Постанова № 39566507, 24.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року № 9104/125347/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області до Солотвинської селищної ради Закарпатської області про стягнення податкового боргу, -

встановив:

27.10.2011 ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області звернулась з адміністративним позовом до Солотвинської селищної ради у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути податковий борг Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню (далі - Солотвинське КПВ) в сумі 652979,35 грн за рахунок коштів Солотвинської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за Солотвинським КПВ, засновником якого є Слотвинська селищна рада, станом на 01.01.2011 рахувався податковий борг в сумі 119,6 тис. грн, а тому враховуючи відсутність у боржника власного майна, що може бути внесено у податкову заставу та відчужено, податковий орган звернувся до Солотвинської селищної ради з поданням від 01.02.2011 року за № 587/24-00 у порядку п. 96.1 ст. 96 ПК України, щодо погашення податкового боргу Солотвинського КПВ. Однак, протягом 30 календарних днів з дня направлення подання, відповіді не отримано, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 96 ПК України, ДПІ у Тячівському районі звернулась до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно. Станом на час вирішення справи у суді першої інстанції податковий борг зріс до 652979,35 грн, який позивач і просить стягнути у судовому порядку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вказує, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Враховуючи викладене та те, що справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що Солотвинське КПВ є комунальним підприємством, засновником якого є Солотвинська селищна рада Закарпатської області (п. 1.1 Статуту).

Листом від 01.02.2011 за № 587/24-00 (а.с. 12 Т.1), ДПІ у Тячівському районі звернулась до Солотвинського селищного голови Ухаля Ю.Ю., яким повідомлено, що станом на 01.01.2011 податковий борг Солотвинського КПВ становить 119,6 тис. грн, у зв'язку з чим та з посиланням на ст. 96 ПК України, позивач просив розглянути на найближчій сесії Солотвинської селищної ради питання про визначення шляхів погашення податкового боргу даного підприємства.

Враховуючи те, що відповіді на вказане подання позивач протягом 30-ти днів не отримав, ДПІ у Тячівському районі звернулось до суду з позовом до Солотвинської селищної ради про стягнення податкового боргу Солотвинського КПВ за рахунок коштів відповідача у сумі 652979,35 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки виходячи з положень ст. 96 ПК України, обов'язок органу ДПС на звернення із поданням в порядку п. 96.1 ст. 96 ПК України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства (або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено), і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу. Однак, позивачем не надано доказів виконання приписів ПК України та Порядку застосування податкової застави податковими органами, щодо прийняття рішення про опис майна Солотвинського КПВ у податкову заставу, складення акту опису майна Солотвинського КПВ, що передається у податкову заставу або (у випадку відсутності майна) складення акту про відсутність майна, що може бути описане у податкову заставу. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у якості доказу відсутності майна, надано довідку про відсутність власного майна за Солотвинським КПВ, однак, нормами податкового законодавства не передбачено складення чи надання таких довідок, оскільки як ст. 89 ПК України, так і наведеним Порядком встановлено виключно складення актів про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу. Згідно пояснень представника позивача, акт про відсутність майна за Солотвинським КПВ ДПІ у Тячівському районі не складався. Також, суд першої інстанції зазначив, що у процесі розгляду справи про банкрутство Солотвинського КПВ, господарський суд Закарпатської області ухвалою від 26.02.2010 (справа № 10/65) затверджено мирову угоду укладену між ДПІ у Тячівському районі та Солотвинським КВП, на підставі якої вказаному підприємству податкову заборгованість в сумі 400876,32 грн розстрочено з 01.09.2011 по 01.09.2012. З огляду на викладене та положення ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання боржником зобов'язань згідно умов мирової угоди, затвердженої судом у справі про банкрутство, є підставою для її розірвання, а не звернення з новим позовом у порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно п. 1.3 ст. 1 ПК України положення податкового законодавства до цих правовідносин не застосовуються.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з пунктом 96.3 ст. 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з копії статуту Солотвинського КПВ (а.с.50-60 Т.1), воно є комунальним підприємством, яке засноване Солотвинською селищною радою Закарпатської області (п. 1.1. Статуту).

Листом від 01.02.2011 за № 587/24-00 (а.с. 12 Т.1) ДПІ у Тячівському районі звернулась до Солотвинського селищного голови Ухаля Ю.Ю., яким повідомлено, що станом на 01.01.2011 податковий борг Солотвинського КПВ становить 119,6 тис. грн, у зв'язку з чим та з посиланням на ст. 96 Податкового кодексу України - ДПІ у Тячівському районі просить розглянути на найближчій сесії Солотвинської селищної ради питання про визначення шляхів погашення податкового боргу даного підприємства.

Проте, Солотвинська селищна рада у визначений п. 96.3 ст. 93 ПК України строк відповіді не надала та не вирішила питань поставлених у зазначеному листі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом не дотримано процедури звернення з відповідним поданням до органу місцевого самоврядування, так як не надано доказів прийняття рішення та акта про опис майна у податкову заставу, чи про його відсутність, оскільки положення ст. 96 ПК України безпосередньо не пов'язує виникнення у податкового органу права на звернення з таким поданням, саме зі складенням вказаних документів. Таке право пов'язане, зокрема, з відсутністю у комунального підприємства майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено. При цьому, вказаною нормою не визначено виключного переліку доказів, якими ці обставини мають підтверджуватись, а тому адміністративний суд вирішуючи питання належності та допустимості доказів повинен керуватися Главою 6 «Докази» КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи та на це наголошував представник позивача у суді першої інстанції, звернення податкового органу з відповідним поданням було зумовлено наявністю у платника податків, який є комунальним підприємством, податкового боргу та відсутністю у нього майна, що може бути внесене у податкову заставу. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність майна, яке може бути включено до податкової застави, не обов'язково має бути підтверджено відповідним актом складеним податковим органом. Такими доказами також може бути і інша інформація відповідних компетентних органів, до відання яких віднесено реєстрація та облік майна фізичних і юридичних осіб.

На підтвердження своїх доводів, щодо відсутності у Солотвинського КПВ майна, яке може бути включено до податкової застави та на яке може бути звернуто стягнення, позивачем надано суду лист від 03.02.2011 № 60 ВРЕР з обслуговування Тячівського району ВДАІ УМВС в Закарпатській області, з якого вбачається, що у вказаного комунального підприємства відсутні зареєстровані транспортні засоби. Згідно листа від 09.02.2011 № 09/59 Тячівського районного державного підприємства технічної інвентаризації, нерухоме майно за Солотвинським КПВ не зареєстровано.

Відсутність у вказаного КП майна, підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями постанов про повернення виконавчих листів стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 102, 104, 107, 109), згідно яких державним виконавцем під час перевірки майнового стану боржника (Солотвинське КПВ), майна на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

Долучені позивачем до матеріалів справи документи, на думку суду апеляційної інстанції є належними та допустимими доказами, які підтверджують відсутність у Солотвинського КПВ майна, яке може бути включено до податкової застави та на яке може бути звернуто стягнення, що свідчить про обґрунтованість звернення податкового органу, до засновника цього підприємства, з поданням у порядку п. 96.1 ст. 96 ПК України.

З огляду на те, що Солотвинська селищна рада не надала на вказане подання відповіді протягом 30-ти днів, ДПІ у Тячівському районі обґрунтовано звернулась з розглядуваним позовом до суду. При цьому враховуючи те, що з часу надіслання цього подання сума податкового боргу зросла, податковим органом обґрунтовано позовні вимоги заявлено на усю суму боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий борг Солотвинського КПВ, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, станом на 14.05.2012 становить 652979,35 грн, який складається за наступних грошових зобов'язань:

- податок на прибуток підприємств - 3751 грн (у т.ч. 170 грн - податкове повідомлення-рішення від 05.03.2010 № 0016881530, 1360 грн - податкове повідомлення-рішення від 05.02.2010 № 0004481530, 1 грн - декларація від 11.05.2010 № 14296, 9 грн - декларація від 09.11.2010 № 41558, 171 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001752332, 2040 грн податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0007651530);

- податок на додану вартість 341498,81 грн (у т.ч. 2006,85 грн - декларація від 14.10.2010 № 36883, 5906 грн - декларація від 19.11.2010 № 43450, 7254 грн - декларація від 20.12.2010 № 45442, 500,67 грн - податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 № 0007631531, 299,72 грн - податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 № 0007641531, 11007,28 грн - податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 № 0007651531, 10559 грн - декларація від 20.01.2011 № 49980, 2193 грн - декларація від 22.03.2011 № 9001581716, 3620 грн - декларація від 22.03.2011 № 9001581660, 3508 грн - декларація від 20.04.2011 № 9002436177, 4660 грн - декларація від 20.05.2011 № 9003605717, 2961 грн - декларація від 20.06.2011 № 9004255354, 6994 грн - декларація від 22.07.2011 № 9005272351, 11311,75 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001782332, 6701 грн - декларація від 17.08.2011 № 9006743694, 187188,48 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010, 9594 грн - декларація від 16.09.2011 № 9007621220, 5534 грн - декларація від 19.10.2011 № 9009027770, 6744 грн - декларація від 17.11.2011 № 9011255246, 10379 грн - декларація від 15.12.2011 № 9012229572, 11173 грн - декларація від 19.01.2012 № 9013904685, 4169,85 грн - податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 № 0000171531, 534,67 грн податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000391531, 2344 грн - декларація від 17.02.2012 № 9006194636, 6116 грн - декларація від 20.03.2012 № 9013293623, 11404 грн - декларація від 19.04.2012 № 9020279418, 3414,61 грн - залишок несплаченої пені);

- збір за геологорозвідувальні роботи 75059,46 грн (у т.ч. 160,77 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 58926, 290,34 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 58927, 283,31 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 58928, 281,66 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 58929, 234,72 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 44690, 876,93 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 44691, 988,92 грн - розрахунок від 26.11.2010 № 44692, 253,33 грн - розрахунок від 09.02.2011 № 55450, 1870 грн - податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0635701530, 54022,24 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001792332, 15819,81 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010, 7,4 грн - залишок несплаченої пені);

- збір за спеціальне використання води 32814 грн (у т.ч. 28233,38 грн - розрахунки від 26.11.2010 №№ 50864-50866, 58922-58925, 44687-44689, 50867, 1870 грн - податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0635681530, 427,5 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001802332, 2283,12 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010);

- інші збори за забруднення навколишнього приданого середовища 65557,76 грн (у т.ч. 41348,15 - розрахунки від 29.12.2010 №№ 50876-50879, 58965-58968, 46173-46175, 1870 грн - податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0635691530, 4305,53 грн - розрахунок від 09.02.2011 № 55416, 18034,08 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010);

- надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти 4218,61 грн за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0001812332;

- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення 3437,36 грн за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0001772332;

- податок на доходи найманих працівників 93073,31 грн (у т.ч. 12436,87 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001301732, 80516,44 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001571732, 120 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010);

- земельний податок 15927,72 грн (у т.ч. 2161,08 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001762332, 13766,64 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010);

- податок з власників транспортних засобів 3207,52 грн (у т.ч. 1773,76 грн - податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0001311732, 1433,76 грн - рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010);

- комунальний податок 261,84 грн згідно рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010;

- єдиний податок 14171,56 грн згідно рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 15.03.2010.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши суми грошових зобов'язань, які складають податковий борг та які позивач просить стягнути у цій справі, вважає, що позовні вимоги у частині стягнення податкового боргу, який відстрочений (розстрочений) згідно ухвали господарського суду Закарпатської області про затвердження мирової угоди від 26.02.2010 (справа № 10/65), задоволеними бути не можуть, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.02.2010 (справа № 10/65) затверджено мирову угоду укладену між кредиторами, зокрема, і ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області та боржником - Солотвинським КПВ, а провадження у справі припинено (а.с. 160-161 Т.1).

Вказаною ухвалою встановлено, що погашення Солотвинським КПВ вимог кредитора ДПІ у Тячівському районі щодо сплати податків та зборів (вимог третьої черги) в розмірі 400876,32 грн здійснюється на умовах відстрочення на 18 місяців та розстрочення на 12 місяців із внесенням щомісячних платежів в розмірі 33406,36 грн в період з 01.09.2011 по 01.09.2012.

На підставі цієї ухвали та Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство, затвердженого Наказом ДПА України від 21.11.2000 N 600 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2000 за N 893/5114, ДПІ у Тячівському районі прийнято рішення від 15.03.2010 № 3 про розстрочення (відстрочення) заборгованості та затверджено графік погашення заборгованості по кожному виду платежу (а.с. 162-171 Т.1).

Відповідно до частин 5, 7-8 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Аналогічні положення передбачені вказаним Законом і після викладення його у новій редакції Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013.

Так, згідно частин 2, 6, 8, 9 статті 82 зазначеного Закону визнання мирової угоди недійсною чи розірвання мирової угоди є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала. Мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що невиконання боржником зобов'язань згідно умов мирової угоди затвердженої господарським судом у процесі провадження у справі про банкрутство, є підставою для звернення кредитора до господарського суду з заявою про її розірвання. Також, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перелік судових процедур банкрутства, які застосовуються щодо боржника, визначений ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», серед яких, зокрема, мирова угода.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиконання боржником зобов'язань по мировій угоді затвердженій господарським судом у справі про банкрутство, є підставою для звернення податкового органу з заявою про її розірвання або з позовом щодо стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань по мировій угоді у порядку господарського судочинства.

Однак, суд першої інстанції не врахував того, що оскільки у цій частині спору встановлено інший порядок судового вирішення, провадження у справі за вимогами про стягнення податкового боргу, який випливає з мирової угоди, слід закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи розрахунку, сума заборгованості, яку позивач просить стягнути та яка охоплена умовами згаданої мирової угоди становить 253079,29 грн, а тому в цій частині провадження у справі слід закрити.

У іншій частині, а саме 399900,06 грн, сума податкового боргу є обґрунтовано заявленою та підтверджується розрахунком заборгованості по вказаному підприємству, копіями податкових декларацій (розрахунків), податкових повідомлень-рішень, а тому у цій частині позов належить задовольнити.

З огляду на те, що оскаржувана постанова судом першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі № 2а-0770/3601/11 - скасувати.

Позов Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Звернути стягнення до бюджету податкового боргу Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню (ідент. код - 32076285, вул. 30 років Возз'єднання, б/н, смт Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область) на кошти Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (ідент. код - 04349691, вул. Харківська, 1, смт Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область) в сумі 399900,06 грн (триста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот гривень шість копійок).

У іншій частині позовних вимог - провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.В. Ніколін