.2014. Зазначені документи відповідачем були отримані та на них надана відповідь

Так, згідно відповіді банку на претензію позивача від 21.03.2014 за № 14-04/905 зазначено, що починаючи з 03.03.2014 в ПАТ «Реал банк» запроваджується тимчасова адміністрація відповідно до рішення № 10 від 28.02.2014 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

ТОВ «Тетра» як юридична особі є кредитором банку, у зв'язку з чим банк не має можливості порушити норми чинного законодавства та виплатити під час заборони дії на задоволення вимог кредиторів товариству кошти, які знаходяться на його рахунку.

Так, відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Правління Національного Банку України від 21.05.2014 № 295 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал Банк" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Реал Банк" та ліквідовано вказаний банк.

В той же час, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 № 34 "Про початок ліквідації ПАТ "Реал Банк" та призначення уповноваженої особи" було вирішено розпочати ліквідацію банк, призначити уповноважену особу банку та інше.

Згідно ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно вимог ч. 5 ст. 36 вказаного закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 цієї ж статті передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону вкладниками визнаються лише фізичні особи (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 6. ст. 49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення їх вимог.

Частиною 1 ст. 52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " встановлено черговість задоволення вимог кредиторів.

При цьому, статтями 92 - 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Вказана правова позиція викладена і в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

В той же час п. 20.1 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 за № 492, зареєстрованої в Мін'юсті 17.12.2003 за № 1172/8493 встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Згідно п. 20.6 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта.

Але, в даному випадку, щодо ПАТ «Реал Банк» впроваджено процедуру ліквідації і під час даної процедури діють норми спеціального закону, а саме Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, нормами глави 16 (ліквідація банків) Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка і погашення вимог кредитора, яким в даному випадку є позивач поза межами ліквідаційної процедури є порушення відповідного порядку встановленого ст. 93,96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача під час ліквідації останнього в іншій спосіб, ніж встановлений вказаним законом.

При цьому, позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Виходячи з наведених вище підстав, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 03.07.2014.

Суддя Т.А. Василенко