Рішення № 39569238, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9694/14 24.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідністю «Масіс Сар»

про стягнення 69 015,11 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Форофонтова-Гуз Г.М. - представник

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 57 546,52 грн основного боргу за договором поставки № 3978-11 від 21.04.2011, а також 3 103,77 грн пені, 4 338,47 грн 20% річних, 4 026,35 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 було порушено провадження у справі №910/9694/14, розгляд справи було призначено на 24.06.2014.

В судовому засіданні 24.06.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача в частині стягнення 57 546,52 грн основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 3978-11 від 21.04.2011 не було здійснено в обумовлений строк оплату на вказану суму поставленого за видатковими накладними товару. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України п. 9.2 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 20% річних в сумі 4 338,47 грн, а також з посиланням на п. 7.1 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 - 3 103,77 грн пені та 4 026,35 грн штрафу.

Відповідач в судове засідання 24.06.2014 представників не направив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходженням, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача в судове засідання, про яке відповідач був обізнаний, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 між відповідачем - ТОВ «Масіс Сар», як покупцем, та позивачем - ТОВ «Баядера Логістик», як постачальником, було укладено договір поставки № 3678-11 (далі - договір поставки № 3678-11 від 21.04.2011), відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов?язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами даного договору (п. 1.1).

Умовами договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 сторони визначили, що найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 4.1), ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладні на товар (п. 5.2), розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі (п. 6.1), у випадку порушення покупцем строків оплати одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми борг у за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу (п. 7.1), у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами (п. 9.2).

Відповідно до видаткових накладних до договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011, а саме: № 13910/16623 від 28.10.2013 на суму 7 121,00 грн, № 13912/16637 від 28.10.2013 на суму 9 123,70 грн, № 15504/18741 від 22.11.2013 на суму 1 445,82 грн, № 17370/20579 від 14.12.2013 на суму 10 242,78 грн, № 372172/367835 від 25.12.2013 на суму 4 650,00 грн, № 370609/367829 від 25.12.2013 на суму 8 498,64 грн, № 370613/367516 від 25.12.2013 на суму 6 985,62 грн, № 373778/367772 від 26.12.2013 на суму 4 989,78 грн, № 373832/367774 від 26.12.2013 на суму 4 967,34 грн, які підписані представниками сторін та посвідчені печаткою та штампом обох сторін, позивачем по договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 58025,16 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем за поставлений товар було сплачено лише 478,64 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за поставлений товар за вищенаведеними видатковими накладними по договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 складає 57 546,52 грн, яка погашена відповідачем у визначений договором строк - не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 58 025,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 6.1 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 21 календарного дня з дня отримання товару за кожною видатковою накладною) поставлений товар загалом в сумі 58 025,16 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 478,64 грн, у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 57 546,52 грн.

Так, судом встановлено, що:

- за поставлений товар за видатковими накладними № 13910/16623 від 28.10.2013 на суму 7 121,00 грн, № 13912/16637 від 28.10.2013 на суму 9 123,70 грн, період прострочення оплати складає з 19.11.2013 (оскільки 18.11.2013 останній день оплати, визначений п. 6.1 договору) по 14.05.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування);

- за поставлений товар за видатковою накладною № 15504/18741 від 22.11.2013 на суму 1 445,82 грн, період прострочення оплати складає з 14.12.2013 (оскільки 13.12.2013 останній день оплати, визначений п. 6.1 договору) по 14.05.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування);

- за поставлений товар за видатковою накладною № 17370/20579 від 14.12.2013 на суму 10 242,78 грн, період прострочення оплати складає з 05.01.2014 (оскільки 04.01.2014 останній день оплати, визначений п. 6.1 договору) по 14.05.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування);

- за поставлений товар за видатковими накладними № 372172/367835 від 25.12.2013 на суму 4 650,00 грн, № 370609/367829 від 25.12.2013 на суму 8 498,64 грн, № 370613/367516 від 25.12.2013 на суму 6 985,62 грн, з урахуванням часткового погашення боргу в сумі 191,60 грн, період прострочення оплати складає з 16.01.2014 (оскільки 15.01.2014 останній день оплати, визначений п. 6.1 договору) по 14.05.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування);

- за поставлений товар за видатковими накладними № 373778/367772 від 26.12.2013 на суму 4 989,78 грн, № 373832/367774 від 26.12.2013 на суму 4 967,34 грн, з урахуванням часткового погашення боргу в сумі 287,04 грн, період прострочення оплати складає з 17.01.2014 (оскільки 16.01.2014 останній день оплати, визначений п. 6.1 договору) по 14.05.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 57 546,52 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 270,40 грн за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення 20% річних в сумі 4 338,47 грн з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 9.2 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011, а також 3 103,77 грн пені та 4 026,35 грн штрафу з посиланням на п. 7.1 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умов п. 6.1 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 21 календарного дня з дня отримання товару за кожною видатковою накладною) поставлений товар загалом в сумі 58 025,16 грн, а лише здійснено його часткову оплату в сумі 478,64 грн, у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 57 546,52 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 5.2 договору поставки № 48 від 22.10.2013 є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу (оскільки прострочення відповідача щодо виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару тривало більше ніж 30 календарних днів), а також та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення 20% річних від простроченої суми (розмір якої встановлено п. 9.2 договору поставки № 3678-11 від 21.04.2011), а тому вимоги позивача про стягнення пені, штрафу та відсотків річних - є законними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, строків прострочення та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та 20% річних, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунками вказаних показників, у зв?язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі, а саме: 20% річних в сумі 4 338,47 грн, 3 103,77 грн пені та 4 026,35 грн штрафу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 57 546,52 грн , 20% річних в сумі 4 338,47 грн, 3 103,77 грн пені та 4 026,35 грн штрафу.

Судовий збір, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» (код ЄДРПОУ 37559513; місцезнаходження: 03040, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 68) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (ЄДРПОУ 35871504, місцезнаходження: 84601 Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2) основний борг в сумі 57 546 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок шість) грн 52 коп., 20% річних в сумі 4 338 (чотири тисячі триста тридцять вісім) грн 47 коп., пені - 3 103 (три тисячі сто три) грн 77 коп., штрафу - 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 35 коп. штрафу, а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.06.2014

Суддя Ю.М. Смирнова