Ухвала суду № 39568378, 03.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/534/14-к 03.07.2014 03.07.2014 03.07.2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Пустовара М.Л., Олещук Т.Л.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12014150170000061, за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області Капраля М.М. на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кам'януватка Братського району Миколаївської області, українця, громадянина України, проживаючого у цивільному шлюбі, з повною загальною середньо освітою, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше засудженого:

1. 07.11.2013 року Братським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч.2 КК України на 1 року 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 104,76 КК України на 1 року іспитового строку;

2. 03.12.2013 року Братським районним судом Миколаївської області по ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.70,72, 75 КК України на 2 років іспитового строку;

за обвинуваченням ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Осипенко О.М.

обвинувачений ОСОБА_1

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Заступником прокурора Миколаївської області Капралем М.М. подана апеляційна скарга, в якій він, не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 15. ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до вище призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання призначене за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2013 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_1 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 15 , ч.2 ст. 289 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 5 років позбавлення волі.

У відповідності із ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до вище призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2013 року та остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення експертизи в розмірі 665,28 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Узагальнені доводи апелянта.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заступник прокурора зазначив, що судом всупереч вимогам кримінального закону, призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 289 КК України, без застосування ст. 69 КК України.

Крім того, вважає, що призначене остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який засуджено за вчинення 3 епізодів тяжких злочинів упродовж однієї ночі, він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, не працює, ним вчинені злочини у період іспитового строку у стані алкогольного сп'яніння.

Зазначає, що згідно посилається на ч.1 п.2 ст. 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2014 року біля 01.00 год. в с. Кам'януватка Братського району Миколаївської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до домоволодіння мешканця вказаного населеного пункту ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_2, де зайшовши на подвір'я , шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері житлового будинку, проник до нього, звідки таємно викрав: тюнер супутникової антени марки «DVB-4100C» вартістю з рахунком його зносу-150 грн.; зарядний пристрій від портативного комп'ютеру - ноутбуку марки «LENOVO», вартістю з рахунком його зносу -100 грн.; одну стереоколонку марки «SPEAKER SYSTEM» вартістю з рахунком її зносу-50 грн.; голову свині, вагою 4 кг., вартістю 10 грн. за 1 кг., на суму - 40 грн.

Відразу після цього ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи єдину мету - крадіжку чужого майна, шляхом відчинення вхідних дверей підсобного приміщення домоволодіння ОСОБА_2, які були зачинені на металевий гачок, проник до вказаного приміщення, звідки таємно скоїв крадіжку бензопилки марки «GOODLUCK» вартістю з рахунком її зносу - 800 грн., а всього на загальну суму викраденого - 1140 грн., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, спричинивши потерпілому істотну матеріальну шкоду. Після цього ОСОБА_1 розпорядився викраденим на власний розсуд.

21 лютого 2014 року біля 01.00 год. в с. Кам'януватка Братського району Миколаївської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_2. вищевказаного населеного пункту, з метою незаконного заволодіння чужим транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, червоного кольору, вартістю з рахунком зносу 12500 грн., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, після чого відчинив двері вказаного автомобіля і намагався незаконно, протиправно та всупереч волі потерпілого таємно заволодіти вказаним транспортним засобом, але вказаний злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

21.02.2014р. біля 01.00 год. в с.Кам'януватка Братського району Миколаївської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території домоволодіння мешканця вказаного населеного пункту ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до мопеда, марки «ALPHA-ZS 50F», червоного кольору, без реєстраційного номеру, з об'ємом двигуна 49,9 куб см., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, вартістю з рахунком його зносу 1000 грн., в замку запалення якого знаходився ключ, шляхом вільного доступу, незаконно, протиправно та всупереч волі потерпілого, таємно заволодів вказаним мопедом. Після чого викраденим розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло та інше приміщення; за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений повторно; за ч.2 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в житло та інше приміщення, у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні та наведеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 15, ч.2 ст.289, ч.2 ст. 289 КК України.

Фактичні обставини вчинення злочину та кваліфікація дій обвинуваченого апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом відповідно до вимог ст.404 КПК України не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є слушними.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.15, ч.2 ст. 289 КК України і йому призначено покарання за даною статтею - 3 роки позбавлення волі.

Санкцією ч.2 ст. 289 КК України передбачено покарання за вчинення даного злочину у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно ч.3 ст. 68 КК України при призначенні покарання строк або розмір покарання за вчинення замаху на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті.

Проте, суд в порушення вимог кримінального закону, призначив ОСОБА_1 за ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 289 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі, що є нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної статі, проте, не послався на застосування ст. 69 КК України, як це передбачає закон.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 п.2 ст. 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Однак суд першої інстанції даних вимог Закону не дотримався.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд в достатній мірі не врахував ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, був звільнений від відбування покарання з випробуванням і знову вчинив аналогічні злочини в період іспитового строку, в стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Суд призначив ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.15 ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289 КК України та за сукупністю вироків надто м'яке, явно несправедливе покарання.

За таких обставин, вирок суду у відношенні ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням нового вироку відповідно до вимог ст.413, ст. 414 КПК України у з в'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області Капраля М.М. задовольнити.

Вирок Братського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 15. ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2013 року, та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців, без конфіскації майна.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді