Ухвала суду № 39566951, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7125/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі за його позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «НВН ПЛЮС» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 № 0006722202 та від 02.10.2013 № 0006732202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ «НВН ПЛЮС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2013 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 13.09.2013 № 143/22-02/33927649 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Плюс» (код за ЄДРПОУ 33927649), з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еворі Інвестмен» (код за ЄДРПОУ 37471556) за період з 01.04.2012 по 30.04.2012».

На підставі Акту перевірки від 13.09.2013 № 143/22-02/33927649, року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 № 0006732202 на суму завищення від'ємного значення ПДВ - 75 000, 00 гривень та від 02.10.2013 № 0006722202 платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 78 750, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 687, 00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, між позивачем (замовник) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг № 0402/02 від 02.04.2012. Згідно умов вищевказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику рекламні послуги, а саме: всебічний аналіз якості роботи сайтів Замовника: www.nvn.com.ua, www.evertile.com.ua, www.tapcoukraine.com.ua та розробку нових веб-дизайнів сайтів з метою підвищення їх конкурентоспроможності, а також виконати комплекс заходів по просуванню зазначених сайтів в пошуковій системі www.google.com.ua по узгодженим запитам.

Крім того, в рамках вказаного договору виконавець зобов'язувався розробити дизайн - проект рекламної брошури, рекламної листівки, рекламного стенду та здійснити їх виготовлення.

Позивач зазначив, що укладення вказаного договору, в тому числі замовлення рекламних послуг було обумовлено проведенням підприємством у травні 2012 року виставки (семінару) продукції, що реалізується ТОВ «НВН ПЛЮС», а саме: бітумної черепиці, композитної черепиці, профнастілу, кровельних матеріалів та інше.

За результатами наданих послуг сторонами складалися Акти відсутності претензій до якості та кількості наданих рекламних послуг та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2012 № 3, від 04.04.2012 № 8, від 06.04.2012 № 12, від 09.04.2012 № 13, від 11.04.2012 № 15, від 16.04.2013 № 16, від 18.04.2012 № 17, від 20.04.2012 № 18.

За результатами наданих послуг, виконавцем - ТОВ «Еворі Інвестмент» були видані податкові накладні від 02.04.2012 № 3, від 04.04.2012 № 8, від 06.04.2012 № 12, від 09.04.2012 № 13, від 11.04.2012 № 15, від 16.04.2013 № 16, від 18.04.2012 № 17, від 20.04.2012 № 18.

На підставі отриманих від контрагента первинних бухгалтерських документів позивачем було сформовано валові витрати та податкових кредит.

Акти здачі-приймання робіт та податкові накладні містять інформацію тільки про те, що дані послуги є рекламними, ніяких підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг суду не представлено.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Судова колегія зауважує, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання рекламних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні рекламні послуги. В Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме рекламні послуги надано сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих Актах. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання рекламних послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

Досліджені фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні рекламні послуги, та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, якими позивач хотів підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договорів, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання рекламних послуг, не підтверджених документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Крім того, засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами передбачено Законом України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу».

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

З матеріалів, наданих позивачем, вбачаються графічні зображення рекламного характеру на паперових носіях, зразки реклами, тощо. Однак, позивачем не надано доказів, що саме ці зразки реклами на графічних зображеннях розроблені виконавцем послуг - контрагентом позивача ТОВ «Еворі Інвестмент». Тобто, продукт рекламних послуг, який начебто був одержаний позивачем на виконання вимог договору не представлено, а надані зразки графічних зображень реклами судом до уваги не приймаються з підстав не доведеності їх походження та не підтвердження документальними доказами одержання такої рекламної продукції саме від ТОВ «Еворі Інвестмент».

Таким чином, твердження позивача про отримані рекламні послуги є фіксацією, яка супроводжувалася оформленням документів з метою створення видимості того, що надання послуг відбулось в дійсності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 20.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.